ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2017 року
Львів
№ 876/8955/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.,
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області (Далі - УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії УПФУ щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії, відповідно до вказаної норми із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.11.2016 з врахуванням виплачених сум.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2017 адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що п.п.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які є членами сімей осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії підвищення проводиться в розмірі 43,52 грн. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до його положень. Тому просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні його адміністративного позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн відповідно до п.п.2 п.4 Постанови № 654, як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої і яку було примусово переселено.
Той факт, що позивач реабілітований згідно Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» підтверджується довідкою № 3/3-25140 від 15.07.1992, виданою Управлінням внутрішніх справ Івано-Франківської області.
22.03.2017 ОСОБА_1 звернувся в УПФУ із заявою щодо проведення перерахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до п.«г» ч.1 ст.77 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як члену сім'ї репресованої і подальшому реабілітованої.
Листом № 92/С-15 від 13.04.2017 УПФУ повідомило ОСОБА_1, що на даний час відсутні зміни у законодавстві щодо збільшення даного підвищення, а тому виплата такого в розмірі 43,52 грн, як це встановлено Постановою № 654, відповідає нормам чинного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою № 654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно п. «г» ч.1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654 встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено відповідно 43,52 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум у відповідності до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, визначеними статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, ст.28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Згідно із вимогами ч.1 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно виходити з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є реабілітованою особою, на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», як член сім'ї, яку було примусово переселено, а не як особа, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі з розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою № 654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а тому дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправними, а належним способом захисту його порушеного права є зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до наведених законодавчих приписів.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта в частині пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки про своє порушене право позивач дізнався саме з моменту отримання листа Управління від 13.04.2017, яким повідомлено про відмову в перерахунку пенсії відповідно до п. «г» ч.1 ст.77 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому необґрунтованим є твердження апелянта, що позивач міг і повинен був дізнатись про порушене право з моменту офіційного опублікування Постанови № 654.
Згідно ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року по справі № 345/1416/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
Р. В. Кухтей
судді
С. П. Нос
І. О. Яворський
Повний текст ухвали складно 25.09.2017.
