ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2017 року
Справа № 910/23398/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:
Шевчук С.Р. (доповідач), Барицької Т.Л., Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішення
Господарського суду міста Києва від 17.02.2017 року
та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року
у справі
№910/23398/16 Господарського суду міста Києва
за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до
Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про
стягнення банківського вкладу в сумі 98 405,72 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: ОСОБА_5, договір від 01.07.2017;
- відповідача: не з'явився;
- вільний слухач: ОСОБА_6.;
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення суми банківського вкладу за договором № 300131/166785/14-15 в національній валюті в розмірі 30 000,00 грн. та залишку коштів на рахунку НОМЕР_1 за договором № 16/50815-08 у розмірі 68 405,72 грн., а всього 98 405,72 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2017 у справі №910/23398/16 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 (головуючий суддя М.А. Руденко, судді Є.Ю. Пономаренко, М.А. Дідиченко) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування свої правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", оскільки судами не враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі "Zolotas проти Греції". Судами також проігноровано статтю 41 Конституції України, де вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Винесені судами рішення порушують право власності позивача на належні йому кошти.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив відповідача, у якому банк просить касаційну скаргу підприємця залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.02.2015 року між ФОП ОСОБА_4 (клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) було укладено договір 300131/166785/14-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Зручний" в національній валюті. (а.с.14)
За умовами вищезазначеного договору клієнт вносить, а банк приймає кошти в гривні на депозитний рахунок НОМЕР_2 у сумі 30 000, 00 грн. (вклад).
Грошові кошти, що розміщуються клієнтом на депозитному рахунку, перераховуються з власного поточного рахунку НОМЕР_1, відкритого у банку. За час користування коштами вкладу протягом строків визначених договором, банк нараховує і сплачує клієнту проценти.
Після закінчення будь-якого із строків, визначених п.п. 1.1.1.-1.1.11 договору, кошти з депозитного рахунку НОМЕР_2 повертаються клієнту за його письмовою вимогою шляхом перерахування на його власний поточний рахунок НОМЕР_1, відкритий у банку, а дія договору припиняється. Клієнт зобов'язаний надати банку зазначену письмову вимогу не пізніше дати закінчення того строку із числа визначених п.п. 1.1.1.-1.1.11 договору, після закінчення якого клієнт письмово вимагає повернення вкладу. Вказану письмову вимогу клієнт зобов'язаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий - повертається клієнту з відміткою банку про отримання письмової вимоги.
Також, сторони у договорі також погодили, що у випадку, коли клієнт не надав банку зазначену у п. 2.8. договору письмову вимогу про повернення вкладу після закінчення будь-якого із строків, визначених п. 1.1.1-1.1.11 договору, дія договору з наступного календарного дня є продовженою на кожний наступний строк із числа строків, визначених п.п. 1.1.1.-1.1.11.
Пунктом 2.10. договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного п. 1.1.12. договору, кошти з депозитного рахунку НОМЕР_2 повертаються клієнту. Клієнт підписанням договору уповноважує банк після закінчення строку, визначеного п. 1.1.12 договору, перерахувати на власний поточний рахунок клієнта НОМЕР_1, відкритий у банку, кошти вкладу, після зазначеного перерахування коштів вкладу дія договору припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 позивач звернувся до банку із кредиторською вимогою про отримання коштів, які знаходяться на його рахунку у розмірі 98 405, 72 грн.(а.с.16)
В свою чергу банк надав позивачу Довідку № 220/38 станом на 16.12.2015 року, в якій зазначено, що залишок коштів на депозитному рахунку по договору № 300131/166785/14-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К "Зручний" в національній валюті складає 30 000, 00 грн., та по договору № 16/50815-08 залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 складає 68 405,72 грн.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога підприємця стягнути з банку суму банківського вкладу за договором № 300131/166785/14-15 в національній валюті в розмірі 30 000,00 грн. та залишку коштів на рахунку НОМЕР_1 за договором № 16/50815-08 у розмірі 68 405,72 грн., а всього 98 405,72 грн. з посиланням на відмову банку у проведенні цих виплат.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на встановлені ним обставини перебування АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на час розгляду справи в суді першої інстанції у процедурі ліквідації, що зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій зважаючи на таке.
Як передбачено частинами 1 та 3 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7.1.2. статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.09.2015 постановою Правління національного банку України №612 у відповідності до статті 76 закону України "Про банки та банківську діяльність" ПАТ «Банк "Фінанси та Кредит" визнано неплатоспроможним.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації" в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 відповідно до статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківську ліцензію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.
Відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 18.12.2015 №230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18.12.2015 до 17.12.2017.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 01.09.2016 № 1703 "Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відсторонено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О.С. з 04.09.2016, призначеною уповноваженою особою Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит", визначенні статтями 37,38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюка Владислава Сергійовича з 05.09.2016.(а.с.36)
Отже, як обґрунтовано встановлено судами, на час розгляду справи в суді першої інстанції в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було розпочато процедуру ліквідації та відкликано банківську ліцензію.
За приписами частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
За загальним правилом право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Враховуючи наведені норми, судами обґрунтовано зауважено, що всупереч вказаним нормам, банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, відповідно до укладених договорів.
Водночас, відповідно до частин 5 та 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Між сторонами у даній справі склались зобов'язальні правовідносини на підставі договору про банківський строковий вклад (депозит), який носить майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядженням належними йому коштами, а відповідач виступає кредитором у спірних правовідносинах, і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Відповідно до частин 1 та пунктів 3, 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.
З вищевикладеного вбачається, що у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо повернення коштів.
Як вже зазначалось, Постановою НБУ № 898 від 17.12.2015, відкликано банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Таким чином, скаржник ФОП ОСОБА_4 звернувся до ПАТ Банк "Фінанси та Кердит" із кредиторською вимогою про повернення коштів у розмірі 98 405, 72 грн. 30 грудня 2015 року, тобто після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").
Відповідно до висновку, викладеному у Постанові Верховного суду України від 20.01.2016 у справі №6-2001цс15 та Постанові Верховного суду України від 12.04.2017 у справі 757/5583/15-ц, якщо на час ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, вказана обставина унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Інформацію про ліквідацію Банку була розміщена 23.12.2015 на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua. Відомості про ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" опубліковано у газеті "Голос України" (№242(6242) від 23.12.2015).
30.12.2015 ФОП ОСОБА_4 скористався своїм правом на звернення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із кредиторською вимогою на суму 98 405, 72 грн. Вказану заяву було зареєстровано за вх. № 7856 та включено до Реєстру кредиторів банку (7 черга) у відповідності до вимог статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", отже позивач реалізував своє право на отримання коштів, відповідно до діючого законодавства України.
07.04.2016 виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Інформація про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит" була розміщена 14.074.2016 на офіційному сайті ФГВФО за адресою: www.fg.gov.ua.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що кредиторські вимоги позивача акцептовані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в повному обсязі.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про порушення судами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини", статті 41 Конституції України, статей 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2017 у справі №910/23398/16 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я Т.Л. Барицька
С у д д я А.М. Демидова
