ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
УХВАЛА
Іменем України
"31" жовтня 2017 р. № К/800/13903/17
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову та ухвалу
Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017
у справі
№ 809/35/17 (876/3994/17)
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до
Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про
скасування рішень, вимоги та рішення про застосування фінансових санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач/платник) звернулась до суду із адміністративним позовом, у якому просила скасувати:
- рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ, відповідач-1) №3575/10/09-19-10-04-14 від 02.12.2016;
- рішення №3726/10/09-19-10-04-14 від 16.12.2016 в частині, що стосується відкликання рішення № 0004141302 від 6.10.2016 р.;
- вимогу про сплату боргу від 06.10.2016 р. № 0004131302;
- рішення про застосування штрафних санкцій Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач-2) від 28.12.2016 №Ф-0006771302 і №0006761302.
Крім того, позивач просила зобов'язати відповідача-2 винести та направити їй нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що судами при вирішення наявного спору не було надано оцінки діям відповідача-1 по розгляду та вирішенню її скарги на винесені відповідачем-2 вимоги про сплату боргу і рішенню про застосуванню штрафних санкції, хоча вказані рішення і є предметом судового оскарження у даній справі.
Від відповідачів письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.
З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-2 у період 29.10.2014 по 31.12.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача, за результатами якої складено акт від 22.09.2016 № 442/1302/3031708845 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 31.12.2015. Судами зазначено про порушення позивачем Податкового кодексу України та інших підзаконних актів з податкового законодавства що призвело до прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, і направлення вимоги про їх сплату (№ 0004121302; № 0004061302; рішення про застосування штрафних санкцій № 0004141302 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 004131302)
Разом з тим, вказаний акт перевірки відсутній в матеріалах справи, що позбавляє суд касаційної інстанції перевірити дотримання судами норм процесуального права щодо правильного встановлення всіх фактичних обставин по справі і застосування відповідних норм матеріального права. Також відсутні і податкові повідомлення-рішення, які стали предметом адміністративного оскарження позивачем і прийняття спірних рішень про результати розгляду скарги по даній справі.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем і в задоволені позовних вимог відмовлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 р. Зазначені судові рішення також відсутні в матеріалах справи.
Як вже зазначено, предметом даного спору є законність прийнятих відповідачами рішень за наслідками адміністративного оскарження. З метою встановлення фактичних обставин по справі і надання їм відповідної юридичної оцінки, суди зобов'язані були дослідити процедуру їх прийняття, строки, повноваження та компетентність суб'єкта владних повноважень, та навести мотиви не врахування всіх доводів позивача у разі відмови в задоволені позовних вимог.
Натомість, суди не дослідили всі факти по справі, в тому числі строки прийняття всіх спірних рішень, на порушення яких неодноразово зазначала позивач. Також суди не дослідили в тому числі законність спірного рішення № 0006761302 від 28.12.2016 р.(а.с.25), яке приймалось на підставі рішення податкового органу № 3575/10-09-19-10-04-14 від 02.12.2016 р. (а.с.13), яким скарга платника ФОП ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а всі оспорювані нею рішення - без змін. При цьому, рішення № 0004141302 відкликане рішенням про результати розгляду скарги від 16.12.2016 р., а не від 02.12.2016 р. Тобто, необхідно встановити чи могло рішення від 02.12.2016 р. бути підставою для прийняття рішення № 0006761302 від 28.12.2016 р.
Важливо відмітити, що суду касаційної інстанції ОСОБА_1 надала докази про припинення підприємницької діяльності. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (гіпер посилання: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено, про що, 21.03.2017р. в реєстрі зроблений відповідний запис під № 21200060004010009. Тобто, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 внесено 21.03.2017 р. до прийняття рішення судом апеляційної інстанції. З таких підстав, суду апеляційної інстанції слід було з'ясувати дієздатність позивача по справі, з урахування того, що до суду з позовом зверталась ФОП ОСОБА_1, але провадження по справі відкрито судом як за позовом фізичної особи - ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 повідомила суду касаційної інстанції, що незважаючи на припинення підприємницької діяльності, податковий орган формує нові податкові вимоги на підставі первісної (спірної) вимоги про сплату податкового боргу. Тобто, під час нового розгляду справи необхідно дослідити правовий статус сторони позивача по справі, і вирішити питання чи є фізична особа ОСОБА_1 правонаступником ФОП ОСОБА_1
Факт припинення підприємницької діяльності є підставою для закриття провадження по справі відповідно до ст.ст. 228, 157 КАС України, але при цьому суд касаційної інстанції зобов'язаний вирішити питання про законність судових рішень. Як вже зазначено, судами не встановлено всіх фактичних обставин по справі для правильного вирішення справи, а тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення про закриття провадження по справі, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
Частина друга та четверта статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведені положення та з урахуванням допущених порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України рахує необхідне направити дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Де суд апеляційної інстанції під час нового розгляду зобов'язаний: встановити суб'єктний склад осіб, які беруть учать у розгляді даної справи; встановити обставини справи, виходячи із змісту спірних правовідносин, предмету та підстав позовної заяви і надати їм вірне правове обґрунтування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.П. Юрченко
Судді І.В. Борисенко
Л.І. Бившева
