465/3694/14-ц
2/465/772/17
РІШЕННЯ
Іменем України
09.02.2017 року Франківський районний суд м.Львова
у складі:
головуючого судді: Гулієвої М.І.
при секретарі: Жовнір Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3 особи органу опіки та піклування Залізничної райадміністрації про позбавлення батьківських прав ,-
В с т а н о в и в :
позивачка звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав , посилаючись на те, що від шлюбу мають дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,4.06.2010р. шлюб між ними розірвано.Відповідач пішов з сім»ї і з того часу не цікавиться дитиною,її здоров»ям та освітою , не провідує дочку, не бере участі у вихованні , ухиляється від виконання батьківських обов»язків, самоусунувся від спілкування з дочкою, матеріальну допомогу на утримання дочки не надає. Просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, пояснення дали аналогічні викладеним у позовній заяві.Крім того,доповнили,що відповідач має заборгованість по аліментах,за 5 років сплатив лише 4500грн.,участі у вихованні дитини не бере,хоча вона не чинить йому в цьому перешкод.
Представник Відповідача проти позову заперечив та пояснив,що відсутні виключні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.З часу розірвання шлюбу позивачка налаштовує дитину проти батька,з метою безпідставного уникнення дочки зустрічей з батьком.Відповідач веде позитивний спосіб життя,має намір займатись вихованням дочки,хоча нерегулярно але сплачував аліменти,піклується про дитину.Відповідач провідував дитину,коли це було не пам»ятає,у 2016р.хотів зустрітись з дочкою,але позивачка чинить йому перешкоди,забороняє спілкуватись.Однак,з цього приводу ні в орган опіки ,ні до суду не звертався,щоб не травмувати дитину.Його батько відвідує внучку,відповідач вважає,що через нього він здійснює контроль за дочкою та піклування.Займатись вихованням дитини він позбавлений можливості,так як проживає окремо та у зв»язку з поганими стосунками з позивачкою.Відповідач знає,шо позивачка забезпечує дитину всім необхідним,а він допомагає тим,що не заваджає їй.Він буде виховувати дитину тоді,коли вона зможе це адекватно сприймати.Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Залізничної райадміністрації ЛМР у судову засіданні позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 підтримала, пояснила, що адміністрацією був наданий висновок 12.06.2014 року № 32 вих.-2610 про доцільність позбавлення його батьківських прав,оскільки,відповідач ухиляється від виконання батьківських обов»язків.З приводу чинення йому перешкод та встановлення днів зустрічей з дитиною відповідач до органу опіки та піклування не звертався.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити.
Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається із свідоцтва про народження.
Шлюб між сторонами розірвано ,про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис №146 від 04.06.2010р., що стверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Після розірвання шлюбу між сторонами дитина проживає з матір»ю-позивачкою по справі,що стверджено довідкою ЛКП "Скнилівок" від 29.05.2014 р.
Згідно рішення Залізничного районного суду м.Львова від 10.11.2010р. вирішено стягувати з ОСОБА_2В .в користь ОСОБА_1аліменти на утримання дочки ОСОБА_3,09.09.2006р.н.в сумі 700грн.щомісячно.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не бере участі у вихованні дитини, не провідує її, не цікавиться здоров’ям, не спілкується, ухиляється від виконання батьківських обов»язків, кошти на утримання дочки не надає.
З харектеристики, наданої директором школи "Світанок" вбачається, що ОСОБА_3. відвідує школу, за період перебування у школі,батько не брав участі у вихованні дитини, не спілкувався з вчителями, не приводив до школи та не забирав дитину, не бере участі у батьківських зборах,вихованням дитини займається виключно мама та бабуся.
Як вбачається з довідки №В-13 від 10.10.16р.,виданої Франківським ВДВС м.Львова,ОСОБА_2ухиляється від сплати аліментів у період з 01.01.16р.по 31.09.16р.
Відповідно до розрахунку,затвердженого начальником Франківського ВДВС 24.12.15р.заборгованість ОСОБА_2по аліментах в користь ОСОБА_1на утримання дитини ОСОБА_3за період з 26.08.2010р.по 30.11.15р.становить 40300грн.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 15.04.16р.встановлено,що заборгованість ОСОБА_2по аліментах на утримання дитини ОСОБА_3на 01.02.16р.становить 41700грн.Відповідно до даного рішення з ОСОБА_2стягнено неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 388451грн.
Згідно пояснень свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що вона товаришує з позивачкою,буває у неї двічі в тиждень,з часу розірвання шлюбу ОСОБА_2 не спілкується з дочкою, не займається вихованням,не цікавиться її здоров"ям, не приходить до дитини до школи, не надає матеріальної допомоги.Вона давала ОСОБА_2номер мобільного телефону дитини,щоб привітав з днем народження,але він сказав ,що не буде цього робити.Позивачка не чинить йому перешкод у зустрічах з дитиною.Відповідач веде аморальний спосіб життя, вона неодноразово бачила його у нетверезому стані.
Суд надає віри поясненням свідка,так як вони чіткі,послідовні,нічим не спростовані ,стверджені зазначеними вище доказами по справі.
Ухилення відповідача від виконання обов’язків щодо виховання дитини не спростоване поясненнями свідка ОСОБА_5,який пояснив,що у 2008р.бачив позивачку,яка заперечувала проти зустрічей ОСОБА_3Д.з дочкою.Чи оплачує відповідач аліменти та приймає участь в утриманні дитини він не знає.У 2011 чи 2012р.відповідач працював у Москві та через нього передавав позивачці 1700грн.і 700грн.З того часу як ОСОБА_3проживає окремо від позивачки,це приблизно з 2009р.,він вихованням дитини не займається.Про чинення перешкод відповідачу у зустрічах з дочкою знає лише з його слів.В даний час у відповідача є інша сім»я,з якою проєживає у с.Лаврів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України,кожна сторона зобов»язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Відповідач ,заперечуючи позовні вимоги,не надав суду належних та допустимих доказів на їх спростування.
Квитанції №3від 05.07.11р.про здійснення переказу ОСОБА_2ОСОБА_1В.в сумі 500грн.,заява про переведення коштів в сумі 8000руб. від 29.06.12р. ОСОБА_2ОСОБА_1свідчать лише про часткове виконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів у 2011-2012роках.
Суд не бере до уваги фіскальні чеки від 30.09.15р.про перевід ОСОБА_1 аліментів в сумі 2400грн.,від 9.11.15р. про перевід ОСОБА_1 коштів в сумі2000грн., від 24.03.16р. про перевід коштів в сумі 2500грн.,від 20.09.16р. про перевід ОСОБА_1 коштів в сумі2000грн.,від 09.11.16р. про перевід ОСОБА_1 коштів в сумі 1400грн.,від 29.12.16р.про перевід ОСОБА_1 аліментів в сумі 2500грн., квитанцію №1 про здійснення термінового переказу в сумі ОСОБА_6ОСОБА_1,оскільки,з даних чеків та квитанцій не вбачається,що зазначені суми переводив відповідач в рахунок сплати аліментів,а тому такі є неналежними доказами.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо чинення йому перешкод позивачкою у вихованні дитини,відсутні будь-які його звернення з цього приводу до органів опіки та піклування чи до суду.
Таким чином, судом встановлено , що відповідач ухиляється від виконання обов’язків щодо виховання дитини.
12.06.14 р. Залізнична райадміністрація Львівської міської ради дала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, з метою захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3 дмитрівни, ІНФОРМАЦІЯ_2 .Як вбачається з витягу з протоколу №11 засідання комісії з питань зазисту прав дітей Залізничної райадміністрації віж ОСОБА_7надав нотаріально завірену заяву про те,що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, яку відкликав 30.09.14р.згідно заяви,посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_8.
Відповідно до ст.8,12 Закону України»Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, на кожного з батьків покладається одинакова відповідальність за виховання,навчання і розвиток дитини.
Вказане вбачається також із ст..150-157 СК України.
Принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини передбачений Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1991р.
Згідно п.2 ч.1 ст.164СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов”язків по вихованні дитини.
Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р., ухилення батьків від виконання своїх обов»язків має місце коли вони-не піклуються про фізичний і духовн ий розвиток дитини,про її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема-не забезпечують необхідного харчування,медичного догляду, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних цінностей,не сприяють засвоєнню нею норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання освіти.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача слід стягнути сплачений судовий збір на користь позивачки в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст.10,11,60,208,209,212-215,218 ЦПК України,суд,-
В и р і ш и в :
Позов задоволити.
ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 243,6 грн. судового збору в користь ОСОБА_1.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя М.І.Гулієва
