Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 921/265/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Яцишин У.М. (адвокат),

прокуратури - Томчук М.О. (за посвідченням),

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017 (суддя Андрусик Н.О.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (судді: Марко Р.І., Костів Т.С., Желік М.Б.)

за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури (Монастириський відділ) в інтересах держави в особі Монастириської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

про внесення змін в договір оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2017 року заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (далі - ПАТ "Концерн Галнафтогаз") про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, який було укладено 29.04.2009 між Монастириською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (повне найменування змінено на ПАТ "Концерн Галнафтогаз") та зареєстрована у Монастириському міському відділі Тернопільської регіональної філії Центр державного земельного кадастру за №040965300063 від 21.07.2009 в частині встановлення розміру орендної плати, в запропонованій редакції, посилаючись на зміну нормативно - грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013 (з урахуванням рішення № 213 від 13.07.2016 "Про внесення змін до рішення сесії Монастириської міської ради № 610 від 27.06.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району").

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017, у задоволені позову відмовлено повністю.

Судові рішення обґрунтовано тим, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється за регульованими цінами, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її граничного розміру. Рішення Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Монастириська, та на яке позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, за своєю правовою природою є регуляторним актом. Оскільки рішення Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013, на думку судів попередніх інстанцій, не було оприлюднено у визначений законом спосіб, не має підстав вважати це рішення чинним та обов'язковим до виконання, а отже воно є нелегітимним і не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі та, відповідно, розміру орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на незастосування судами попередніх інстанцій положень статті 5 Закону "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон України № 2939-VI), статей 13, 14 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон України № 1160-IV), наголошуючи на належному оприлюдненні як рішення Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013, так і рішення № 213 від 13.07.2016, яким внесено зміни до попереднього рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на Регламент Монастириської міської ради, положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон України № 280/97-ВР), Закону України № 1160-IV, вважає прийняті у справі судові рішення законними та обґрунтованими.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.04.2009 між Монастириською міською радою Тернопільської області, як орендодавцем, та відритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (повне найменування змінено на ПАТ "Концерн Галнафтогаз"), як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець на підставі рішення №496 від 24.06.2008 "Про переукладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування будівель автозаправної станції по вул. Шевченка, 9"а" в м. Монастириська з ВАТ "Концерн Галнафтогаз" передав, а Орендар прийняв за актом прийому-передачі у платне строкове (на 25 років) користування земельну ділянку площею 0,4400 га, кадастровий номер 6124210100:02:001:0134, розташовану за адресою: вул.Шевченка, 9а, м.Монастириська, Тернопільська область, для обслуговування автозаправної станції зі сплатою щомісячно орендної плати за користування землею у визначених умовами договору порядку, строки та розмірі (пункти 1.1, 2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1, 5.1, 6.2 договору).

За змістом пунктів 2.2, 4.1, 4.2, 4.3 договору сторони узгодили розмір та порядок сплати орендної плати. Зокрема, встановлено обов'язок орендаря сплачувати щорічно орендну плату в загальній сумі 39167,04грн (без ПДВ), що становить 12% від 326392грн (розрахунок щомісячного платежу та є невід'ємною частиною договору), тобто від нормативної грошової оцінки землі, визначеної станом на 03.04.2009 згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №875, та перераховувати плату на банківський рахунок орендодавця у строк до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним, рівними частинами у розмірі 3263,92грн. При цьому обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 4.4 договору розмір орендної плати може переглядатися один раз на рік, а також у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що він набрав чинності 21.07.2009, тобто з моменту державної реєстрації договору у Монастириському міському відділі Тернопільської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040965300063.

21.07.2009 земельну ділянку за актом прийому-передачі передано в користування орендареві.

27.06.2013 Монастириською міською радою Тернопільської області прийнято рішення за №610 від 27.06.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", згідно з яким вирішено:

- затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району площею 1060га;

- використовувати нормативну грошову оцінку земель міста Монастириська, зокрема, при визначенні орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до пунктів 3, 4 це рішення вступає в дію відповідно до статті 271 Податкового кодексу України та підлягає оприлюдненню на дошці оголошень міської ради та в засобах масової інформації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2016 Монастириською міською радою прийнято рішення №213 "Про внесення змін до рішення сесії Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району", згідно з яким внесено зміни до пунктів 4, 5 рішення №610 від 27.06.2013, викладено їх у такій редакції: "середня (базова) вартість 1кв.м. земель м.Монастириська - 63,08грн./кв.м." (пункт 5); "Звернутися до Монастириського відділення Бучацької ОДПІ з пропозицією здійснювати контроль за внесенням змін у податкові декларації власниками та користувачами земельних ділянок на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих відділом Держгеокадастру у Монастириському районі і здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю сплати плати за землю" (пункт 4).

Згідно з матеріалами справи це рішення Монастириської міської ради було оприлюднено у друкованому періодичному виданні - у випуску №32 (7164) від 19.08.2016 газети "Вісті Придністров'я".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вищезазначені рішення ради було опубліковано в газеті "Вісті Придністров'я" від 12.05.2017 (копія публікації наявна у матеріалах справи та долучена позивачем 15.06.2017).

Звертаючись з позовною заявою, прокурор просив внести зміни до договору оренди землі, укладеного між сторонами, на підставі зазначених рішень Монастириської міської ради.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 28.03.2017 без номеру, наданим Відділом Держземагенства у Монастириському районі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває в оренді відповідача площею 4400м², становить 1434356,00грн.

Розмір орендної плати з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі становить 172122,72грн (12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Монастириська міська рада, керуючись статтею 188 Господарського кодексу України зверталася до відповідача з листами №636 від 22.06.2015, №171/07-02 від 07.02.2017, в яких повідомляла про необхідність внесення змін до договору оренди землі від 29.04.2009 в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати. Будь-яких додатків ці листи не містять, тобто проекту додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди землі на адресу відповідача надіслано не було.

Крім того, лист від 07.02.2017 надіслано позивачем на неправильну адресу - у м. Львів за поштовими індексами 79854 та 79006, однак як вбачається з даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяги №1002385606 від 27.03.2017, №1002497988 від 21.04.2017), відповідач з 30.12.2016 зареєстрований у м. Києві.

Під час розгляду цього спору позивач звернувся до відповідача з листом № 388/07-02 від 12.05.2017, до якого долучив проект додаткової угоди до договору оренди землі про внесення змін до пунктів 2.2. та 4.1 договору з проханням внести зміни до договору та здійснити їх державну реєстрацію у встановленому порядку. Ці звернення ради залишено ПАТ "Концерн Галичина" без реагування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами не було врегульовано спірні правовідносини в досудовому порядку щодо внесення змін до умов договору оренди землі, тому з метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства, зважаючи на зміну розміру орендної плати, враховуючи встановлення нової нормативної грошової оцінки землі (адже у разі неукладення договору про внесення змін порушуються інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування у вигляді недоотримання коштів до місцевого бюджету), заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, попередньо виконавши вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист №44-128вих-17 від 09.03.2017), звернувся із позовом в інтересах держави в особі міської ради, в якому просить прийняти рішення, яким внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 29.04.2009 в частині розміру орендної плати відповідно до затвердженої нової нормативної грошової оцінки землі, виклавши пункти 2.2, 4.1 в таких редакціях: "п.2.2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1434356грн. п.4.1. Орендна плата за користування об'єктом встановлена у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 172122,72грн без ПДВ в рік та вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами у розмірі 14343,56грн без ПДВ на банківський рахунок в місцевий бюджет м.Монастириська, п/р №332118127003764, МФО 838012, код призначення 13050200".

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою приведення розміру орендної плати за землю у відповідність зі зміненою грошовою оцінкою земельної ділянки, однак, на думку судів, рішення Монастириської міської ради №610 від 27.06.2013 не було оприлюднено у визначений законом спосіб, тому немає підстав вважати це рішення чинним та обов'язковим до виконання, воно не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі та, відповідно, розміру орендної плати.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 ЦК унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК). Згідно з положеннями частини 1 статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК) спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За змістом статті 792 ЦК за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" 11.12.2003 № 1378-IV (далі - Закон України № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України № 1378-IV).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (частини 1 та 2 статті 18 Закону України № 1378-IV).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Крім того, відповідно до цього ж Закону органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України (відповідну правову позицію Верховного Суду України викладено у постанові від 02.03.2016 у справі № 922/538/14).

Згідно з частини 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 5 статті 59 Закону України №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Порядок оприлюднення зазначених актів (не пізніше як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання) визначено статтею 12 Закону України № 1160-IV. Дію цього Закону стосовно актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів призупинено на 2016 рік Законом України № 909.

Встановивши, що рішення ради, якими затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Монастириська на території Монастириської міської ради Монастириського району, було опубліковано на момент вирішення судового спору, зокрема в газеті "Вісті Придністров'я" від 12.05.2017 (копія публікації наявна у матеріалах справи та долучена позивачем 15.06.2017), суди дійшли помилкового висновку про недоведеність офіційного оприлюднення зазначених рішень ради і відсутності підстав для задоволення позовних вимог та укладення договору в редакції, яка враховує дійсну нормативну грошову оцінку.

Водночас, запропоновані прокуратурою зміни до договору оренди земельної ділянки не були предметом дослідження господарського суду, суди не надали їм правової оцінки з урахуванням вимог законодавства.

Отже, суди в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень, не з'ясували дійсних прав і обов'язків сторін у спірних правовідносинах з урахуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Зважаючи на передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, судові рішення попередніх інстанцій слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Посилання скаржника на необхідність застосування судами попередніх інстанцій положень статті 5 Закону України № 2939-VI, які регулюють забезпечення доступу до публічної інформації, є помилковим, оскільки оприлюднення саме регуляторних актів передбачено спеціальними нормами, зокрема Законом України № 1160-IV.

Доводи скаржника про незастосування положень статей 13, 14 Закону України № 1160-IV колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці норми стосуються не оприлюднення регуляторних актів, а оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності та оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених вище обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Отже, оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (стаття 12 Закону України №1160-IV) та з порушенням норм процесуального права (статті 33, 34, 43 ГПК у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 300 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на встановлені статтею 300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 921/265/17-г/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді : Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір