Справа № 465/3694/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.
Провадження № 22-ц/783/2420/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія:52
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2017 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
при секретарі: Цапові П.М.,
за участю: позивачки - ОСОБА_2,
представника третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації ЛМР про позбавлення батьківських прав,-
в с т а н о в и л а:
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 243,6 грн. судового збору в користь ОСОБА_2.
Дане рішення оскаржив представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим та винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не було мотивовано, чому судом відкинуто покази свідка, які є доказом перешкоджання позивачем у вільному прийнятті участі відповідача у вихованні доньки. Крім того, судом не надано оцінку поведінці позивачки, яка перешкоджає відповідачу приймати участь у вихованні дитини, а відтак є доказом винної поведінки щодо виховання доньки не з боку відповідача, а з боку позивача. Відповідач хоча і має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, однак по мірі поступлення коштів їх сплачує. За таких обставин, оскаржуване рішення є безпідставним, а викладені в ньому обставини справи не відповідають фактичним обставинам справи. Виносячи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не враховано, що ні позивач, ні орган опіки та піклування (який надав висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав) не змогли аргументувати в чому полягає захист інтересів 10 річної дитини, шляхом позбавлення її батька батьківських прав Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
В судове засідання відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи, не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, розглянути справу у їхній відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та представника третьої особи - органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації ЛМР на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує без поважних причин обов'язки по вихованню малолітньої доньки, не піклується про фізичний і духовний розвиток останньої, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, а відтак останнього на підставі ст..164 СК України слід позбавити батьківських прав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду із наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 23.06.2014р. звернулась в суд із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заочним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 26.11.2015р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації ЛМР про позбавлення батьківських прав було задоволено.(а.с.99-100)
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 16.09.2016р. вищезгадане заочне рішення було скасовано.(а.с169)
При повторному розгляді справи, судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження(а.с.9).
Шлюб між сторонами розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис №146 від 04.06.2010р., що стверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу(а.с.6).
Судом встановлено, що відповідач не бере участі у вихованні своєї доньки, не провідує її, не цікавиться здоров'ям, не спілкується, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, коштів на утримання дочки не надає.
Як вбачається із довідки ЛКП "Скнилівок" від 29.05.2014 р. ОСОБА_6 зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_2 та бабцею ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1.
З характеристики, наданої директором школи "Світанок" вбачається, що ОСОБА_6 відвідує школу, за період перебування 2013-2014р. р. у школі, батько не брав участі у вихованні дитини, не спілкувався з вчителями, не приводив до школи та не забирав дитину, не брав участі у батьківських зборах.(а.с.10)
Згідно з висновком органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 12.06.2014р.(а.с.11) ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається із витягу з протоколу №11 засідання комісії з питань захисту прав дітей ЗРА ЛМР від 05 червня 2014р. ОСОБА_4 повністю усунувся від виконання батьківських обов'язків, з дочкою взагалі не спілкується, матеріально не допомагає, не цікавиться її життям. Заборгованість по аліментах становить 26300 грн. станом на 19.05.2010р. Батько ОСОБА_4 надав нотаріально завірену заяву про те, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6, а тому вирішили рекомендувати суду позбавити останнього батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_6.(а.с.12)
Як вбачається із заяви дідуся ОСОБА_9(а.с.27) останній зазначає, що підтримує постійний зв'язок із своєю онукою ОСОБА_6 та невісткою ОСОБА_2, являючись батьком ОСОБА_4, підтверджує, що його син ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні своєї доньки, не надає потрібної уваги і не забезпечує доньку матеріально.
04 червня 2014р. відповідачем ОСОБА_4 подана нотаріально посвідчена заява, яка адресована всім компетентним органам, в якій останній не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав(а.с.7)
Після подачі позову ОСОБА_10, відповідач ОСОБА_4 30.09.2014р. подав нотаріально посвідчену заяву про відкликання попередньої заяви у якій він не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав(а.с.161)
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11, яка пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_4 не спілкується з дочкою, не цікавиться її здоров'ям, не приходить до дитини до школи, не надає матеріальної допомоги.
Як вбачається із Довідки про неотримання аліментів від 10.10.2016р. ОСОБА_2 не отримувала аліменти з ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що боржник ухиляється від сплати аліментів у період з 01.01.2016р. по 31.09.2016р.(а.с.204)
Із розрахунку заборгованості по аліментах станом на 24.12.2015р., заборгованість по несплаті аліментів за період з 26.08.2010р. по 30.11.2015р. становить 40 300 грн.. Всього нараховано 44800 грн., а сплачено 4500 грн.(а.с.205-206)
Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції ООН "Про права дитини" прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності 2 вересня 1990 року, ратифікована Постановою Верховної Ради України №7889 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Як зазначено в Декларації про права дитини від 20.11.1959 року "дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости на піклуванні і під відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості".
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства", сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2. ст.157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Згідно зі ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив у п. 15 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року Пленум Верховного Суду України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
З наведених мотивів, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позов, районний суд вірно виходив з того, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні, утриманні доньки та не цікавиться її розвитком та, враховуючи висновок органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 12.06.2014 р. щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підставно позбавив відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка чинить відповідачу перешкоди у спілкуванні з донькою. Також, не надано апелянтом доказів того, що ним вживалися заходи для врегулювання питання спілкування з донькою чи звернення до органу опіки і піклування із заявами про встановлення йому порядку участі у вихованні доньки.
Як пояснив у засіданні колегії суддів представник органу опіки та піклування, відповідач неодноразово викликався на засідання комісії по розгляду питання про позбавлення його батьківських прав, однак такі виклики відповідачем було проігноровано.
Колегія суддів вважає доведеним, що відповідач свідомо тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Якщо відповідач ОСОБА_6 змінить свою поведінку по відношенню до доньки та зміняться обставини, що були підставою для позбавлення його батьківських прав, він вправі звернутися до суду з позовом про їх поновлення, згідно вимог ст. 169 СК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М.Ванівський
Судді: Р.П. Цяцяк
Н.О. Шеремета
