ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м.Харків, пр.Науки, 5
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
09.08.2017 Справа № 905/1227/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, Донецька область, м. Маріуполь, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ
до відповідача1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків
до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон», Донецька область, м. Маріуполь
про: визнання недійним договорів оренди, зобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін:
від прокуратури: Комісар О.О. за посвідченням №043187 від 06.05.2016р.;
від позивача: не з`явився;
від відповідача1: Зучек Є.Н. за довіреністю №5 від 17.01.2017р.;
від відповідача2: не з`явився.
Позивач , Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2, Донецька область, м. Маріуполь, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон», Донецька область, м. Маріуполь про визнання недійним договорів оренди, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р., договорів про внесення змін: №1 від 27.12.2013р., №2 від 30.05.2014р., №3 від 16.11.2016р., договору розрахунку орендної плати, акт приймання-передачі.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2017р. було продовжено строк розгляду справи, відповідно до 69 ГПК України.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимог підтримав у повному обсязі. Через канцелярію суду 27.07.2017р. надав заперечення на відзив №61-1934-17(2521вих-17) від 21.07.2017р., в якому зазначає, що доводи відповідача 1 є безпідставними та просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду 21.07.2017р. надав письмові пояснення №9.1-11-214 від 13.07.2017р., в яких просить суду повно та всебічно розглянути обставини справи та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Через канцелярію суду надав 31.07.2017р. надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в повній заяві у повному обсязі. Також, через канцелярію суду 09.08.2017р. надав клопотання від 09.08.2017р., в якому просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду 20.06.2017р. надав письмові пояснення №42 від 15.06.2017р., в яких зазначає, що ТОВ «Фірма Технотрон» орендує площі на протязі більше 10 років, своєчасно виплачує оренду приміщень та комунальні послуги та просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Також, через канцелярію суду 13.07.2017р. надав супровідний лист №53 від 11.07.2017р., в якому просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення прокурора та заперечення представника відповідача 1, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
31.05.2011р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон» (надалі - Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4785/2011 (надалі - Договір).
Відповідно п.10.1. Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), він укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 31.05.2011р. до 25.05.2014р. включно. Враховуючи лист Міністерства освіти і науки України від 19.03.2014р. №1/11-3843 та заяву орендаря №22 від 21.02.2014р. строни дійшли згоди до взаємної згоди продовжити строк дії Договору оренди до 20.05.2017р. включно.
Згідно п.10.4. Договору, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну його після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно п.1.1. Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення (надалі - Майно) на другому поверсі будівлі учбових майстерень загальною площею 22,14 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, 1, що знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.03.2014р. і становить за незалежною оцінкою - 45064,00 грн.
Відповідно до п.1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення виробництва індикаторів температури для газових плит.
За умов п.1.3. Договору, стан Майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.
За умов п.2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами Договору та акта приймання-передавання Майна.
Відповідно п.2.2. Договору, передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно п.2.3. Договору, передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про оцінку, складеному за Методиткою оцінки.
Відповідно п.2.4. Договору, обов'язок щодо скаладання акта приймання- передавання покладається на Орендодавця.
Згідно п.3.1. Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), з 26.05.2014р. орендна плата плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2014р. - 581,89 грн. Орендна плптп з травня 2014р. щомісяця корегується на індекс інфляції. Встановлений Державною службою статистики України.
За умов п.3.3 Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно п.3.9 Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), надмірно сплачена сума орендної плати, що надішла до бюджету, підлягає в установленому порідку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - повернення Орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. за №1650/24182, та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету».
Згідно п. 3.11 Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує оренду плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно п.5.1 Договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.
Згідно п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язується протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором.
Умовами п.5.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно п. 3.11 Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), забезпечити Орендодавцю і Балансоутримувачу доступ на об`єкт оренди з метою контролю за його використанням та виконанням умов Договору.
Відповідно до п.6.1 Договору, орендар має право використовувати орендоване майно відповіднодо його призначення та умов цього Договору.
Умовами п.7.1 Договору, орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором.
Згідно п. 8.1 Договору (в редакції Договору №2 від 30.05.2014р. про внесення змін до Договору №4785/2011 віж 31.05.2011р.), орендодавець має право контролювати з можливим залученням Балансоутримувача виконання умов Договору та використання Майна, переданого в оренду за Договором, і у разі необхідності спільно з Балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.
31.05.2011р. майно за договором оренди №4785/2011 від 31.05.2011р. було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передавання орендованого майна (додаток №2 до Договору оренди), підписаного сторонами договору.
Виходячи зі змісту позовної заяви прокуратура вказує на те, що Договір оренді №4785/2011 від 31.05.2011р. (зі змінами і доповненнями до нього) укладено з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, внаслідок чого, на думку прокуратури, підлягає визнанню недійсним, а спірне майно - поверненню навчальному закладу.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За таких обставин, прокуратура звернулась до господарського суду з позовом про визнання Договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р., договорів про внесення змін: №2 від 30.05.2014р., №3 від 16.11.2016р. недійсними та зобов'язання ТОВ «Фірма Технорон» звільнити та повернути за актом приймання-передачі в оренду згідно Договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р. нежитлові приміщення.
Предмет та підстави позову прокуратурою не змінювались.
За результатами розгляду даної справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для подання керівником прокуратури позову стала необхідність захисту економічних інтересів держави, внаслідок порушень, допущених під час передачі в оренду державного майна, приміщення навчального закладу, субєкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не повязаної з навчальним процесом, спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державної власності.
Так, прокурор, посилаючись на положення ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" зазначає про наявність підстав для визнання договору оренди від 26.09.2012р. № 5286-Н недійсним згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 ГК України, ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 19.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди, з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів, є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Що ж до договорів оренди державного та комунального майна, то стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"визначає умови, які є істотними для даних договорів, причому відповідно до статті 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з момент досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що укладений договір відповідає умовам ст. 180 ГК України, містить всі істотні умови, а також порядок приймання орендованого майна.
31.05.2011р. у встановленому договором порядку майно, яке є предметом договору, було передано другому відповідачеві в користування, про що складено акт приймання-передавання.
Зважаючи на те, що предметом договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р. є нежитлові вбудовані приміщення на другому поверсі будівлі учбових майстерень, що знаходяться на балансі Маріупольського професійного ліцею, які є державним індивідуально визначеним майном, спірні правовідносини регулюються відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон).
Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.
За умовами абзацу першого частини другої ст. 9 зазначеного Закону, орендодавець зобов'язаний надіслати заяву потенційного орендаря разом із доданими матеріалами органу, уповноваженому управляти державним майном.
Статтею 5 статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 ГК України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нв нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна, станом на теперішній час власником нежитлової будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів-Визволителів (Приморська), 1, є Міністерство освіти і науки в особі Маріупольського професійного ліцею.
Предметом оренди за вказаним договором є нежитлові приміщення, що відповідає обєктам оренди, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).
Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції станом на момент укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, обєкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься обєкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товарисвта залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
При цьому, відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.
Суд зазначає, що в розумінні діючих правових норм до об'єктів освіти, зокрема, відносяться вищі навчальні заклади.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» (у редакції станом на момент укладення спірного договору) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч. 5 ст. 63 України "Про освіту").
Приписами ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Частиною 4 зазначеної статті визначено, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Також, відповідно до ч. 1, 2 Закону України "Про вищу освіту" (в редакції станом на момент укладення спірного рішення) вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освітити повязаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 за N 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Як встановлено судом, на час передачі спірних приміщень в оренду вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вказане приміщення ніколи не було призначене для використання в учбовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що укладений договір відповідає умовам ст. 180 ГК України, містить всі істотні умов.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що Договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р. повністю відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна, Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", у звязку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.
За таких обставин, через недоведеність позовних вимог належними доказами вимоги позивача про визнання Договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р. недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ «Фірма Технотрон» звільнити орендовані приміщення загальною площею 22,14 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Воїнів-визволителів, 1 (вартістю 45064,00 грн.) та повернути їх Маріупольського професійного ліцею, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої вимоги прокурора про визнання Договору оренди №4785/2011 від 31.05.2011р. недійсним, дані вимоги прокурора також не підлягають задоволенню.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 220, 793, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 283 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про освіту», ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, Донецька область, м. Маріуполь, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технотрон», Донецька область, м. Маріуполь про визнання недійним договорів оренди, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.
Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2017р.
Суддя І.А. Бойко
Вик. помічник судді Буховець С.А.
т.050-144-78-99
