ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 листопада 2017 року
м. Ужгород
№ 807/698/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
за участі сторін:
позивача - не з'явився;
представника відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за об'єднаними позовними заявами ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 28 листопада 2017 року.
30 травня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, якою просила суд: "1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суддівської винагороди за лютий 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" - 3200,00 грн.; 3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408 (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 30) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) недоплачену суддівську винагороду за лютий 2017 року в сумі 10880,00 грн.; 4. Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за лютий 2017 року в сумі 10880,00 грн. допустити до негайного виконання; 5. Справу прошу розглядати без моєї участі".
30 травня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, якою просила суд: "1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суддівської винагороди за березень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" - 3200,00 грн.; 3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408 (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 30) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) недоплачену суддівську винагороду за березень 2017 року в сумі 27323,64 грн.; 4. Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за березень 2017 року в сумі 27323,64 грн. допустити до негайного виконання; 5. Справу прошу розглядати без моєї участі".
30 травня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, якою просила суд: "1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суддівської винагороди за січень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" - 3200,00 грн.; 3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408 (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 30) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року в сумі 61163,04 грн.; 4. Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за січень 2017 року в сумі 61163,04 грн. допустити до негайного виконання; 5. Справу прошу розглядати без моєї участі".
30 травня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, якою просила суд: "1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо не здійснення виплати судді Свалявського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суддівської винагороди за квітень 2017 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" - 3200,00 грн.; 3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408 (88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 30) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) недоплачену суддівську винагороду за квітень 2017 року в сумі 27200,00 грн.; 4. Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за квітень 2017 року в сумі 27200,00 грн. допустити до негайного виконання; 5. Справу прошу розглядати без моєї участі".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в адміністративній справі № 807/699/17, позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в адміністративній справі № 807/698/17, позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в адміністративній справі № 807/700/17 та позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в адміністративній справі № 807/701/17. Об'єднаній адміністративній справі присвоєно номер № 807/698/17.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Постановою Верховної Ради України № 413-IV від 26 грудня 2002 року ОСОБА_1, обрана безстроково на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області. Наказом голови Свалявського районного суду № 37 від 27 грудня 2002 року зарахована до штату вказаного суду з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. У січні-квітні 2017 року їй виплачена суддівська винагорода, з врахуванням надбавок та доплат, передбачених законодавством, виходячи з розміру посадового окладу 16000 грн. - тобто з розміру окладу, що відповідає 10-ти прожиткових мінімумів доходів громадян, що підтверджується довідкою, виданою начальником ТУ ДСА України в Закарпатській області. Однак, такий розмір суддівської винагороди не відповідає нормам чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини щодо розміру суддівської винагороди та порядку її нарахування і виплати. Статтею 130 частиною 2 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до статті 135 частини 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі по тексту - Закон України № 1402-VIII), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Статтею 135 частиною 3 пунктом 1 Закону України № 1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас статтею 22 абзацом 1 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Натомість пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). Так, згідно зі статтею 133 частиною 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі по тексту - Закон України № 2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Таким чином, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначеного статтею 133 частиною 3 Закону України № 2453-VI. В зв'язку з цим позивач зазначає, що додані докази (копія Постанови Верховної Ради України та копія наказу про зарахування у штат суду) підтверджують, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді до набрання чинності Законом України № 1402-VIII (тобто до 30.09.2017 року), та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому її посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір визначений статтею 133 частиною 3 Закону України № 2453-VI та має становити 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. № 1801-VIII установлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень. Проаналізувавши статтю 135 частину 1 Закону України № 1402 та статтю 133 частину 1 Закону України № 2453-VI, можна зробити висновок, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з приписом статті 130 частини 2 Конституції України. За таких умов є безпідставним застосування відповідачем пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (далі по тексту - Закон України № 1774-VIII), яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Крім того, звертає увагу суду, що Законом України № 1774-VIII не внесено змін до Закону України № 1402 чи Закону України № 2453-VI в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому зважаючи на приписи статті 135 частини 1 Закону № 1402 відсутні законодавчі підстави враховувати пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VIII при нарахуванні суддівської винагороди. Викладена позиція узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до статті 48 частини 5 пунктів 7, 8 Закону України № 1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. На підставі викладеного та беручи до уваги, що законодавцем не вносилися зміни до Закону № 2453-VI та/або Закону України № 1402-VIII в частині розміру суддівської винагороди у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію передбачену статтею 130 частиною 2 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, вважає, що застосування відповідачем при виплаті суддівської винагороди пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII та не виконання пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності. Більш того, не застосування пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII суперечить позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у пункті 23 рішення від 10.03.2011 р. у справі "Сук проти України" відповідно до якої держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним. Зважаючи на викладене, враховуючи, що суддівська винагорода позивачу за січень-квітень 2017 року розраховувалася з розміру мінімальної заробітної плати встановленого в пункті 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII, а не з розміру, визначеного статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", вважає, що ТУ ДСА України допущено бездіяльність. В зв'язку з цим позивач зазначає, що таку бездіяльність ТУ ДСА України в Закарпатській області необхідно визнати протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та провести виплату суддівської винагороди за січень-квітень 2017 року.
Позивач, в судове засідання не з'явився, проте пунктом п'ятим прохальної частини позовної заяви просив суд розгляд даної справи провести без його участі за наявними у справі матеріалами (а.с. 5 (на звороті)).
23 листопада 2017 року на адресу Закарпатського окружного суду від представника відповідача та третьої особи надійшла заява, якою останній просив суд розгляд даної справи провести без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача (а.с. 193).
Крім того, представник відповідача надав суду письмові заперечення (а.с.а.с. 20-25, 69-74, 125-130, 171-176). Зокрема вказав, що відповідно до статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року становить 1600 грн.. При цьому, пунктом 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). Так, відповідно до статті 133 частини 3 Закону України № 2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. В розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, чітко вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру, визначено статтею 133 частиною 3 Закону № 2453-VI. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.. Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 грн.. В пояснювальній записці до проекту Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 3.7) від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, зазначено: "Підвищення рівня грошового забезпечення новопризначених суддів, а також суддів, що успішно пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання, дасть змогу подолати корупційні ризики при здійсненні суддею правосуддя, створити здорове середовище для залучення до професії порядних і найбільш кваліфікованих правників та очистити судову систему від недоброчесних суддів". Отримання нових розмірів суддівської винагороди суддями буде здійснювати лише після успішного проходження ними кваліфікаційного оцінювання. Також зазначає, що ні в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", ні в кошторисі не передбачено посадовий оклад у розмірі 3200 грн. для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та не здійснюють правосуддя. Відповідно до статті 51 частини 1 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Враховуючи вищевказане, відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу у іншому розмірі, який не передбачений Законами України № 1402-VIII та № 2453-VI та штатному розписі Свалявського районного суду Закарпатської області, оскільки відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Відповідно до статті 41 частини 1 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розгляд даної адміністративної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те, об'єктивних причин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 23/98 від 19 січня 1998 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області строком на 5 років (а.с.а.с. 14, 65, 113, 165, 194).
Наказом начальника управління юстиції в Закарпатській області від 26 січня 1998 року № 29/06-03 ОСОБА_1 зараховано суддею у штат Свалявського районного суду з 27 січня 1998 року (а.с.а.с. 11, 61, 110, 161)
Постановою Верховної Ради України № 413-IV від 26 грудня 2002 року ОСОБА_1 призначено безстроково на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області (а.с.а.с. 13, 64, 114, 164, 195, 196).
Наказом голови Свалявського районного суду Закарпатської області № 37 від 27 грудня 2002 року ОСОБА_1 зараховано в штат Свалявського районного суду Закарпатської області безстроково (а.с.а.с. 10, 62, 111, 162, 197).
Відповідно до довідок про доходи судді Жиганської Н.М. за січень, лютий, березень та квітень 2017 року, останній виплачено суддівську винагороду виходячи з посадового окладу 16000,00 грн. щомісячно, тобто з 10 прожиткових мінімумів, що на думку позивача є неправомірним так як розмір її посадового окладу повинен становити 32000,00 грн., а саме 10 мінімальних заробітних плат (а.с.а.с. 12, 63, 112, 163, 199, 200).
Відповідно до статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року становить 1600 грн..
При цьому, пунктом 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Так, відповідно до статті 133 частини 3 Закону України № 2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, чітко вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру, визначено статтею 133 частиною 3 Закону № 2453-VI.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн..
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 грн..
Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 № 6-рп/2000 охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.
Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, положення Закону № 1774 -VIII не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.
В пункті 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У даному випадку, не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.
Згідно практики застосування норм права у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 148 частинами 1, 2, 3 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Відповідно до статті 149 Закону України № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно зі статтею 51 частиною 1 Бюджетного кодексу України Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до статті 23 частини 1 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
За змістом статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до цивільної, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.
На підставі викладеного суд вважає правильним застосування до даних спірних правовідносин приписів Закону № 1774-VIII.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Докази, надані відповідачем до заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на досліджені матеріали адміністративної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про бездіяльність відповідача та порушення прав чи інтересів позивача.
З огляду на викладене суд вважає, що оскільки під час нарахування та виплати позивачу заробітної плати Відповідач діяв у відповідності до приписів наведених вище нормативно-правових актів, а тому право Позивача на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за січень - квітень 2017 року не порушене.
Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
На підставі наведеного керуючись статтями 6, 9, 10, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог за об'єднаними позовними заявами ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя
С.Є. Гаврилко
