зномер провадження справи 15/101/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2017 Справа № 908/1604/17
За позовом Державного агентства резерву України, 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28
до відповідача 1 Державної організації “Комбінат “Зірка”, 69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 127
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, 33009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, 3-й поверх
про визнання недійсним правочину
Суддя Горохов І.С.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача – не з’явився, у минулому судовому засіданні ОСОБА_1, довіреність №983/0/4-14 від 14.03.2017;
від відповідача-1 – ОСОБА_2, довіреність №559 від 30.12.2016;
від відповідача-2 – не з’явився.
Суть спору:
Державне агентство резерву України, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача 1 Державної організації “Комбінат “Зірка”, м. Запоріжжя, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, м. Одеса про визнання недійсним правочину від 27.06.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” та Державною організацією “Комбінат “Зірка”, який має назву – “Мирова угода на стадії виконання рішення”, скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 у справі №7/5009/964/11 за наслідками визнання недійсним право чину від 27.06.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” та Державною організацією “Комбінат “Зірка”, який має назву – “Мирова угода на стадії виконання рішення”.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи статей 6, 8, 19, 55 Конституції України, статей 203, 215, 241 ЦК України, статей 173, 174, 202, 207 ГК України, статей 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 54-57, 82-83 ГПК України. При цьому вказує, що мирова угода від 27.06.2013 укладена між Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” затверджена ухвалою суду від 29.07.2013 у справі №7/5009/964/11 суперечить вимогам законодавства. Вказує, що зазначена мирова угода була вчинена особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме без погодження уповноваженого органу управління Державного агентства резерву України, як того вимагає п. п. 9 п. 7.5 та п. п. 2 п. 8.1. Статуту. Крім того, укладена поза процесом виконання судового рішення, а саме на момент затвердження ухвалою господарського суду від 29.07.2013 у справі №7/5009/964/11 мирової угоди в порушення вимог ст. 121 ГПК України, було відсутнє виконавче провадження. Крім того, сторонами вже було реалізовано право на укладання мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 12.07.2013 у справі №7/5009/964/11. Зазначає, що вказані обставини є підставою вважати даний правочин недійсним. Оскільки наразі вбачає ризик подвійного виконання рішення господарського суду Запорізької області від 27.04.2011 №7/5009/964/11 та завдання шкоди інтересам держави через виконання правочину, укладеного з порушенням вимог ЦК, ГК та ГПК позивач звернувся за захистом порушеного права. Просить суд визнати недійсним правочин від 27.06.2013, укладений між Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, який має назву “Мирова угода на стадії виконання рішення” та скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 у справі №7/5009/964/11 за наслідками визнання недійсним правочину від 27.06.2013, укладеного між Товариством Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, який має назву “Мирова угода на стадії виконання рішення”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2017 порушено провадження у справі № 908/1604/17, присвоєно справі номер провадження 15/101/17, розгляд якої призначено на 22.08.2017. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного, повного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
Ухвалою суду від 22.08.2017, 14.09.2017 на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 04.10.2017.
За письмовим клопотанням представника відповідча-1 фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку.
Представник відповідача-1 присутній у судовому засіданні позов визнав з підстав зазначених у відзиві від 22.08.2017. В обґрунтування відзиву зазначив, що майно Державної організації “Комбінат “Зірка” є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету України. Консолідована бухгалтерська звітність подається органом управління Державним агентством резерву України. З посиланням на п. п. 9 пункту 7.5 та п. п. 2 пункту 8.1 Статуту, зазначає, що в порушення визначеного статутом порядку керівництво ДО “Комбінат “Зірка” не погоджувало право на укладання правочину, а саме мирової угоди від 27.06.2013 затвердженої ухвалою суду від 29.07.2013 у справі № 7/5009/964/11, з уповноваженим органом управління Державним агентством резерву України, та відповідно Державним агентством резерву України таке погодження не надавалось. Крім того вказує, що у дані справі вже існувала мирова угода між сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Вказана підстава виключає можливість сторін повторного звернення до суду. У відзиві зазначив, про визнання позову повністю.
Представник відповідача-2 у призначене судове засідання вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. На виконання ухвали суду від 22.08.2017 надав відзив, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву посилається на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 09.04.2009 №01-08/204 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”. Зазначає, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України. Щодо вимоги позивача про скасування ухвали суду від 29.07.2013 у справі № 7/5009/964/11 посилається на норми ст. 91, 106 ГПК України. Зазначає, що позивач не погоджуючись з рішенням суду має право подати апеляційну скаргу та оскаржити його в апеляційному порядку. Враховуючи викладене вважає, що між сторонами відсутній предмет спору. Керуючись ст. ст. 22, 59 ГПК України просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 189 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У відповідності до вказаних вимог, позивач та відповідач-2 про час та місце слухання даної справи були повідомлені належним чином.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 14.09.2017 було надіслано на адресу позивача та відповідача-2, зазначену в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ, і в строки, визначені ст. 87 ГПК України.
В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача-2.
В судовому засіданні 04.10.2017 справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 27.04.2011 у справі №7/5009/964/11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” до Державної організації “Комбінат “Зірка” задоволено повністю. Стягнуто з Державної організації “Комбінат “Зірка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” 1 815 185,74 грн. збитків, 18 151,86 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення видано судовий наказ від 23.05.2011, який було пред’явлено до виконавчої служби. 27.06.2013 виконавче провадження закрито з підстав п. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалою суду від 12.07.2012 у справі №7/5009/964/11 заяву про затвердження мирової угоди (вих. № 510 від 27.06.2012р., вх. № 09-06/13012 від 27.06.2012р.), укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” та Державною організацією “Комбінат “Зірка” задоволено та затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” та Державною організацією “Комбінат “Зірка”.
В матеріалах справи № 7/5009/964/11міститься постанова Головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2013 ВП № 38574119 за ухвалою суду від 27.06.2012 із зазначенням про набрання документом законної сили 12.07.2012, надходження заяви про примусове виконання 20.06.2013.
Відкрито виконавче провадження з виконання ухвали № 7/5009/964/11 виданої 27.06.2012 господарським судом Запорізької області про: сторони домовились, що борг боржника підлягає сплаті на таких умовах: загальна сума боргу, що підлягає сплаті стягувану по даній мировій угоді, - 1 833 573,60 грн., термін розстрочки сплати боргу до 31 жовтня 2012 року: термін погашення боргу – відповідно до графіку погашення боргу: 495 893,40 грн. – не пізніше 31 липня 2012 року: 445 893,40 грн. не пізніше 31 серпня 2012 року: 445 893,40 грн. не пізніше 30 вересня 2012 року; 445 893,40 грн. не пізніше 31 жовтня 2012 року. Згідно заяви стягувача заборгованість боржника перед стягувачем за мировою угодою станом на 06.06.2013 року становить 920 109,60 грн. Боржнику – Державна організація «Комбінат «Зірка» код ЄДРПОУ: 34553505 надано строк для самостійного виконання рішення у строк до 03.07.2013.
Ухвалою суду від 29.07.2013 у справі №7/5009/964/11 затверджено мирову угоду (вих. № 402 від 27.06.2013р., вх. № 09-06/13044 від 27.06.2012р.) укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” та Державною організацією “Комбінат “Зірка”.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.06.2017 у справі № 908/1113/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” щодо спонукання Державної організації “Комбінат “Зірка” до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року у справі № 7/5009/964/11, шляхом стягнення з Державної організації “Комбінат “Зірка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” заборгованості за мировою угодою, яка затверджена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 року у справі № 7/5009/964/11, в сумі 920 109,60 грн., задоволено. Стягнуто з Державної організації “Комбінат “Зірка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” три відсотки річних в сумі 67 387,03 грн., інфляційні втрати в сумі 723 400,07 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 25 663,45 грн.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Донецького апеляційного господарського суду Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2017 у справі №908/113/17 частково скасовано та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, м. Одеса до Державної організації “Комбінат “Зірка”, м. Запоріжжя задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної організації “Комбінат “Зірка” (69067, м. Запоріжжя, вул.Республіканська, буд.127, ідентифікаційний код 14373271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, 3-й поверх, ідентифікаційний код 34553505) грошові кошти за мировою угодою, яка затверджена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2013р. у справі № 7/5009/964/11, в розмірі 460 054,80 грн. та судовий збір в розмірі 6900,82 грн.”.
Позовні вимоги про визнання недійсним правочину від 27.06.2013, укладеного між Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, який має назву “Мирова угода на стадії виконання рішення” та скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 у справі № 7/5009/964/11 за наслідками визнання недійсним правочину від 27.06.2013, укладеного між Товариством Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, який має назву “Мирова угода на стадії виконання рішення”, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача та відповідача-1, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 9 п. 3.9.6. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України “ від 18.08.97 за № 02-5/289 одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмету позову. У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди інша сторона не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Право сторін на укладання мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до частин 1 – 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
При цьому, частиною 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
З аналізу приписів Господарського процесуального кодексу вбачається, що мирова угода – це договір, який укладається сторонами з метою у добровільному порядку припинити спір, на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання рішення.
На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається у формі та на умовах, передбачених самими сторонами, проте на умовах, що не суперечать діючому законодавству; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта. Умови мирової угоди можуть стосуватись лише предмету спору.
Мирова угода може бути укладена лише у справах позовного провадження. Виняток становлять справи про банкрутство, в яких інститут мирової угоди спеціально передбачений як судова процедура.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.
Отже, само по собі існування мирової угоди як окремого правочину неможливо. Господарським процесом передбачена обов’язковість затвердження такої угоди судом, про що вказано у відповідній ухвалі суду. Така ухвала господарського суду одночасно є виконавчим документом.
З огляду на вищевикладене, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, а отже не можна визнавати вказану угоду недійсною. Вказане, зокрема підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеною в листі № 01-08/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
У відзиві на позову заяву представник Державної організації «Комбінат «Зірка» за довіреністю № 559 від 30.12.2016 - ОСОБА_2, якому надано як представнику інтересів Державної організації «Комбінат «Зірка» право визнання позову, зокрема зазначив, що керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач 1 визнає позов повністю.
Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем 1, оскільки такі дії суперечать законодавству України з підстав наведених вище.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог про визнання недійсним правочину від 27.06.2013 укладеного між Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, який має назву “Мирова угода на стадії виконання рішення”.
До того ж, приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторони на оскарження ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди чи звернення до суду із відповідною заявою в порядку передбаченому розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, в частині вимоги про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 у справі №7/5009/964/11 за наслідками визнання недійсним правочину від 27.06.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна” та Державною організацією “Комбінат “Зірка”, який має назву – “Мирова угода на стадії виконання рішення”, суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах в позовному порядку.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову про визнання недійсним правочину від 27.06.2013 укладеного між Державною організацією “Комбінат “Зірка” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ромпетрол Україна”, який має назву “Мирова угода на стадії виконання рішення” відмовити.
Провадження в частині скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 у справі № 7/5009/964/11 припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 жовтня 2017 року.
Суддя І. С. Горохов
