Справа № 729/608/17
2/729/350/17 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
11 липня 2017 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Демченко Л.М.,
за участю секретаря Савости К.Ю.,
позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2, представника
відповідача Зубець С.А., третьої особи ОСОБА_6.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новобасанської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся із позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 загальною площею 0,19 га. на підставі набувальної давності та визнання незаконним рішення сесії Новобасанської сільської ради Чернігівської області №08-17/2017 від 23 січня 2017року, яким йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність площею 0,095 га. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має у власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2, який отримав у спадок після смерті матері ОСОБА_5 Будинок знаходиться на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Біля його будинку є город, обгороджений парканом, який знаходиться у його володінні та користуванні більше 30 років. Вказану земельну ділянку він використовує за призначенням, а саме для ведення особистого селянського господарства та сплачує за неї податок. З метою оформлення своїх законних прав на вищезазначену земельну ділянку він звернувся до Новобасанської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,19 га. Після розгляду його заяви на сесії Новобасанської сільської ради 23.01.2017 року було прийнято рішення №08-17/2017, яким йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки меншою площею - 0,095 га.
Крім даного рішення, сесією сільської ради було прийнято рішення, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншої частини вищезазначеної земельної ділянки площею -0,095 га ОСОБА_6 Вважає таке рішення неправомірним та таким, що порушує його права, оскільки він має право на отримання у власність всієї земельної ділянки площею 0,19 га., а ОСОБА_6, який ніколи не користувався земельною ділянкою взагалі не має права на отримання її частини власність. Так як він добросовісно, відкрито, безперервно користування спірною земельною ділянкою більше десяти років, то відповідно до ст. 344 ЦК України набув на неї право власності. Тому просить визнати рішення сесії Новобасанської сільської ради незаконним та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0.19 га за набувальною давністю.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що спірна земельна ділянка знаходиться між садибами ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Вони звернулись із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: ОСОБА_6 орієнтовною площею - 0,08 га, а ОСОБА_1 - 0,19 га. Розглянувши заяви, врахувавши всі підстави набуття земельних ділянок у власність для обох сторін, та те, що позивач користується земельною ділянкою не за призначенням, що підтверджено рішенням земельної комісії, сесія прийняла рішення про надання дозволу на виготовлення відповідного проекту по передачі земельної ділянки у власність кожному орієнтовною площею по 0,095 га. Вважає, що рішення прийняте у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що спірна земельна ділянка знаходиться між садибами його та позивача. Останній використовує земельну ділянку як проїзд. Вважає, що сесія сільської ради прийняла законне, виважене рішення виділивши кожному з них по 0,095 га земельної ділянки.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку, виходячи із слідуючого.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вищезазначеною адресою площею 0,25 га (а.с.19-21, 23-24).
ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулися до Новобасанської сільської ради Бобровицького району із заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність: ОСОБА_6 орієнтовною площею 0,08 га, а ОСОБА_1 0,19 а. (а.с. 59, 60).
Рішеннями сесії Новобасанської сільської ради від 23.01.2017 за №№07-17/2017, 08-17/2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3. кожному по 0,095 га. (а.с.14,15).
З матеріалів справи, зокрема із плану с. Нова Басань вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться між садибою ОСОБА_1, розташованою по АДРЕСА_1 та ОСОБА_6., по АДРЕСА_3. (а.с.58).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,19 га, у відповідності до ч.1 ст. 344 ЦК України, позивач посилається на те, що його мати, а після її смерті і він, відкрито, безперервно користується вищезазначеною земельною ділянкою протягом 30 років, сплачує податок на землю, а тому набуває на неї право власності, в зв'язку з чим рішення сесії сільської ради від 23.01.2017 року за № 08-17 є незаконним.
Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється виключно ст. 119 Земельного кодексу України та не може бути встановлене рішенням суду на підставі ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
З аналізу викладеної правової норми вбачається, що порядок набуття права власності на земельну ділянку регулюється спеціальним нормативно-правовим актом, яким є Земельний Кодекс України.
Відповідно до ст. 119 ЗК України, який набрав законної сили з 01.01.2002 року, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15-ти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином для визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю законодавством передбачений інший правовий механізм такого набуття шляхом звернення з відповідними заявами до органу державної влади або місцевого самоврядування
В роз'ясненнях викладених в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», зазначено, що згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 344 ЦК набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом і має свою специфіку. Таким законом є Земельний Кодекс України (ст. 119). Конструкція ст. 119 ЗК значно відрізняється від конструкції ст. 344 ЦК та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК). Ця норма надає таким особам лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.
З матеріалів справи видно, що позивач використав своє право, передбачене Земельним Кодексом України, звернувшись із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,19 га до Новобасанської сільської ради, але саме його звернення не передбачає обов'язкової передачі зазначеної у заяві земельної ділянки у власність. Порядок її передачі визначений ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ст. 118 ЗК. України громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячних строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування , який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері регулювання земельних відносин. Згідно ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В даному випадку земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності Новобасанської територіальної громади і саме сесія сільської ради вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність громадян у відповідності до порядку вказаного в ст. 118 ЗК України.
З матеріалів справи, з пояснень сторін, третьої особи вбачається, що сесія Новобасанської сільської ради 23.01.2017 року, з урахуванням рішень земельної комісії від 25.10.2016 року, виконавчого комітету від 28.09.2016 року щодо добросовісного використання спірної земельної ділянки, розташованої між садибами ОСОБА_6.. та ОСОБА_1, дотримання правил добросусідства останнім, прийняла оскаржуване рішення № 08-17/2017 (а.с. 61,74) в межах повноважень, передбачених ст. 122 ЗК України та у відповідності до вимог ст.118 ЗК України, яка визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, тобто відповідно до земельного законодавства, а тому підстави для визнання його незаконним відсутні.
Позивач та представник позивача не надали доказів щодо користування останнім земельною ділянкою протягом тривалого часу. Надані копії відомостей про сплату податку за землю не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони датовані 2012, 2013 та 2014 роками і не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК.
Оскільки в судовому засіданні позивачем та його представником не було доведено неправомірність прийняття оскаржуваного рішення сесії Новобасанської сільської ради та те, що рішенням суду не визнається право власності на земельну ділянку за набувальною давністю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3,10,11, 57-60, 174, 209,212-215,218 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, ст.ст.116,118,119, 122, 123 Земельного Кодексу України, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новобасанської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Бобровицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.М.Демченко
