Справа № 307/1580/17
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2017 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого судді: Бисага Т.Ю.
суддів: Фазикош Г.В., Собослой Г.Г.,
секретарі:Терпай С.М.,
за участі представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», де третя особа Тячівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», де третя особа Тячівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 23.11.2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна вчинила виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 10265. За виконавчим написом запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 1 330 657,81 гривень з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податку за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, місце роботи - фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, які є його боргом за кредитним договором №MKTWGA0000000837 від 27.08.2008 року, укладеного між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 50, яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі - заборгованість за кредитом - 15 229,98 доларів США; заборгованість за відсотками - 11 311,57 доларів США; комісія - 3040,08 доларів США; пеня - 17971,62 долари США; штраф - 2377,66 долари США, що всього становить 49 930,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2016 року становить 1 328 957,81 гривень та витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1700,00 гривень. Всього у гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 1 330 657,81 гривень. Строк, за який проводиться стягнення, - вісім років, шість днів, а саме: з 27 серпня 2008 року по 02 вересня 2016 року.
Вважає, що виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного: вчиняючи виконавчий напис нотаріус в порушення ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчий напис на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.11.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Боднар І.М. зареєстрованого в реєстрі за №10265, згідно якого звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 1 330 657,81 гривень.
Рішенням Тячівського районного суду від 05 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Тячівського районного суду від 05 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Банку дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до висновку в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 27.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №MKTWGA0000000837 на підставі якого останній отримав кредит та на умовах визначених договором.
21 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору №MKTWGA0000000837 від 27 серпня 2008 року, пунктом 6 якої, крім іншого, погодили встановити строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки - пені, штрафів, тривалістю 50 (п'ятдесят) років.
Як встановлено судом виконавчий напис був вчинений відповідно ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1, 3.2 гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015року у справі № 6-158цс15.
Цією ж нормою визначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172.
Крім того, оскільки сторони погодили збільшений строк позовної давності до 50 років, згідно додаткової угоди від 21.12.2011 року, враховуючи, що кінцевий строк виконання зобов'язань за договором настає лише 27 серпня 2023 року, а також беручи до уваги той факт, що останнє погашення позивач здійснив 27.07.2015 року на суму 100 гривень, що відображено в розрахунку заборгованості, суд вірно дійшов до висновку, що твердження позивача стосовно пропуску 3 (три) річного строку позовної давності з моменту настання права вимоги щодо погашення заборгованості є також необґрунтованим та безпідставним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий
Судді
