ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018з Київ К/9901/1217/18 805/2008/15-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/2008/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області, Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду, прийняту 15 червня 2015 року у складі головуючого судді Дмитрієва В. С., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду, постановлену 04 серпня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Василенко Л. А., суддів: Гайдара А. В., Ханової Р. Ф.,

у с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області, Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 1997 року по 12 лютого 2007 року матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої пунктом 2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»;

визнати протиправною бездіяльність Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 12 лютого 2007 року по 18 грудня 2007 року матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік, передбаченої пунктом 2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»;

зобов'язати Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу, передбачену Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96, за період з 12 лютого 2007 року по 18 грудня 2007 року, виходячи з його місячного грошового забезпечення на рік, за який вона виплачується, у загальному розмірі 3506,26 гривень;

зобов'язати Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу, передбачену Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96, за період з 01 січня 1997 року до 12 лютого 2007 року, виходячи з його місячного грошового забезпечення на рік, за який вона виплачується, у загальному розмірі 11721,97 гривень;

зобов'язати Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у загальному розмірі 23510,81 гривень;

зобов'язати Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у загальному розмірі 3378,28 гривень;

стягнути з Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області та Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області солідарно на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 5000 гривень;

стягнути з Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області та Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області солідарно на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України витрати на правову допомогу в сумі 1000 гривень.

Позов мотивований протиправністю висновків відповідачів щодо відсутності підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги, передбаченої Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», за вказані періоди.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, в позові відмовив.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Водночас відповідач - Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Донецькій області у своїх запереченнях указує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення.

Інші учасники справи заперечень на касаційну скаргу не надали.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження за скаргою, що розглядається.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2015 року та від 18 грудня 2015 року допущено заміну відповідачів у порядку процесуального правонаступництва, а саме: Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області та Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області замінено на Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління ДФС у Донецькій області та Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління ДФС у Донецькій області відповідно.

04 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 30 листопада 1996 року до 29 вересня 2014 року з проходив службу в органах податкової міліції Головного Управління ДФС у Донецькій області (правонаступник Державної податкової адміністрації у Донецькій області), що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2

Відповідно до пенсійного посвідчення від 24 листопада 2014 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугою років.

20 лютого 2015 року та 19 березня 2015 року позивач звертався з заявами до Красноармійської ОДПІ з приводу надання за період роботи з 01 січня 1997 року по 12 лютого 2007 року у Димитрівській ДПІ та Красноармійській ОДПІ відомостей щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».

Листом від 12 березня 2015 року № 3540/М/05-16-05-12-11 Красноармійська ОДПІ повідомила позивача про те, що матеріальна допомога виплачувалась відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» зі змінами та доповненнями та від 09 березня 2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» із змінами та доповненнями.

Листом від 12 травня 2015 року № 6941/М/05-16-05-014-5 Красноармійська ОДПІ повідомила позивача про те, що матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» не може бути нарахована, оскільки дія останнього не поширюється на працівників податкової міліції.

При цьому ОСОБА_1 в спірний період (з 12 лютого 2007 року по 18 грудня 2007 року) проходив службу в органах податкової міліції Добропільської ОДПІ, за час перебування на посаді матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» не нараховувалась.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що дія Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» не поширюється на працівників податкової міліції.

Зазначена позиція підтримана і Донецьким апеляційним адміністративним судом, який залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про Державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Згідно зі статтею 24 зазначеного Закону особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Статтею 27 цього ж Закону закріплено, що форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З метою упорядкування умов оплати праці працівників органів державної податкової служби Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових адміністрацій та податкової поліції» (назва зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336 - «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби»), яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і встановлювала умови грошового забезпечення осіб, які проходять службу в органах податкової міліції.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про умови оплати праці упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлені посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин.

Водночас із метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Президент України видав Указ від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» (втратив чинність на підставі Указу від 18 грудня 2007 року № 1234/2007), пунктом 2 якого передбачені виплати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Спірним у цій справі є правомірність бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачеві за період з 01 січня 1997 року по 12 лютого 2007 року та з 12 лютого 2007 року по 18 грудня 2007 року матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».

Як уже зазначено, в указаний період позивач проходив службу в органах податкової міліції, що підтверджено записами в трудовій книжці.

Твердження та доводи скаржника про те, що він у спірний період не припиняв служби в органах внутрішніх справ, а фактично був відряджений до органів Державної податкової служби України (в подальшому - Міністерства доходів і зборів України), спростовуються матеріалами справи, яким судам першої та апеляційної інстанції надана належна оцінка.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець