ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2018 року
№ 876/11586/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Качмара В.Я.,
суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання – Смидюк Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі №809/35/17 (суддя Кишинський М.І., постанова прийнята о 10/56 год, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, повний текст складено 21 лютого 2017 року) за позовом ОСОБА_1 до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Ще у грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП) звернулася до суду із позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі – ОДПІ) та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі – ГУ ДФС) в якому просила:
скасувати рішення ГУ ДФС від 02.12.2016 №3575/10/09-19-10-04-14 (далі – Рішення-1);
скасувати рішення ГУ ДФС від 16.12.2016 №3726/10/09-19-10-04-14 (далі – Рішення-2) в частині, що стосується відкликання рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.10.2016 №0004141302 (далі – Рішення №0004141302), вимоги про сплату боргу від 06.10.2016 №0004131302 (далі – Вимога-1) та зобов’язання ОДПІ винести та направити платнику нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу;
скасувати рішення ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.12.2016 №0006761302 (далі – Рішення №0006761302) та вимогу про сплату боргу від 28.12.2016 №0006771302 (далі – Вимога-2).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДФС порушено порядок розгляду поданої нею в порядку адміністративного оскарження скарги, в межах якої та у певній частині оскаржувала Рішення №0004141302 та Вимогу-1. Зазначає, що контролюючим органом при розгляді її скарги не виконано обов’язку прийняття протягом 30 денного строку рішення за скаргою та повідомлення скаржника про його результати, а тому така скарга вважається повністю задоволеною, а Рішення №0004141302 та Вимога-1 скасованими у спосіб передбачений законодавством. Виходячи з цього, прийняті в подальшому ГУ ДФС Рішення-1 та Рішення-2 є безпідставними, а винесенні на основі Рішення-1 – Рішення №0006761302 та Вимога-2 протиправними.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року яку залишеною без змін, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, від 5 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.70-76, 107-112).
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, а при апеляційному розгляді справи і суд апеляційної інстанції виходили з того, що контролюючим органом при розгляді скарги ФОП, як в частині оскарження Рішення №0004141302 та Вимоги-1, так і в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.10.2016 №№0004121302, НОМЕР_1 (далі – ППР) дотримано процедуру продовження строку розгляду в цій частині скарги та строків прийняття рішень в цілому.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України (далі – Суд) від 31 жовтня 2017 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до апеляційного суду (а.с.215-217).
Цей Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій розглядаючи вказану справу не в повній мірі дослідили всі факти по справі, зокрема не надали належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачами процедури та строків прийняття всіх спірних рішень, повноважень та компетенції суб’єкта владних повноважень, що приймав оскаржувані рішення. Вищий адміністративний суд України, вказав і на те, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки за висновками якого приймались ППР, Рішення №0004141302 та Вимога-1, відсутні також і самі ППР. Крім того, звернув увагу, що ОСОБА_1 надала суду касаційної інстанції докази про припинення нею підприємницької діяльності. А саме, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Реєстр) підприємницьку діяльність ФОП припинено, про що 21.03.2017 в Реєстрі зроблений відповідний запис №21200060004010009 (а.с.184).
Тому враховуючи наведене, при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції зобов’язаний: встановити суб’єктний склад осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, встановити обставини справи, виходячи із змісту спірних правовідносин, предмету та підстав позовної заяви і надати їм вірне правове обґрунтування.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована обставини викладеними в позовній заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких міркувань.
Апеляційним судом, при новому розгляді справи з урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОДПІ у період з 26.08.2016 по 09.09.2016, який продовжився на 5 робочих днів до 15.09.2016, проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача, за результатами якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015» від 22.09.2016 №442/1302/НОМЕР_2 (далі – Акт; т.2 а.с.14-50).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України (далі – ПК) та наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 16.09.2013№481 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі – МЮУ) 01.10.2013 за №1686/24218, а саме ненадання ФОП Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
- ст.164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 ст.177 ПК, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 на суму 80587,20 грн., в тому числі за 2015 рік - 80587,20 грн;
- «Порядку заповнення податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі – Мінфін) від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в МЮУ 30.01.2015 за №111/26556 та п.176.2 ст.176 ПК, в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а саме ФОП ОСОБА_1 у ОСОБА_2 «Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку IV квартал 2015 року не відображено суму доходу, перерахованого фізичній особі ОСОБА_3 за оренду земельної ділянки в розмірі 583,35 грн., в т.ч. за листопад 2015 року - 83,35 грн., за грудень 2015 року -500 грн. та суму утриманого з нього податку за перевіряємий період;
- пп.14.1.180. п.14.1 ст.14, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168. п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 не отримано та не перераховано до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі суму податкових зобов'язань з ПДФО за період, що перевірявся, у сумі 87,50 грн. у тому числі за листопад 2015 року - 12,50 грн., за грудень 2015 року - 75,00 грн;
- ч.4 ст.4, ч.2 ч.5 ст.7, ч.6 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI), в результаті чого занижено суму єдиного внеску (далі – ЄВ) із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 29.10.2014 по 31.12.3015 на суму 89995,14 грн., в т.ч. за 2015 рік - 89995,14 грн.
06.10.2016 ОДПІ на підставі Акта прийнято:
ППР:
№0004121302, яким визначено суму грошового зобов’язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 100713 грн;
№0004061302, яким визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з ПДФО, пені у розмірі 653,34 грн;
Рішення №0004141302, яким до ОСОБА_1 за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ застосовано штрафні санкції у розмірі 8999,51 грн;
Вимогу-1 по сплаті недоїмки та пені з ЄВ у розмірі 110244,05 грн (т.1 а.с.21-24, т.2 а.с.51-52).
Позивач з прийнятими ППР, Рішенням №0004141302 та Вимогою-1 не погодилась, оскаржила такі в адміністративному порядку. Скарга від 18.10.2016 на вказані рішення 20.10.2016 була надіслана ФОП до ГУ ДФС, де 24.10.2016 зареєстрована за вхідним №7298/10 (дата та номер реєстрації скарги вказано, зокрема у Рішенні-2, рішеннях про продовження строків розгляду скарги в частині оскарження ППР), (далі – Скарга; т.1 а.с.29-34).
За наслідками адміністративного оскарження 10.11.2016 ГУ ДФС рішенням №3098/10/09-19-10-04-14 продовжило строк розгляду скарги в частині оскарження ППР до 04.12.2016 включно. Вказане рішення згідно рекомендованого відправлення ФОП отримала 14.11.2016 (т.1 а.с.55, 57).
02.12.2016 розглядаючи Скаргу ФОП в частині оскарження Рішення №0004141302 та Вимоги-1, ГУ ДФС керуючись ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, п.4 розділу 4 «Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та рішення про нарахування пені та накладення штрафу» затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2015 №1124 (зареєстровано в МЮУ 03.02.2016 за №178/28308; далі – Порядок №1124) залишило таке Рішення №0004141302 та Вимогу-1 без змін, а Скаргу – без задоволення (т.1 а.с.13-16).
Того ж таки 02.12.2016 контролюючим органом знову прийнято рішення №3577/10/09-19-10-04-14 про продовження строку розгляду Скарги в частині оскарження ППР до 23.12.2016, включно. Таке рішення цього ж дня отримано позивачем (т.1 а.с.56 зворот).
В подальшому, 16.12.2016 ГУ ДФС Рішенням-2, яким було розглянуто Скаргу в частині оскарження ППР вирішено:
- скасувати ППР №0004061302 і вважати його відкликаним з дня прийняття цього рішення;
- скасувати частково ППР №0004121302, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 100713 грн, винести та направити платнику нове ППР на загальну суму 99786,5 грн, а саме за податковим зобов’язанням 79829,2 грн та за штрафними санкціями 19957,3 грн;
- з урахуванням Рішення-2 відкликати Рішення №0004141302 та Вимогу-1 у зв’язку з чим, зобов’язати ОДПІ винести та направити платнику нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого ЄВ та вимоги про сплату боргу.
На підставі цього, Скаргу ФОП частково задоволено, в іншій частині залишено без задоволення (т.1 а.с.17-20).
28.12.2016 ОДПІ за результатами розгляду матеріалів перевірки (Акта) від 22.09.2016, на підставі Рішення-1, прийнято Рішення №0006761302 відповідно до якого до ФОП за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ застосовано штрафні санкції у розмірі 8999,51 грн та винесено Вимогу-2 по сплаті недоїмки та пені зі сплати ЄВ в сумі 110244,05 грн (т.1 а.с.25-28).
Вважаючи прийняті за наслідками розгляду Скарги відповідачами рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернулася до суду із цим позовом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 ст.1 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ПК регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Закон №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Частиною 1 ст.2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядком №1124 врегульовано процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами 10, 11 ст.25 Закону №2464-VI; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених ч.12 зазначеної статті (п.1 Порядку №1124).
Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження визначено главою 4 розділу 2 ПК та «Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» затвердженого наказом Мінфіну від 21.10.2015 №916 (зареєстровано в МЮУ 23.12.2015 за №1617/28062; далі – Порядок №916).
У відповідності до п.3 Порядку №916 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) цей Порядок не застосовується щодо оскарження рішень контролюючих органів, дій або бездіяльності їх посадових осіб та інших працівників, якщо спеціальним законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності, а також при оскарженні постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення.
У разі якщо скарга стосується оскарження декількох рішень контролюючого органу, щодо частини яких існує інший порядок оскарження, вимоги цього Порядку застосовуються відносно тих рішень, стосовно яких не передбачені інші процедури оскарження.
З матеріалів справи видно, що в межах поданої ФОП Скарги оскаржувались Рішення №0004141302 та Вимога-1, що стосувались заборгованості по недоїмці та пені, яка виникла внаслідок своєчасно не сплачених сум страхових внесків платником ЄВ та застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄВ. Скарга також містила вимоги, щодо скасування ППР, якими визначались суми грошових зобов’язань по сплаті ПДФО.
Враховуючи це, та зважаючи на попередньо наведені законодавчі положення, апеляційний суд, погоджується з доводами апелянта стосовно того, що ГУ ДФС в частині розгляду Скарги по рішеннях щодо ЄВ мало керуватись Законом №2464-VI та Порядком №1124, а в частині оскарження ППР дотримуватись вимог ПК та Порядку №916.
Згідно з п.1 розділу 2 Порядку №1124 у разі якщо скаржник вважає, що контролюючий орган у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об'єднаний чи спеціалізований неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні ДФС в області, місті Києві.
Первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління ДФС в області, місті Києві протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником ЄВ вимоги або рішення територіальних контролюючих органів про нарахування пені та накладення штрафу (п.3 розділу 2 цього ж Порядку).
Ті ж самі строки оскарження платником вимоги зі сплати недоїмки по ЄВ передбачені і у ч.4 ст.25 Закону №2464-VI.
В такий же строк подаються і скарги при оскарженні ППР відповідно до Порядку №916 (п.1 розділ 3 цього порядку).
Відмова у прийнятті скарги на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, крім випадків, зазначених у цьому розділі, забороняється.
Перебіг строку розгляду скарги починається з наступного робочого дня після її надходження до контролюючого органу. Реєстрація скарг на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу здійснюється працівником контролюючого органу, уповноваженим на це керівником цього органу, у журналі реєстрації скарг, форму якого наведено у додатку 1 до цього Порядку (п.4 розділу 1 Порядку №1124).
Реєстрація скарги платника податків відбувається в день її надходження до контролюючого органу (п.1 розділу 7 Порядку №916). Так як і у Порядку №1124 Порядком №916 закріплено, що відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється.
За змістом п.1 розділу 4 Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника ЄВ, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику ЄВ протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника ЄВ поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику ЄВ, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника ЄВ.
Між тим, згідно п.2 розділу 7 Порядку №916 контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в п.2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в п.2 цього розділу.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку (пункти 3, 4 розділу 7 Порядку №916).
Відповідно до п.2 розділу 4 Порядку №1124 скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених п.3 розділу 2 та п.1 розділу 3 цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 4 розділу 4 Порядку №1124 передбачено види рішень, які контролюючий орган приймає за наслідками розгляду скарги на рішення про нарахування пені та накладення штрафу по несплаті, чи несвоєчасній сплаті ЄВ, а саме: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.
У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу (п.5 розділу 4 Порядку №1124).
А за результатами розгляду скарги щодо оскарження ППР за Порядком №916, контролюючий орган може прийняти одне з таких рішень: повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; зменшує (збільшує) суму грошового зобов’язання.
Як уже зазначалося вище, Скарга ФОП була нею надіслана до ГУ ДФС 20.10.2016 та зареєстрована 24.10.2016. Розгляд Скарги в частині доводів скаржника щодо неправомірності та необґрунтованості Рішення №0004141302 та Вимоги-1 і прийняття за наслідками розгляду такої Рішення-1 відбувся 02.12.2016. Хоча зважаючи на дату надходження (реєстрації) Скарги та обов’язку контролюючого органу прийняти вмотивоване рішення і надіслати його платнику ЄВ протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, Рішення-1 прийняте ГУ ДФС поза межами згадуваного 30 денного строку. Останнім днем строку для прийняття рішення було 23.11.2016.
Треба звернути увагу на те, що з невідомих для суду причин датою Скарги у Рішенні-1 зазначено 24.11.2016.
А відтак, як слушно зауважує позивач, при допущенні порушення щодо строку прийняття рішення по Скарзі застосовуються наслідки п.4 розділу 4 Порядку №1124 за якими Скарга вважається повністю задоволеною на користь платника ЄВ. Прийняття після 30 денного строку (23.11.2016) будь-яких рішень в частині розгляду скарги по ЄВ є протиправними.
Порушення строку прийняття рішення по Скарзі в частині ППР у відповідності до п.3 розділу 7 Порядку також має наслідком задоволення скарги в повному обсязі на користь платника податків.
Проте, всупереч усім вимогам щодо порядку, строку прийняття та надіслання рішення за наслідками розгляду Скарги в частині оскарження спірних по ЄВ рішень ГУ ДФС прийнято Рішення-1.
В подальшому, 16.12.2016 цей же орган, розглядаючи Скаргу ФОП в частині оскарження ППР в кінцевому результаті приймає Рішення-2 не тільки щодо розглядуваних ППР, якими визначались грошові зобов’язанні по сплаті ПДФО, а й відкликає на підставі такого рішення – Рішення №0004141302 та Вимогу-1 по ЄВ, які при цьому уже скасовані, у спосіб передбачений законодавством. Разом з тим, зобов’язує ОДПІ прийняти нове рішення та вимогу по ЄВ.
Вимоги Рішення-2 28.12.2016 були виконанні ОДПІ шляхом прийняття на підставі Рішення-1 – Рішення №0006761302 та Вимоги-2.
В підсумку, враховуючи те, що ГУ ДФС в частині розгляду Скарги на Рішення №0004141302 та Вимогу-1, що стосувалися ЄВ, пропущено строк прийняття та надіслання у цій частині рішення скаржнику, така Скарга відповідно до пунктів 1, 4 розділу 4 Порядку №1124 вважається, в розглядуваній частині, повністю задоволеною, а Рішення №0004141302 та Вимога-1 скасованими, у спосіб передбачений законом.
Відповідно прийняті ГУ ДФС Рішення-1, Рішення-2 в частині, що стосується ЄВ, а також Рішення №0006761302, та Вимоги-2, що прийняті ОДПІ на підставі Рішення-1 є протиправними та прийнятими без належної на те правової підстави.
Жодної оцінки чи спростувань доводів позивача щодо порушення контролюючими органами порядку та строків прийняття спірних рішень, судом першої інстанції надано не було, що і призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову, з наведених вище підстав.
Разом з тим, той факт, що ОСОБА_1 на час звернення до суду першої інстанції з позовом мала статус ФОП, а на момент подання апеляційної скарги до Реєстру внесено запис про припинення нею підприємницької діяльності і відповідно втрати такого статусу, не впливає на можливість апеляційного оскарження нею вже як фізичною особою рішень суб’єктів владних повноважень, які були винесені щодо неї, як ФОП.
Припинення ФОП (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) не припиняє дію та обов’язок виконання вимог рішень контролюючих органів (у разі встановлення судом правомірності винесення таких) позивачем, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Такі висновки суду апеляційної інстанції, щодо подібної ситуації, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України висловленою до постанови від 4 грудня 2013 року №6-125ц13 (т.2 а.с.55-60).
Крім того, відповідно до частин 1, ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час цього апеляційного розгляду; далі - КАС) при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 2 грудня 2016 року №3575/10/09-19-10-04-14.
Визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 16 грудня 2016 року №3726/10/09-19-10-04-14 в частині вважати відкликаними рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 6 жовтня 2016 року №0004141302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 жовтня 2016 року №Ф-0004131302, у зв’язку з чим, зобов’язати Калуську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області винести та направити платнику нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 28 грудня 2016 року №0006761302.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 28 грудня 2016 року №Ф-0006771302.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 5787 (п’ят тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок сплачених судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Калуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 3472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 10 (десять) копійок сплачених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
ОСОБА_4
судді
ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повний текст виготовлений 29 січня 2018 року.
