22-ц/775/353/2017(м)
263/15489/16-ц
Головуючий в 1 інстанції Шатілова Л.Г.
Доповідач Принцевська В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Принцевської В.П.
суддів Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.
секретар Брежнев Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 31.05.2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_2 про що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.05.2016 року. Даним актом було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею: 0,0008 га, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.07.2015 року № НОМЕР_1, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.125, ст.126, ст. 211, ст. 212 Земельного Кодексу України. Враховуючи вищевказане, ФОП ОСОБА_2 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 31.05.2016 року № 99/2016, згідно якої було надано час на усунення порушень діючого земельного законодавства України протягом тридцяти днів. 15.08.2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_2 на що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.08.2016 року. Відповідно до листа з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю, на сьогоднішній день до них не надходило звернень, щодо реєстрації дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_2 11.11.2016 року спеціалістами управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення («торгівельний павільйон», літ.А-1, площею 7,80 кв.м., стіни зовнішні з металевого каркасу та облицьовані пластиком), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що воно не є капітальною спорудою. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.12.2016 року № 74828387, реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_2 Таким чином, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.07.2015 року № НОМЕР_1, зареєстроване, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31.07.2015 року за № 10635817, було видане з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає скасуванню на підставі ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На підставі вищевикладеного просив суд скасувати свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31.07.2015 року, видане Реєстраційною службою Першотравневого РУЮ Донецької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 23321763 від 31.07.2015 року; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
02.02.2017 року представник позивача надав заяву про уточнення позову, в якій позовні вимоги виклав у новій редакції та просив суд скасувати свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31.07.2015 року Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року позов Маріупольської міської ради задоволено.
З даним позовом не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала доводи апеляційної скарги та заявила клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання чи є спірний торгівельний павільйон, який належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, капітальною спорудою. В порушення вимог процесуального Закону судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача ОСОБА_1 та його представника про час і місце розгляду даної справи. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник не були присутні та не мали можливості заявити таке клопотання.
Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Представники відповідачів - Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином: судовою повісткою та телефонограмою, яка зареєстрована за № 1797 в журналі телефонограм.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з наступних підстав.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з ч. 2. ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.05.2016 року, спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради 31.05.2016 року було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_2, в ході якої було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення торгівельного павільйону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею: 0,0008 га, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.07.2015 року № НОМЕР_1, витяг з державного реєстру від 31.07.2015 року №10635817, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.125, ст.126, ст. 211, ст. 212 Земельного Кодексу України.
Після складання вищевказаного акту ФОП ОСОБА_2 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 31.05.2016 року № 99/2016, згідно якої було надано час на усунення порушень діючого земельного законодавства України протягом тридцяти днів.
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.08.2016 року, спеціалістами Управління земельних відносин Маріупольської міської ради 15.08.2016 року було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_2 та встановлено аналогічні порушення.
Відповідно до листа з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю, на сьогоднішній день до них не надходило звернень, щодо реєстрації дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_2
11.11.2016 року спеціалістами управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення («торгівельний павільйон», літ.А-1, площею 7,80 кв.м., стіни зовнішні з металевого каркасу та облицьовані пластиком), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що воно не є капітальною спорудою.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74828387 від 05.12.2016 року, реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_2
Також з матеріалів справи вбачається, що спірний торгівельний павільйон належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Відповідно до ч. 4. ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 10 ч. 4 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач просив в своєму позові скасувати свідоцтво про право власності відповідача ОСОБА_1 на спірний торгівельний павільйон.
Суд першої інстанції при вирішенні даної справи керувався ч. 2, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 4. ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на які посилався позивач, заявляючи свої позовні вимоги.
При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний торгівельний павільйон є не капітальною спорудою і свідоцтво про право власності на цей павільйон відповідачу ОСОБА_1 видано з порушенням вимог ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та його представник не були належним чином повідомлені судом першої інстанції про час і місце судового розгляду даної справи в порушення вимог ст. 76 ЦПК України. Матеріали справи не містять письмових підтверджень того, що відповідач ОСОБА_1 та його представник отримали судовий виклик або повідомлення суду першої інстанції про час і місце судового засідання, які передбачені ст. 74 ЦПК України.
У зв'язку з цим, відповідач ОСОБА_1 та його представник не мали можливості надати суду першої інстанції письмові документи стосовно спірного павільйону, а також не мали можливості заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
З характеристики спірного торгівельного павільйону, яку апеляційному суду надав відповідач ОСОБА_1, вбачається, що даний павільйон має фундамент з бетону. А тому, у апеляційного суду виникає сумнів щодо висновку суду першої інстанції, що спірний павільйон є не капітальною спорудою.
Статтею 59 ч. 2 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 66 ЦПК України висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Відповідно вимогам ч.1 статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Для визначення чи є спірний павільйон капітальною чи не капітальною спорудою необхідні спеціальні знання в галузі будівництва, а тому апеляційний суд на підставі вимог ст. 59 ч. 2, ст..66, ст. 143 ч. 1, ст. 303 ч.2 ЦПК України задовольнив клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12-с від 7 липня 2017 року вбачається, що визначення поняття «капітальна споруда» немає в законодавстві, тому експерт ОСОБА_3 під цим терміном розуміє споруду, яка підпадає під визначення поняття «нерухоме майно», що міститься в ст. 181 ЦК України, у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», тобто споруда, переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення. При цьому експерт дійшов висновку, що спірний торгівельний павільйон є нерухомим майном.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з вимогами статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення по даній справі з порушенням вимог процесуального права - розглянув справу без належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 та його представника про час і місце судового розгляду. Також суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення справи та помилково дійшов висновку, що спірний павільйон є не капітальною спорудою. Висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи: суд вважав спірний торгівельний павільйон не капітальною спорудою, тоді як даний павільйон є нерухомим майном. Суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги ст. 182 ЦК України, що право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.
Апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції
Судді
