Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 210/1177/17
провадження № 61-25909св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у складі судді Хлистуненко О. В. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивач працював у ВАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» з 03 березня 1999 року по 07 червня 2004 року слюсарем - ремонтником 4-го розряду, а потім з 03 жовтня 2005 року по 10 серпня 2012 року працював слюсарем - інструментальником 5-го розряду.
09 лютого 2004 року, при виконанні трудових обов`язків, йому було заподіяне каліцтво у вигляді закритого перелому нижньої третини правої великогомілкової кості зі зміщенням, відкритого перелому двохлодижечкової кістки лівої гомілки зі зміщенням.
За висновком МСЕК від 09 червня 2004 року при первинному огляді позивачу встановлена друга група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності в розмірі 80% на період з 07 червня 2004 року до 01 липня 2005 року.
Довідкою МСЕК від 20 червня 2012 року, при повторному огляді, позивачу ОСОБА_1 підтверджена ступінь втрати працездатності у розмірі 25% на термін з 01 липня 2012 року безстроково.
Внаслідок вищевикладеного, позивач був змушений часто звертатись до лікувальних установ, йому були зроблені операції: закрита репозиція лівої голені та накладена гіпсова лонгета та КДО правої голені по Ілізарову. Понад 13 років, він не мав можливості займатися спортом та фізичними вправами, пов`язаними з навантаженнями на ноги, що змушує його на тривале ведення пасивного, не властивого його характеру, способу життя. Через травму ніг він тривалий час не міг, і зараз не може, надавати допомоги своїй дружині у побуті. Через його хворобливий стан змушений постійно лікуватись та проходити обстеження у лікарів. З огляду на те, що він має значний відсоток стійкої втрати працездатності, це призводить його до постійних душевних переживань та моральних страждань.
За таких обставин, позивач просить відшкодувати моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, у розмірі 80 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки, позивач був застрахованою особою, то відповідно до статей 21, 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», він має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) відхилено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2017 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (у теперішній час Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 , змінено, збільшено розмір моральної шкоди до 60 000 (шістдесяти тисяч) грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що беручи до уваги конкретні обставини справи, характер отриманої позивачем професійної травми і пов`язані з ним фізичні і моральні страждання, відсоток втрати ним професійної працездатності 80 % первинно, втрати працездатності безстроково та другої групи інвалідності, та існування незначного поліпшення стану здоров`я позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_3 з 15 000 грн до 60 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської областізвернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 210/1177/17-ц з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права.
Тобто, скаржник вважає, що рішення суддів є необгрунтованими, оскільки, грунтуються на недоведених та неповно з`ясованих обставинах, які суд безпідставно визнав встановленими, та не відповідають фактичним обставинам справи і добутим у справі доказам. А тому, просять скасувати судові рішення та відмовити позивачу у задоволені вимог.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «Південний гірничо - збагачувальний комбінат» з 03 березня 1999 року по 07 червня 2004 року слюсарем - ремонтником 4-го розряду, з 03 жовтня 2005 року по 10 серпня 2012 року працював слюсарем - інструментальником 5 - го розряду (а. с. 4-6).
09 лютого 2004 року з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав ушкодження здоров`я у вигляді закритого перелому нижньої третини правої великогомілкової кості зі зміщенням, відкритого перелому двохлодижечкової кістки лівої гомілки зі зміщенням, про що складені акт форми Н-1 №2 від 12 лютого 2004 року про нещасний випадок на виробництві та акт форми Н-5 від 12 лютого 2004 року (а. с. 7-12).
Відповідно до висновку МСЕК від 09 червня 2004 року, при первинному огляді позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 80% та 2 група інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом (а. с. 13).
Згідно довідки МСЕК від 20 червня 2012 року встановлено, що при повторному медичному огляді ОСОБА_1 встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 25% безстроково (а. с. 15).
Як вбачається зі змісту виписного епікризу міської лікарні №11 ОСОБА_1 з 09 лютого 2004 року по 12 березня 2004 року знаходився на стаціонарному лікуванні, де йому була зроблена операція - закрита репозиція лівої голені та накладена гіпсова лонгета, а 20 лютого 2004 року йому була зроблена операція КДО правої голені по Ілізарову (а. с.16).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до вимог статті173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
П. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), судам роз`яснено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, проводиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.
Спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та пов`язана з цим діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регулюється, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон).
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть (ч. 1 ст. 14 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до статті1 Закону № 1105-XIV завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов`язків, надання їм соціальних послуг у зв`язку з ушкодженням здоров`я.
Відповідно до підп. «Е» п.1 ч.1 ст.21 Закону № 1105-XIV, у редакції від 01 травня 2003 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі має відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Частиною 3 статті 28 цього Закону, у редакції від 01 травня 2003 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.
У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27січня 2004 року визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов`язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Рішенням Конституційного Суду України від 08жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року N 2272-III, пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року N 717-V, якими внесено зміни до статей 1, 21, 28, 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. У мотивувальній частині вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Встановлено, що позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності 09 червня 2004 року, тому він на підставі статтей 21, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 31березня 2005 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому в результаті втрати професійної працездатності, за рахунок відповідача відділення Фонду.
У частині першій статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд апеляційної інстанції, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 80 % первинно, характеру ушкодження здоров`я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000, 00 грн, і цей розмір вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
З огляду на викладене, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами попередніх інстанцій не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою суду касаційної інстанції від 06 листопада 2017 року було зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження у цій справі. Колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судових рішень, тому виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
