ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2017 р. Справа № 921/265/17-г/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Марка Р.І
суддів Костів Т.С.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кобзар О.В.
за участю представників:
від прокуратури: ОСОБА_2
від позивача: не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області, № 05-508вих.17 від 22.06.2017р. (вх. № 01-05/3004/17 від 27.06.17)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017р.
у справі № 921/265/17-г/17, суддя Андрусик Н.О.
за позовом: заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури (Монастириський відділ), м. Монастириська Монастириського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради, м. Монастириська Монастириського району Тернопільської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", м. Київ
про: внесення змін в договір оренди земельної ділянки.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017р. в позові заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури (Монастириський відділ) в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про внесення змін в договір оренди земельної ділянки – відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017р. у справі № 921/265/17-г/17, заступник прокурора Тернопільської області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 05-508вих.17 від 22.06.2017р. (вх. № 01-05/3004/17 від 27.06.17), в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017р. та постановити нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при винесенні даного рішення норм матеріального права. Скаржник стверджує, що нормами чинного законодавства не заборонено, а дозволено органам місцевого самоврядування оприлюднювати прийняті ними регуляторні акти способом розміщення їх тексту на інформаційних стендах (дошках оголошеннях), що не було враховано судом при прийняті рішенні. Також скаржник стверджує, що враховуючи те, що рішення Монастирської міської ради № 610 від 27.06.2013р. оприлюднено у спосіб, передбачений п.1 розділу 5 вказаного порядку (шляхом розміщення 04.07.2013р. на дошці оголошень міської ради), надати інші докази, аніж письмові пояснення, з даного приводу у позивача можливості не було. Апелянт також стверджує, що судом безпідставно не взято до уваги факт належного оприлюднення рішення Монастирської міської ради № 213 від 13.07.2016р. – опублікування в друкованому в засобі масової інформації, на підставі якого і було проведено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0, 4400 га., переданої в користування ВАТ «Концерн Галнафтогаз».
ОСОБА_4 автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП “Документообіг господарських судів”, 27.06.2017р. справу за № 921/265/17-г/17 розподілено до розгляду судді – доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Костів Т.С. та Желіка М.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області, № 05-508вих.17 від 22.06.2017р прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2017р.
В судовому засіданні від 31.07.2017р в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.09.2017р.
В судове засідання 18.09.2017 року прибули прокурор та представник відповідача.
В судовому засіданні прокурор та представник відповідача надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н, від18.09.2017р, в якому останній просить рішення Господарського суду Тернопільської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду та про відкладення явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 18.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.04.2009 між Монастириською міською радою Тернопільської області, як Орендодавцем, та відритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (змінено повне найменування на публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз"), як Орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі – договір).
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець на підставі рішення №496 від 24.06.2008 "Про переукладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування будівель автозаправної станції по вул.Шевченка, 9"а" в м.Монастириська з ВАТ "Концерн Галнафтогаз" передав, а Орендар прийняв по акту прийому-передачі у платне строкове (на 25 років) користування земельну ділянку, площею 0,4400га за кадастровим №6124210100:02:001:0134, розташовану за адресою: вул.Шевченка, 9а, м.Монастириська, Тернопільська область, для обслуговування автозаправної станції, зі сплатою щомісячно орендної плати за користування землею у визначених умовами договору порядку, строки та розмірі (п.п.1.1, 2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1, 5.1, 6.2 договору).
Пунктами 2.2, 4.1, 4.2, 4.3 даного договору сторонами узгоджено розмір та порядок сплати орендної плати. Зокрема, встановлено обов’язок орендаря сплачувати щорічно орендну плату в загальній сумі 39167,04грн (без ПДВ), що становить 12% від 326392грн (Розрахунок щомісячного платежу та є невід'ємною частиною договору), тобто від нормативної грошової оцінки землі, визначеної станом на 03.04.2009 згідно ОСОБА_4 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №875 та перераховувати плату на банківський рахунок Орендодавця у строк до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним, рівними частинами у розмірі 3263,92грн. При цьому, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
ОСОБА_4 з п.4.4 договору сторонами передбачено, що розмір орендної плати може переглядатися один раз на рік, а також у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.12.1 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір вирішується в судовому порядку.
Пунктом 14.1 договору передбачено, що договір набрав чинності 21.07.2009, тобто з моменту його державної реєстрації у Монастириському міському відділі Тернопільської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис під №040965300063.
Даний договір посвідчено 29.04.2009 державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №954.
21.07.2009 земельну ділянку за Актом прийому-передачі передано в користування Орендарю.
27 червня 2013 року Монастириською міською радою Тернопільської області прийнято рішення за №610 від 27.06.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", згідно з яким вирішено:
-затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району площею 1060га;
-використовувати нормативну грошову оцінку земель міста Монастириська, зокрема, при визначенні орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до п.п.3, 4 дане рішення вступає в дію у відповідності до ст.271 Податкового кодексу України та підлягає оприлюдненню на дошці оголошень міської ради та в засобах масової інформації.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про виконання п.4 рішення №610 від 27.06.2013, тобто в частині оприлюднення його тексту на дошці оголошень міської ради та в друкованих засобах масової інформації і такі сторонами та прокурором не надано.
Також, як вбачається з матеріалів справи, в 2016 році Монастириською міською радою 13 липня прийнято рішення №213 "Про внесення змін до рішення сесії Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району" згідно з яким внесено зміни до п.п.4, 5 рішення №610 від 27.06.2013, виклавши їх в наступній редакції: "середня (базова) вартість 1кв.м. земель м.Монастириська – 63,08грн./кв.м." (п.5); "Звернутися до Монастириського відділення Бучацької ОДПІ з пропозицією здійснювати контроль за внесенням змін у податкові декларації власниками та користувачами земельних ділянок на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих відділом Держгеокадастру у Монастириському районі і здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю сплати плати за землю" (п.4).
Матеріалами справи підтверджено, що дане рішення Монастириської міської ради було оприлюднено у друкованому періодичному виданні – у випуску №32 (7164) від 19.08.2016 газети "Вісті Придністров'я".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вищезазначені рішення ради були опубліковані в газеті "Вісті Придністров'я" від 12.05.2017 (копія публікації знаходиться в матеріалах справи та долучена позивачем 15.06.2017).
При подачі позовної заяви прокурор просить внести зміни до договору оренди землі, укладеного між сторонами, на підставі вказаних вище рішень Монастириської міської ради.
За змістом п.271.2. Податкового кодексу України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
ОСОБА_4 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення без номеру від 28.03.2017, наданого Відділом Держземагенства у Монастириському районі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває в оренді відповідача, площею 4400м2, становить 1434356,00грн.
Як вбачається із тверджень прокурора, розмір орендної плати з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі складає 172122,72грн (12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Монастириська міська рада, керуючись ст.188 ГК України зверталася до відповідача з листами №636 від 22.06.2015, №171/07-02 від 07.02.2017, в яких повідомляла про необхідність внесення змін до договору оренди землі від 29.04.2009 в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати. Будь-яких додатків дані листи не містять, тобто проекту додаткової угоди щодо внесення змін у договір оренди землі надіслано на адресу відповідача не було.
Крім того, лист від 07.02.2017 надіслано позивачем на невірну адресу - у м. Львів за поштовими індексами 79854 та 79006, однак як вбачається з даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ОСОБА_4 №1002385606 від 27.03.2017, №1002497988 від 21.04.2017) відповідач з 30.12.2016 року зареєстрований у м. Київ.
Між тим, в процесі розгляду даного спору позивач звернувся до відповідача з листом № 388/07-02 від 12.05.2017, до якого долучив проект додаткової угоди до договору оренди землі про внесення змін в пункти 2.2. та 4.1 договору з проханням внести зміни до договору та здійснити їх державну реєстрацію у встановленому порядку. Дані звернення ради залишені ПАТ "Концерн Галичина" без реагування.
Як встановлено судом, сторонами не було врегульовано спірні правовідносини в досудовому порядку щодо внесення змін до умов договору оренди землі, тому з метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства, зважаючи на зміну розміру орендної плати, враховуючи встановлення нової нормативної грошової оцінки землі (адже у разі не укладення договору про внесення змін порушуються інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування у вигляді недоотримання коштів до місцевого бюджету), заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, попередньо виконавши вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (лист №44-128вих-17 від 09.03.2017), звернувся із позовом в інтересах держави в особі міської ради, відповідно до якого просить постановити рішення, яким внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 29.04.2009 в частині розміру орендної плати відповідно до затвердженої нової нормативної грошової оцінки землі, виклавши пункти 2.2, 4.1 в таких редакціях: "п.2.2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1434356грн. п.4.1. Орендна плата за користування об’єктом встановлена у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 172122,72грн без ПДВ в рік та вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами у розмірі 14343,56грн без ПДВ на банківський рахунок в місцевий бюджет м.Монастириська, п/р №332118127003764, МФО 838012, код призначення 13050200".
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
ОСОБА_4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
ОСОБА_4 положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
ОСОБА_4 зі ст. 1 Закону України "Про плату на землю" (в редакції, чинній станом на дату укладення договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 18 Закону України "Про плату на землю" (в редакції, чинній станом на день укладення договору) встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Розмір цієї плати не може бути меншим від розміру податку за земельну ділянку, що орендується, а при оренді земель сільськогосподарського призначення не може перевищувати цього податку.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п. 288.1.-288.5 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
ОСОБА_4 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
ОСОБА_4 частини 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України Про оцінку земель).
Частиною 1 статті 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України Про оцінку земель рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України.
ОСОБА_4 витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2017 без номеру, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, площею 4400 кв.м, що знаходиться у користуванні Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" за договором становить 1434356 грн.
Матеріалами справи підтверджено, 27 червня 2013 року Монастириською міською радою прийнято рішення за №610 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", згідно з яким, враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, рекомендації постійної комісії міської ради з питань сільського господарства, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись ст. 12 ЗК України, ст. 271 ПК України, ст.ст. 3,23 Закону України “Про оцінку земель”, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району площею 1060га та вирішено використовувати нормативну грошову оцінку земель міста Монастириська, зокрема, при визначенні орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
У разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, а відтак, в разі чинності рішення Монастириської міської ради від 27.06.2013 №610 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району" воно слугує підставою для внесення змін у відповідний договір оренди земельної ділянки.
Як уже було вищезазначено, згідно з умовами п. 4.4 договору, що розмір орендної плати може переглядатися один раз в рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, вищенаведене свідчить про те, що позивач в праві вимагати від відповідача приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою приведення розміру орендної плати за землю у відповідність із зміненою грошовою оцінкою земельної ділянки.
Суд зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її граничного розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
Пункт 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” передбачено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку чи не набрання ним законної сили у визначений законом порядку.
Статтею 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Також, відповідно до цього ж Закону, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарвьского суду, що рішення Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Монастириська та яким обґрунтовано позовні вимоги, за своєю правовою природою є актом, спрямованим на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та суб'єктом господарювання.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Зокрема, ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках, тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, законодавством врегульовану процедуру прийняття регуляторних актів органів місцевого самоврядування.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Стаття 13 Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регулює способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Разом з тим, приписами статті 14 Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"встановлено, що оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності, регуляторні органи здійснюють шляхом публікування у друкованих засобах масової інформації та/або розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет.
Крім того, листом від 27.09.2012 №3781 Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, “Про надання роз'яснень положень законодавства про державну регуляторну політику” роз’яснено, що в частині питання щодо розміщення регуляторних актів органів або посадових осіб місцевого самоврядування на дошці оголошень чи на офіційній сторінці в мережі Інтернет без доведення факту нерозповсюдження друкованих засобів масової інформації в межах адміністративно-територіальної одиниці, як зазначалось вище, існує лише один законодавчо визначений порядок оприлюднення регуляторних актів - виключно у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду, що на законодавчому рівні затверджена та передбачена конкретна процедура розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування власних регуляторних актів, зокрема й обов'язок оприлюднювати відповідні регуляторні акти для можливості набрання ними чинності та подальшого застосування виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством.
Таким чином, обґрунтування, які були наведені прокурором в позовній заяві та апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про розміщення оспорюваного рішення на дошці оголошення. Крім того, саме тільки розміщення рішення на дошці оголошення не є достатнім для визнання належним чином опублікованим рішення міської ради.
Також, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що не може вважатися дотриманням порядку доведення до відома населення такого рішення і обставина здійснення публікації рішення органу місцевого самоврядування за № 213 від 13.07.2016, в друкованому засобі масової інформації – газеті “Вісті Придніпров’я” за 19.08.2016 року № 32 (7164), яким внесено зміни до п. 4-5 рішення Монастириської селищної ради № 610 від 27.06.2013, оскільки дане рішення (№213) не містило відомостей щодо яких земель буде застосовуватися нова грошова оцінка, їх кількість, у яких правовідносинах тощо, тобто не містило повної інформації щодо затвердженої міською радою нормативного грошової оцінки землі.
Статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя" передбачено, що згідно з ч. 2 cт. 57 Конституції є не чинними, а отже, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, які не доведені до відома населення у встановленому законом порядку. Це означає, що судове рішення не може ґрунтуватися на не оприлюднених нормативно-правових актах такого змісту.
Разом з цим, на момент звернення прокурора до господарського суду з позовом – 14.04.2017 дане рішення не було чинним, оскільки опубліковано в ЗМІ лише 12.05.2017 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія судді вважає що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку, що рішення Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013 не було оприлюднено у визначений законом спосіб, тому відсутні підстави вважати це рішення чинним та обов’язковим до виконання та не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.
Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки, оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017р. в справі за номером 921/265/17-г/17 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської області, № 05-508вих.17 від 22.06.2017р. залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлений 21.09.2017 р.
Головуючий -суддя Марко Р.І.
Суддя Костів Т.С.
Суддя Желік М.Б.
