Справа № 539/1855/17
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2017 Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.
при секретарі Мирна Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В позові вказала, що з 01.06.1979 року розпочала свою трудову діяльність на різних посадах державної служби. Так, з 01.06.1979 року по 10.05.1982 року спрацювала на посаді старшого інспектора, економіста Лубенського відділення Будбанку (стаж державної служби 2 роки 11 місяців 10 днів. З 20.06.1994 року по 22.05.2017 року (на дату звернення до відповідача) працювала на посаді головного спеціаліста, головного державного інспектора Гребінківського відділення Лубенської ОДПІ ГУДФС у Полтавській області.
20.06.1994 року нею було прийнято присягу державного службовця та присвоєно 12 ранг державного службовця.
29.12.1995 року у зв'язку з переведенням на посаду начальника відділу фінансового забезпечення - головного бухгалтера ДПІ по м. Лубни їй присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу.
Відповідно до Указу Президента України від 22.08.1996 року №760/96 «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» і ліквідацією державних податкових інспекцій, ДПІ по м. Лубни та ДПІ по Лубенському району були об'єднані в Лубенську державну податкову адміністрацію.
26.11.1996 року вона була зарахована в порядку переводу на посаду головного спеціаліста бухгалтерії Лубенської ДПА якій відповідає 12 ранг державного службовця. Виплата проводилася згідно встановленого рангу державного службовця з 26.11.1996 року по 26.12.2013 року.
Відповідно до постанови КМУ від 23 жовтня 2013 року №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» 27.12.2013 року їй присвоєне спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу.
З 01.01.2016 року - інспектор податкової та митної справи І рану.
22.05.2017 року будучи пенсіонером за віком , вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Однак, 14.07.2017 року отримала рішення Лубенського об'єднаного управління ПФУ від 07.07.2017 року № 262, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» в зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби. При цьому відповідач вважає, що пре оди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Прийняте відповідачем рішення позивач вважає незаконним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який надає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Крім того, в оскаржуваному рішенні Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області визнається 18 років 07 місяців 11 днів стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби (а саме з 20.06.1994 року по 28.12.1995 року та з 26.11.1996 року по 26.12.2013 року), але при цьому не враховуються положення п. 342.4 ст.324 Податкового кодексу України та п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889, з аналізу яких їй вже надається право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач стверджує, що період проходження нею державної служби в податкових органах у спеціальному званні з 29.12.1995 року по 5.11.1996 року - інспектор податкової служби 2 рангу, з 27.12.2013 року по 31.12.2015 року - інспектор податкової та митної справи 2 рангу, з 01.01.2016 року по 21.05.2017 року - інспектор податкової та митної справи 1 рангу має бути зарахований до стажу державної служби, яки дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач вважає, що посилання відповідача на розпорядження КМУ від 12.09.1997 року №503-р як на підставі для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальні звання є необґрунтованими, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Крім того при розгляді її заяви про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідачем не проаналізовано та в рішенні від 07.07.2017 року №262 не дано оцінку факту періоду її перебування з 01.06.1976 року по 10.05.1982 року на посаді старшого інспектора, економіста Лубенського відділення Будбанку, який також повинен зараховуватися до періоду державної служби.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що станом на 01.05.2016 року вона займала посаду державної служби, маючи не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»., а тому на неї поширюється вимоги пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону та прохає суд: визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління ПФУ від 07.07.2017 року №262; зобов'язати відповідача призначити їй з 22.05.2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та стягнути з Лубенського ОУПФУ понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала. Просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області Кока Т.В. проти задоволення позову заперечувала.
Представник третьої особи Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області Сидоренко Ю.М. вважала, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні по справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є державним службовцем та має стаж державної служби 25 років 10 місяців 12 днів, в тому числі: Лубенське відділення Будбанку з -1.06.1979 року по 10.05.1982 року (стаж державної служби 2 роки 11 місяців 10 днів) та Лубенська ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області з 20.06.1994 року по 2.05.2017 року на різних посадах в органах податкової служби (стаж державної служби 22 роки 11 місяців 02 дні), що підтверджується копією трудової книжки та довідкою Лубенської ОДПІ (а.с.17-25).
22 травня 2017 року, будучи пенсіонером за віком, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
За результатами розгляду заяви, позивач отримала рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 07.07.2017 року №262 яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» в зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби (а.с.16). В обґрунтування даного рішення Пенсійним фондом зазначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в України - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно частини 2 ст.9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законами України.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Державна податкова адміністрація України, якій за змістом ч.2, 3 статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 року №778 (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини 1 статті 15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частина 5, 6 статті 15 цього Закону).
Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Судом встановлено, що 20.06.1994 року позивач була призначена на посаду головного бухгалтера ДПІ по м. Лубни з присвоєнням 12 рангу державного службовця та нею було прийнято присягу державного службовця.
29.12.1995 року у зв'язку з переведенням на посаду начальника відділу фінансового забезпечення - головного бухгалтера ДПІ по м. Лубни їй присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу.
Відповідно до Указу Президента України від 22.08.1996 року №760/96 «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» і ліквідацією державних податкових інспекцій, ДПІ по м. Лубни та ДПІ по Лубенському району були об'єднані в Лубенську державну податкову адміністрацію.
26.11.1996 року вона була зарахована в порядку переводу на посаду головного спеціаліста бухгалтерії Лубенської ДПА якій відповідає 12 ранг державного службовця. Виплата проводилася згідно встановленого рангу державного службовця з 26.11.1996 року по 26.12.2013 року.
Відповідно до постанови КМУ від 23 жовтня 2013 року №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» 27.12.2013 року їй присвоєне спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу. З 01.01.2016 року - інспектор податкової та митної справи І рану.
Також в судовому засіданні було встановлено, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення п.п.10, 12 розділу Х1 «Прикінцеві положення» Закону №889 та Закону №3723-Х11, зокрема, стаття 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №27-55-У1, а саме статтею 343 визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Статтею 344 Податкового кодексу України чітко визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Таким чином, суд приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-У111.
Тому, період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні з 29.12.1995 року по 25.11.1996 року - інспектор податкової служби ІІ рангу, 27.12.2013 року по 31.12.2015 року - інспектор податкової та митної справи ІІ рангу, з 01.01.2016 року по 21.05.2017 року - інспектор податкової та митної справи І рангу, має бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-У111, що не суперечить правовим позиціям, які викладені в рішеннях Верховного Суду України від 22.10.2013 року та Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 року (К/800/54011/13).
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-111 державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-111, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-У111 зазначено, що даний Закон набирає чинності з 01.05.2016 року.
Судом встановлено, що станом на 01.05.2016 року позивач продовжувала працювати на посаді головного державного інспектора Гребінківського відділення Лубенської ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області, отже на неї поширюються вимоги пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889, а її позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 9-12, 122, 128, 158 -163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 07.07.2017 року №262 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 з 22 травня 2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лубенського міськрайонного суду Іващенко Ю. А.
