Справа № 307/1580/17
Провадження № 2/307/1053/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2017 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», де третя особа Тячівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», де третя особа Тячівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 23.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинила виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 10265. За виконавчим написом запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 1 330 657,81 гривень з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: смт. Дубове, вул. Чапаєва, №18, Тячівського району Закарпатської області, місце роботи – фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, які є його боргом за кредитним договором №MKTWGA0000000837 від 27.08.2008 року, укладеного між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 50, яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі – заборгованість за кредитом – 15 229,98 доларів США; заборгованість за відсотками – 11 311,57 доларів США; комісія – 3040,08 доларів США; пеня – 17971,62 долари США; штраф – 2377,66 долари США, що всього становить 49 930,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2016 року становить 1 328 957,81 гривень та витрати пов’язані із вчиненням виконавчого напису – 1700,00 гривень. Всього у гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат пов’язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 1 330 657,81 гривень. Строк, за який проводиться стягнення, – вісім років, шість днів, а саме: з 27 серпня 2008 року по 02 вересня 2016 року.
Вважає, що виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного: вчиняючи виконавчий напис нотаріус в порушення ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчий напис на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи за умовами, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов’язання перед кредитором у 2010 році. На момент вчинення виконавчого напису від дня настання права вимоги у кредитора минуло більше шести років. Як вбачається зі змісту виконавчого напису, строк за який проводиться стягнення складає вісім років та шість днів, що грубо порушує вище зазначені норми.
Виконавчий напис вчинено 23.11.2016 року, а строк за яким виникла заборгованість та провадиться стягнення становить з 27.08.2008 року по 02.09.2016 року.
Згідно п. 3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.99 р. №1172.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитися у відсутність у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ч.1 ст. 257 цього кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).
Отже, на момент видачі виконавчого напису щодо суми заборгованості слід було застосувати позовну давність в три роки, а щодо заборгованості зі сплати пені та штрафу – позовну давність в один рік. Отже, стягнення даної заборгованості було в розріз із вимогами безспірності. Нотаріусом не вжито заходів, щодо встановлення відсутності спору між сторонами.
Відповідно до ч.12, ч.14 ст. 110 ЦПК України – позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, або повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред’являтися також за місцем його виконання.
Тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.11.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрованого в реєстрі за №10265, згідно якого звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 1 330 657,81 гривень.
Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, але надали суду заяви в яких просять суд справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги просять задовольнити у повному обсязі, у запереченні по даній справі відмовити.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся, а тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності, однак надіслав суду заперечення, посилаючись на те, що із змістом позовних вимог ОСОБА_1 повністю не погоджується, оскільки вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що пояснюється наступним.
27.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №MKTWGA0000000837 на підставі якого останній отримав кредит та на умовах визначених договором. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом, пені та інших витрат. Крім іншого, пункт 5.5. Кредитного договору передбачає збільшення строку позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки – пені, штрафів, тривалістю 5 (п’ять) років. Разом з тим, що позивач замовчує той факт, що 21 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору №MKTWGA0000000837 від 27 серпня 2008 року, пунктом 6 якої, крім іншого, погодили встановити строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки – пені, штрафів, тривалістю 50 (п’ятдесят) років.
Жодним судовим рішенням не встановлено недійсність правочину, на підставі яких було вчинено виконавчий напис. Крім цього, позивачем не спростовується наявність кредитного договору та заборгованості за кредитним договором. Виконавчий напис був вчинений з суворим дотриманням ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1, 3.2 гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Зокрема така правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015року у справі № 6-158цс15.
Цією ж нормою визначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172.
Відповідно до п. 2.3 гл. 16 розділу ІІ Про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбаченого вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотеко держателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Звертає увагу на те, що боржнику направлялась вимога про необхідність зобов’язань та було надано можливість висловити свої заперечення щодо заявлених грошових вимог, але боржник не висловив своєї незгоди.
Оскільки сторони погодили збільшений строк позовної давності до 50 років, згідно додаткової угоди від 21.12.2011 року, враховуючи, що кінцевий строк виконання зобов’язань за договором настає лише 27 серпня 2023 року, а також беручи до уваги той факт, що останнє погашення позивач здійснив 27.07.2015 року на суму 100 гривень, що відображено в розрахунку заборгованості, вважає, що твердження позивача стосовно пропуску 3 (три) річного строку позовної давності з моменту настання права вимоги щодо погашення заборгованості є необґрунтованим та безпідставним.
Разом з цим зазначає, що відповідно ст.ст. 34,36,87.88, ЗУ « Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом і за умови , що наявність безпірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним актом з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. а у випадках. Коли законом встановлено інший строк давності –не минув цей строк.
Таким чином стверджує, що при вчиненні виконавчого напису було суворо дотримані всі вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами.
А тому просить відмовити у заявлених вимогах ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Представник третьої сторони Тячівського відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просить розглядати справу у відсутності представника, а тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з таких підстав.
27.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №MKTWGA0000000837 на підставі якого останній отримав кредит та на умовах визначених договором.
21 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору №MKTWGA0000000837 від 27 серпня 2008 року, пунктом 6 якої, крім іншого, погодили встановити строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки – пені, штрафів, тривалістю 50 (п’ятдесят) років.
Як встановлено судом виконавчий напис був вчинений відповідно ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1, 3.2 гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015року у справі № 6-158цс15.
Цією ж нормою визначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172.
Разом з цим, оскільки сторони погодили збільшений строк позовної давності до 50 років, згідно додаткової угоди від 21.12.2011 року, враховуючи, що кінцевий строк виконання зобов’язань за договором настає лише 27 серпня 2023 року, а також беручи до уваги той факт, що останнє погашення позивач здійснив 27.07.2015 року на суму 100 гривень, що відображено в розрахунку заборгованості, суд вважає, що твердження позивача стосовно пропуску 3 (три) річного строку позовної давності з моменту настання права вимоги щодо погашення заборгованості є також необґрунтованим та безпідставним.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», де третя особа Тячівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса, виданого 23.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі під №10265 таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», де третя особа Тячівський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса, виданого 23.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі під №10265 таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: В.В. Чопик
