Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа №809/35/17
касаційне провадження № К/9901/29026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, Інспекція) та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Управління від 02.12.2016 №3575/10/09-19-10-04-14, рішення від 16.12.2016 №3726/10/09-19-10-04-14 в частині, що стосується відкликання рішення від 06.10.2016 №0004141302, вимогу про сплату боргу від 06.10.2016 №0004131302, рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій від 28.12.2016 №Ф-0006771302, №0006761302.
Крім того, позивач просила зобов`язати відповідача 2 винести та направити їй нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що контролюючим органом порушено порядок розгляду поданої нею в порядку адміністративного оскарження скарги, в межах якої вона у певній частині оскаржувала рішення №0004141302 та вимогу про сплату боргу, не виконано обов`язку прийняття протягом 30-ти денного строку рішення за скаргою та повідомлення скаржника про його результати, а тому така скарга вважається повністю задоволеною, а рішення №0004141302 і вимога про сплату боргу скасованими у спосіб, передбачений законодавством. Виходячи з цього, прийняті в подальшому рішення Управління є безпідставними, а винесенні на основі них рішення №0006761302 та вимога про сплату боргу є протиправними.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 17.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суди входили з того, що контролюючим органом при розгляді скарги платника, як в частині оскарження рішення №0004141302 та вимоги про сплату боргу, так і в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.10.2016 №№0004121302, №0004061302 дотримано процедуру продовження строку розгляду в цій частині скарги та строків прийняття рішень в цілому. Суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваних рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.10.2017 скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи вказану справу не в повній мірі дослідив всі факти по справі, зокрема, не надав належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачами процедури та строків прийняття всіх спірних рішень, повноважень та компетенції суб`єкта владних повноважень, що приймав оскаржувані рішення. Суд касаційної інстанції також зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки, за висновками якого приймались оспорювані податкові повідомлення-рішення, рішення №0004141302 та вимога, відсутні також і самі податкові повідомлення-рішення. Суд звернув увагу, що позивач надала суду касаційної інстанції докази про припинення нею підприємницької діяльності, а саме, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця припинено, про що 21.03.2017 в Реєстрі зроблений відповідний запис №21200060004010009. Суд касаційної інстанції зауважив, що при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити суб`єктний склад осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, встановити обставини справи, виходячи із змісту спірних правовідносин, предмету та підстав позовної заяви, і надати їм правове обґрунтування.
За результатами нового розгляду справи, Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.01.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Управління про результати розгляду скарги від 02.12.2016 №3575/10/09-19-10-04-14, від 16.12.2016 №3726/10/09-19-10-04-14 в частині вважав відкликаними рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.10.2016 №0004141302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2016 №Ф-0004131302, у зв`язку з чим зобов`язав Інспекцію прийняти та направити платнику нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу. Визнав протиправним та скасував рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.12.2016 №0006761302. Визнав протиправним та скасував вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2016 №Ф-0006771302.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що порушення контролюючими органами порядку та строків прийняття спірних рішень є безумовною підставою для скасування таких рішень.
Управління, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами наданих ним доказів та доводів. Скаржник доводить, що Управлінням розглянуто скаргу позивача з дотриманням вимог Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 (далі - Порядок №916) та Порядку розгляду контролюючими органами скарга на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 (далі - Порядок №1124). Зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції, що рішення від 06.10.2016 №0004141302 та вимога про сплату боргу від 06.10.2016 №0004131302 є відкликаними і не створюють жодних негативних правових наслідків для платника. Також скаржник доводить, що платником за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 занижено чистий оподатковуваний дохід, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотків на суму 440129,00 грн. Дане порушення встановлене на підставі заниження оподаткованого доходу за 2015 рік на суму 377582,00 грн та завищення витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за 2015 рік на суму 61683,00 грн, чим занижено суму чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період (сума чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік складає 440129,00 грн) та, відповідно не донараховано єдиний внесок із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 в сумі 89995,14 грн. Зауважує про неврахування судом апеляційної інстанції судових рішень у справі №809/34/17, яким підтверджено правомірність збільшення платнику суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 62962,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 15740,50 грн.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень та з встановленням яких він не погоджується.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 13.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, з урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Інспекцією у період з 26.08.2016 по 09.09.2016, який продовжився на 5 робочих днів до 15.09.2016, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання платником вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 22.09.2016 №442/1302/3031708845 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, а саме ненадання платником Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 29.10.2014 по 31.12.2015 на суму 80587,20 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 80587,20 грн;
Порядку заповнення податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а саме платником у Розділі І. «Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку IV квартал 2015 року не відображено суму доходу, перерахованого фізичній особі ОСОБА_2 за оренду земельної ділянки в розмірі 583,35 грн, в тому числі за листопад 2015 року в сумі 83,35 грн, за грудень 2015 року в сумі 500,00 грн, та суму утриманого з нього податку за перевіряємий період;
підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого платником не отримано та не перераховано до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у сумі 87,50 грн, у тому числі за листопад 2015 року в сумі 12,50 грн, за грудень 2015 року в сумі 75,00 грн;
частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статі 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 29.10.2014 по 31.12.3015 на суму 89995,14 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 89995,14 грн.
На підставі висновків акта перевірки Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.10.2016:
№0004121302, яким визначено суму грошового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 100713,00 грн;
№0004061302, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 653,34 грн.
Також Інспекцією прийнято рішення від 06.10.2016 №0004141302, яким до платника за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано штрафні санкції у розмірі 8999,51 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2016 №Ф-0004131302 по сплаті недоїмки та пені з єдиного внеску у розмірі 110244,05 грн, з яких недоїмка у розмірі 89995,14 грн та пеня у сумі 20248,91 грн.
Платник із зазначеними рішеннями та вимогою не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку. Скарга платника від 18.10.2016 на вказані рішення 20.10.2016 була надіслана до Управління, де 24.10.2016 зареєстрована за вхідним №7298/10.
За наслідками адміністративного оскарження Управління рішенням від 10.11.2016 №3098/10/09-19-10-04-14, яке отримано позивачем 14.11.2016, продовжило строк розгляду скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень до 04.12.2016 включно.
02.12.2016 Управляння, розглядаючи скаргу платника в частині оскарження рішення №0004141302 та вимоги, керуючись частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), пункту 4 розділу 4 Порядку №1124 залишило рішення №0004141302 та вимогу без змін, а скаргу платника - без задоволення.
02.12.2016 контролюючим органом знову прийнято рішення №3577/10/09-19-10-04-14 про продовження строку розгляду скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень до 23.12.2016, включно. Таке рішення цього ж дня отримано позивачем
В подальшому, Управління рішенням від 16.12.2016 №3726/10/09-19-10-04 №3726/10/09-19-10-04-14, розглянуло скаргу платника в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, скасувало податкове повідомлення-рішення №0004061302 і вважало його відкликаним з дня прийняття цього рішення; скасувало частково податкове повідомлення-рішення №0004121302, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 100713,00 грн, вирішило винести та направити платнику нове податкове повідомлення-рішення на загальну суму 99786,5 грн, а саме за податковим зобов`язанням в сумі 79829,2 грн, за штрафними санкціями у розмірі 19957,3 грн, у зв`язку з чим відкликало рішення №0004141302 та вимогу і зобов`язало Інспекцію прийняти та направити платнику нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу.
На підставі цього, скаргу платника задоволено частково, в іншій частині залишено без задоволення.
28.12.2016 Інспекцією, за результатами розгляду матеріалів перевірки, зокрема, акта від 22.09.2016, на підставі зазначеного рішення Управління, прийнято рішення №0006761302 відповідно до якого до платника за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано штрафні санкції у розмірі 8999,51 грн та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006771302 по сплаті недоїмки та пені зі сплати єдиного внеску в сумі 110244,05 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Пунктом 55.1 статті 55 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 ПК України).
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 ПК України).
За правилами пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.8 статті 56 ПК України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
За правилами пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до пункту 56.10 статті 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 56.13 статті 56 ПК України).
Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (пункт 56.16 статті 56 ПК України).
Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Частиною першою статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядком №1124 врегульовано процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами 10, 11 статті 25 Закону №2464-VI; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 12 зазначеної статті (пункт 1 Порядку №1124).
Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження визначено главою 4 розділу 2 ПК України та Порядком №916.
За правилами пункту 3 Порядку №916 цей Порядок не застосовується щодо оскарження рішень контролюючих органів, дій або бездіяльності їх посадових осіб та інших працівників, якщо спеціальним законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності, а також при оскарженні постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення.
У разі якщо скарга стосується оскарження декількох рішень контролюючого органу, щодо частини яких існує інший порядок оскарження, вимоги цього Порядку застосовуються відносно тих рішень, стосовно яких не передбачені інші процедури оскарження.
Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджено наявними матеріалами у справи, в межах поданої платником скарги оскаржувались рішення №0004141302 та вимога №Ф-0004131302, що стосувались заборгованості по недоїмці та пені, яка виникла внаслідок своєчасно не сплачених сум страхових внесків платником єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Скарга містила і вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначались суми грошових зобов`язань по сплаті податку на доходи фізичних осіб.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що Управління в частині розгляду скарги платника по рішеннях щодо єдиного внеску мало керуватись Законом №2464-VI та Порядком №1124, а в частині оскарження податкових повідомлень-рішень дотримуватись вимог ПК України та Порядку №916.
Так, згідно з пунктом 1 розділу 2 Порядку №1124 у разі якщо скаржник вважає, що контролюючий орган у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об`єднаний чи спеціалізований неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов`язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні ДФС в області, місті Києві.
Первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління ДФС в області, місті Києві протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги або рішення територіальних контролюючих органів про нарахування пені та накладення штрафу (пункт 3 розділу 2 цього ж Порядку).
Ті ж самі строки оскарження платником вимоги зі сплати недоїмки по єдиному внеску передбачені і у частині 4 статті 25 Закону №2464-VI.
В такий же строк подаються і скарги при оскарженні податкових повідомлень-рішень відповідно до Порядку №916 (пункт 1 розділу 3 цього Порядку).
Відмова у прийнятті скарги на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, крім випадків, зазначених у цьому розділі, забороняється.
Перебіг строку розгляду скарги починається з наступного робочого дня після її надходження до контролюючого органу. Реєстрація скарг на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу здійснюється працівником контролюючого органу, уповноваженим на це керівником цього органу, у журналі реєстрації скарг, форму якого наведено у додатку 1 до цього Порядку (пункт 4 розділу 1 Порядку №1124).
Реєстрація скарги платника податків відбувається в день її надходження до контролюючого органу (пункт 1 розділу 7 Порядку №916). Так як і у Порядку №1124 Порядком №916 закріплено, що відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється.
За змістом пункту 1 розділу 4 Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиний внесок протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами визначений Порядком №916.
За змістом пунктів 1, 2, 3 Розділу V Порядку №916 скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.
Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.
Днем подання платником податків скарги є, зокрема, при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з`ясування дати отримання відділенням поштового зв`язку скарги, днем подання скарги вважається день надходження скарги до контролюючого органу.
За правилами пункту 2 розділу 7 Порядку №916 контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку (пункти 3, 4 розділу 7 Порядку №916).
Відповідно до пункту 2 розділу 4 Порядку №1124 скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу 2 та пунктом 1 розділу 3 цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 4 розділу 4 Порядку №1124 передбачено види рішень, які контролюючий орган приймає за наслідками розгляду скарги на рішення про нарахування пені та накладення штрафу по несплаті, чи несвоєчасній сплаті єдиного внеску, а саме: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.
У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу (пункт 5 розділу 4 Порядку №1124).
За результатами розгляду скарги щодо оскарження податкових повідомлень-рішень за Порядком №916, контролюючий орган може прийняти одне з таких рішень: повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.
Як, встановлено судом апеляційної інстанції, скарга платника була надіслана до Управління 20.10.2016, зареєстрована 24.10.2016. Розгляд скарги в частині доводів скаржника щодо неправомірності та необґрунтованості рішення №0004141302 та вимоги №Ф-0004131302 і прийняття за наслідками розгляду такої рішення відбувся 02.12.2016. Зважаючи на дату надходження (реєстрації) скарги та обов`язку контролюючого органу прийняти вмотивоване рішення і надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, рішення прийняте Управлінням поза межами згадуваного 30 денного строку, оскільки останнім днем строку для прийняття рішення було 23.11.2016.
При допущенні порушення щодо строку прийняття рішення по скарзі застосовуються наслідки, передбачені пунктом 4 розділу 4 Порядку №1124, за якими скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Прийняття після 30 денного строку (23.11.2016) будь-яких рішень в частині розгляду скарги по єдиному внеску є протиправними.
Порушення строку прийняття рішення по скарзі в частині податкових повідомлень-рішень у відповідності до пункту 3 розділу 7 Порядку також має наслідком задоволення скарги в повному обсязі на користь платника податків.
Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, всупереч наведеним вище вимогам щодо порядку, строку прийняття та надіслання рішення за наслідками розгляду скарги в частині оскарження спірних по єдиному внеску рішень, Управлінням було прийняте рішення.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що в подальшому, 16.12.2016 цей же орган, розглядаючи скаргу платника в частині оскарження податкових повідомлень-рішень в кінцевому результаті приймає інше рішення, не тільки щодо розглядуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначались грошові зобов`язанні по сплаті податку з доходів фізичних осіб, а й відкликає на підставі такого рішення - рішення №0004141302 та вимогу по єдиному внеску, які при цьому уже скасовані, у спосіб передбачений законодавством. Разом з тим, зобов`язує Інспекцію прийняти нове рішення та вимогу по єдиному внеску.
Вимоги Управління, викладені в рішенні 28.12.2016 були виконанні Інспекцією шляхом прийняття рішення №0006761302 та вимоги №Ф-0006771302.
Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що Управлінням в частині розгляду скарги на рішення №0004141302 та вимогу, що стосувалися єдиного внеску, пропущено строк прийняття та надіслання у цій частині рішення скаржнику, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що така скарга з огляду на наведені вище правові норми вважається, в розглядуваній частині, повністю задоволеною, а рішення №0004141302 та вимога №Ф-0004131302 скасованими, у спосіб передбачений законом.
Відповідно, і прийняті Управлінням рішення в частині, що стосується єдиного внеску, а також рішення №0006761302 та вимоги №Ф-0006771302, що прийняті Інспекцією на підставі рішення Управління є протиправними.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення контролюючого органу є рішенням (індивідуальним актом) суб`єкта владних повноважень, яке порушує права позивача у розумінні положень статей 4, 5, 19 КАС України.
Колегія суддів не може прийняти доводи скаржників про неврахування судом апеляційної інстанції судових рішень у справі №809/34/17, яким підтверджено правомірність збільшення платнику суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 62962,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 15740,50 грн з підстав того, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Верховний Суд постановою від 19.06.2018 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі №809/34/17 та направив справу №809/34/17 на новий розгляд до суду першої інстанції та за наслідками нового розгляду цієї справи рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 28.12.2016 №0006751302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 62962,00 грн та за штрафними санкціями на суму 15740,50.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень.
Відповідачі у доводах касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Контролюючі органи у касаційній скарзі не обґрунтували і не зазначили, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідачі у касаційній скарзі фактично просять про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк
