Справа № 729/608/17 Провадження № 22-ц/795/1756/2017 Категорія -цивільна
Головуючий у I інстанції - Демченко Л. М. Доповідач - Лакіза Г. П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2017 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді
Лакізи Г.П.,
суддів:
Скрипки А.А., Харечко Л.К.,
при секретарі:
Покладі Д.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Новобасанської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Бобровицького районного суду від 11 липня 2017 року, яким відмовлено в задоволенні його позову до Новобасанської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовну вимогу про визнання права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, та закрити провадження в справі в частині його позовної вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що ухвалене при не повному та не всебічному встановленні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_6 вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 118 ЗК України. Згідно ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При цьому у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Він визначив площу у розмірі 0,19 га, а дозвіл йому наданий на площу 0, 095 га. Тобто, фактично орган місцевого самоврядування задовольнив його клопотання частково, що не передбачено ст. 118 ЗК України. Мотивоване рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на решту площі земельної ділянки не приймалося, підстави для такої відмови відсутні. Ці обставини, на думку ОСОБА_6, не були досліджені судом першої інстанції.
ОСОБА_6 також зазначає, що рішенням органу місцевого самоврядування йому надавався лише дозвіл на розробку проекту землеустрою і за результатами реалізації цього рішення у нього не виникало речове право, тому Новобасанська сільська рада Бобровицького району виступає у правовідносинах з ним виключно як суб'єкт владних повноважень, в зв'язку з чим його вимога про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування не мала розглядатися судом в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є земельна ділянка орієнтовною площею 0,095 га, яка знаходиться між садибою ОСОБА_6, розташованою по АДРЕСА_1 та садибою ОСОБА_7, розташованою по АДРЕСА_2 (а.с.58).
По справі встановлено, що ОСОБА_6 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 в с.Нова Басань Бобровицького району Чернігівської області та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вищезазначеною адресою площею 0,25 га (а.с.19-20, 23-24, 13, 21).
23.09.2016 ОСОБА_7, який залучений до участі у справі як третя особа, звернувся до Новобасанської сільської ради Бобровицького району із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,08 га, за адресою: АДРЕСА_2 в с. Нова Басань (а.с.59).
19.10.2016 ОСОБА_6 звернувся до Новобасанської сільської ради Бобровицького району із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,19 га, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.60).
Рішеннями сесії Новобасанської сільської ради від 23.01.2017 року за №07-17/2017 ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,095 га для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 (а.с.62).
Рішеннями сесії Новобасанської сільської ради від 23.01.2017 року за №08-17/2017 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,095 га для для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с.63).
03.05.2017 року ОСОБА_6 звернувся до Новобасанської сільської ради із заявою про внесення змін до рішення сільської ради №08-17/2017 та надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою по передачі йому у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1826 га, посилаючись на допущену помилку у загальній орієнтовній площі земельної ділянки - 0,095 га замість 0,1826 га (а.с.16).
Рішенням сесії Новобасанської сільської ради від 26.05.2017 року за №23-20/2017 залишено без змін рішення №08-17/2017 від 23 січня 2017 року про надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою по передачі йому у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,095 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.64).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнаня за ним права власності на земельну ділянку площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства на підставі набувальної давності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється ст. 119 Земельного кодексу України та не може бути встановлене рішенням суду на підставі ст. 344 ЦК України.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 344 ЦК України, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Таким законом є Земельний кодекс України.
Відповідно до статті 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що позивач не надав доказів щодо користування ним спірною земельною ділянкою за цільовим призначенням протягом 15 років, оскільки надані ним копії відомостей про сплату податку за землю датовані 2012, 2013 та 2014 роками, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження тривалості землекористування позивачем не надано.
Відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення спірного питання віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячних строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування , який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері регулювання земельних відносин. Згідно ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що стаття 119 ЗК не передбачає жодних переваг для осіб, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК). Ця норма надає таким особам лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.
Спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0,19 га відноситься до земель комунальної власності Новобасанської територіальної громади і саме сесія сільської ради вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність громадян у відповідності до порядку вказаного в ст. 118 ЗК України.
Згідно заперечень Новобасанської сільської ради, спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0,20 га розташована між садибою ОСОБА_6 та садибою ОСОБА_7 по АДРЕСА_1; що раніше спірна земельна ділянка належала пожежному депо, а рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів від 21 липня 1993 року за № 17 вказана земельна ділянка по вул. Базарній була виділена ОСОБА_7 для забудови жилого будинку (а.с.51-55, 57,58).
На частину спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,095 га надано дозвіл ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 (а.с.62 - рішення сесії Новобасанської сільської ради від 23.01.2017 року за №07-17/2017), а на іншу частину спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,095 га надано дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с.63 - рішення сесії Новобасанської сільської ради від 23.01.2017 року за №08-17/2017).
Позивач використав своє право, передбачене Земельним Кодексом України, звернувшись із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,19 га до Новобасанської сільської ради, а сесія Новобасанської сільської ради 23.01.2017, з урахуванням поданої раніше заяви ОСОБА_7 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,08 га, за адресою: АДРЕСА_2 в с. Нова Басань (а.с.59), рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів від 21 липня 1993 року за № 17 (а.с.57), рішення земельної комісії від 25.10.2016 року (а.с.61), рішення виконавчого комітету від 28.09.2016 року щодо добросовісного використання спірної земельної ділянки, розташованої між садибами ОСОБА_7 та ОСОБА_6, дотримання правил добросусідства останнім (а.с.74), прийняла оскаржуване рішення № 08-17/2017 в межах повноважень, передбачених ст. 122 ЗК України та у відповідності до вимог ст.118 ЗК України, яка визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, тобто відповідно до земельного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання оскарженого рішення сільської ради незаконним.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок розгляду справи в порядку цивільного судочинства не можна визнати обґрунтованим, з огляду на таке. Постанова Верховного Суду України від 7 червня 2016 року щодо юрисдикції адміністративного суду, на яку посилається позивач, стосувалась вирішення спору лише щодо визнання незаконним та скасування розпорядження про надання дозволу на складання проекту землеустрою, а у даній справі позивач звернувся до суду одночасно з вимогою про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку, обґрунтовано посилаючись на необхідність розгляду даної справи саме в порядку цивільного судочинства (а.с.3-9).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді:
