Справа № 466/896/17
У Х В А Л А
12 грудня 2017 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12016140050003185 від 14.07.2016 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Запитів, Кам`янко-Бузького району, Львівської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 301 ч. 2, 301 ч. 4 КК України
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
у с т а н о в и в:
на розгляді Шевченківського районного суду м.Львова з 08.02.17 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 301 ч. 2, 301 ч. 4 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140050003185 від 14.07.2016 року.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , який діє на підставі договору №02/2017 про надання правової допомоги від 30.01.2017 року /а.с.12/ подав клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме протоколу обшуку від 23.11.16 та висновку експертів від 23.12.16.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у супереч ч.1 ст.236 КПК України обшук проведений не слідчим або прокурорм та не встановлена особа була понятою при цьому, відтак і проведена експертиза є недопустимим доказом.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки вважає, що обшук проведений законно за дорученням слідчого, під час такого понятою була особа, яка є сусідкою обвинуваченого і її особа встановлювалася.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо визнання доказів очевидно недопустимими: прокурора, обвинуваченого, захисника суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно ст.ст. 94, 374 КПК України, оцінку доказам, які були досліджені під час судового розгляду кримінального провадження, суд надає в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.
Положенням ч. 3 ст. 17 КПК передбачено, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Так, ухвалою суду від 09.08.17 року розглядалося клопотання про визнання недопустими цих же доказів та у задоволенні клопотання відмовлено.
Додатковою підставою у даному клопотання захисник зазначає, що невідома особа на прізвище ОСОБА_6 приймала участь у якості понятої під час проведення обшуку.
Так, на час проведення обшуку обвинувачений не зазначав зауважень до протоколу обшуку у т.ч. і щодо особи понятої.
Вказані у клопотанні питання допустимості доказів, суд вважає можливим вирішити в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 87, 89, 94, 233, 237, 374 КПК України, -
ухвалив:
у задоволенні клопотання від 12.12.2017 року захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 про визнання доказів недопустимими - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
