ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/1177/17
Провадження № 2/210/1199/17
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"07" червня 2017 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Філіпенко О.І.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Бершадської Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що він працював у ВАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» з 03.03.1999 року по 07.06.2004 року слюсарем - ремонтником 4-го розряду, а потім з 03.10.2005 року по 10.08.2012 року він працював слюсарем - інструментальником 5-го розряду.
09.02.2004 року, при виконанні трудових обов'язків, йому було заподіяне каліцтво у вигляді закритого перелому нижньої третини правої великогомілкової кості зі зміщенням, відкритого перелому двохлодижечкової кістки лівої гомілки зі зміщенням.
За висновком МСЕК від 09.06.2004 року при первинному огляді позивачу встанволена друга група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності в розмірі 80% на період з 07.06.2004 року до 01.07.2005 року.
Довідкою МСЕК від 20.06.2012 року, при повторному огляді, позивачу ОСОБА_4 підтверджена ступінь втрати працездатності у розмірі 25% на термін з 01.07.20012 року - безстроково.
Внаслідок вищевикладеного позивач, був змушений часто звертатись до лікувальних установ. Позивачу були зроблені операції: закрита репозиція лівої голені та накладена гіпсова лонгета та КДО правої голені по Ілізарову. Понад 13 років, він не може займатися спортом та фізичними вправами, пов'язаними з навантаженнями на ноги, що змушує його на тривале ведення пасивного, не властивого його характеру, способу життя. Через травму ніг він тривалий час не міг, і зараз не може, надавати допомоги своїй дружині у побуті. Через його хворобливий стан він змушений постійно лікуватись та проходити обстеження у лікарів. З огляду на те, що він має значний відсоток стійкої втрати працездатності , це призводить його до постійних душевних переживань та моральних страждань.
За таких обставин позивач просить, щоб з боку відповідача йому була відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, у розмірі 80000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, скориставшись правом представництва відповідно до ст. 38 ЦПК України.
Представник позивача, який діє на підставі довіреності від 06.02.2017 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача надала письмові заперечення, в судовому засідання позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов обґрунтованимі таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював у ВАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» з 03.03.1999 року по 07.06.2004 року слюсарем - ремонтником 4-го розряду, а потім з 03.10.2005 року по 10.08.2012 року він працював слюсарем - інструментальником 5-го розряду.(а.с. 4-6)
09 лютого 2004 року з позивачем ОСОБА_4 трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав ушкодження здоров'я у вигляді закритого перелому нижньої третини правої великогомілкової кості зі зміщенням, відкритого перелому двохлодижечкової кістки лівої гомілки зі зміщенням, про що складені акт форми Н-1 №2 від 12.02.2004 року про нещасний випадок на виробництві та акт форми Н-5 від 12.02.2004 року. (а.с. 7-12)
Відповідно до висновку МСЕК від 09.06.2004 року, при первинному огляді позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 80% та 2 група інвалідності - у зв'язку з трудовим каліцтвом. (а.с. 13)
Згідно довідки МСЕК від 20.06.2012 року встановлено, що при повторному медичному огляді позивачу ОСОБА_4 встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 25% - безстроково. (а.с. 15)
Як вбачається зі змісту виписного епікризу міської лікарні №11 позивач ОСОБА_4 з 09.02.2004 року по 12.03.2004 року знаходився на стаціонарному лікуванні, де йому була зроблена операція - закрита репозиція лівої голені та накладена гіпсова лонгета, а 20.02.2004 року йому була зроблена операція КДО правої голені по Ілізарову. (а.с.16)
При вирішенні питання про спричинення позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Одним із завдань ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків.
Суд не приймає до уваги заперечення, подані представником відповідача, оскільки, позивач ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, так як групу інвалідності та діагноз профзахворювання встановлено вперше 09.06.2004 року, тобто під час дії законодавчих актів, які надавали потерпілим таке право.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача ОСОБА_4 була заподіяна шкода, у зв'язку з чим він отримав ушкодження здоров'я, втратив 25% працездатності. Перебуваючи тривалий час на лікуванні, позивач втрачає домашній затишок і звичні нормальні життєві зв'язки, постійно хворіє, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Внаслідок цього позивач відчуває фізичну біль і страждання, дискомфорт в його житті, фізичний біль, психологічний дискомфорт, обмежено працездатний. Все це призвело до вимушених змін і порушень в життєвих, особистих, побутових і виробничих відносинах.
Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.
Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року №229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів.
Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12, і в силу ст.ст. 214, 360-7 ЦПК Україну, яка має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.
Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та пов'язана з цим діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регулюється, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1105-XIV завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (ч. 1 ст. 14 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до підп. «Е» п.1 ч.1 ст.21 Закону № 1105-XIV, у редакції від 31.03.2005 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частиною 3 ст. 28 цього Закону, у редакції від 31.03.2005 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.
У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року визначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення підпункту «б» підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року N 2272-III, пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року N 717-V, якими внесено зміни до статей 1, 21, 28, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Правилами ст. 21 ч. 1 п. 1 пп. «е» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відповідно до ст. 28 ч. 2 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Згідно зі ст. 23 ч.1, ч.2 п. 1 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Оскільки, позивач був застрахованою особою, то відповідно до ст. 21, 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 268 ч. 1 п. 3 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог позивачу ОСОБА_4 відмовити.
Керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст.1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 3, 7, 10, 11, 60, 86, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_4, моральну шкоду у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 09 червня 2017 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко
