ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30 травня 2017 року
Справа № 43/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Панової І.Ю.,
суддів:
Погребняка В.Я., Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу
ліквідатора Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражного керуючого Гусака Ю.М.
на ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016
у справі
№ 43/122 господарського суду міста Києва
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТЕМ"
до
Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"
про
банкрутство
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 (суддя Пасько М.В.) припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод"; припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Поліщука А.П.; припинено процедуру санації боржника; припинено повноваження керуючого санацією боржника Кривов'язенка О.І.; визнано Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Поліщука А.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів: Сотніков С.В., Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) відхилено клопотання Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі №43/122; апеляційну скаргу Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122 повернуто скаржнику; клопотання Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про відстрочення сплати судового збору залишено без розгляду.
Ліквідатор Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражний керуючий Гусак Ю.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 02-03/26.12.16/1 від 26.12.2016 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122, з проханням скасувати останню, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 у справі №43/122 відмовлено ліквідатору Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражному керуючому Гусаку Ю.М. у задоволенні клопотання, зазначеного у тексті касаційної скарги № 02-03/26.12.16/1 від 26.12.2016 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122; касаційну повернуто заявнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Ліквідатор Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражний керуючий Гусак Ю.М. повторно звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою б/н від 24.04.2017 (вх. №5618/2017 від 23.05.2017) на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122, з проханням:
- відстрочити сплату судового збору за подання зазначеної касаційної скарги до моменту прийняття Вищим господарським судом України рішення за результатом розгляду касаційної скарги;
- скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122 про повернення апеляційної скарги на постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122;
- повернути справу до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на постанову господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 43/122.
Подана ліквідатором Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражним керуючим Гусаком Ю.М. касаційна скарга б/н від 24.04.2017 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі №43/122 не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (в даному випадку - у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015 року).
Відповідно до статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, на момент звернення з касаційною скаргою, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2016 була встановлена у розмірі 1378 грн., тобто судовий збір необхідно було сплатити в сумі 1378 грн.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заявник - ліквідатор Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражний керуючий Гусак Ю.М. в тексті касаційної скарги б/н від 24.04.2017 просив відстрочити останньому сплату судового збору за подання касаційної скарги до прийняття рішення по справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору ліквідатор посилається на важке фінансове становище та відсутністю коштів для сплати судового збору у Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", яке визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим, всі майнові активи, у тому числі грошові кошти, включені до складу ліквідаційної маси, за рахунок якої задовольняються вимоги кредиторів.
Згідно п.2 ч. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.
Статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Відповідно до ч. 6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 №484-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
Відтак, перебування боржника в процедурі банкрутства на стадії ліквідаційної процедури не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що заявником до матеріалів касаційної скарги взагалі не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового становища Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", а також доказів на підтвердження можливості сплати судового збору до ухвалення Вищим господарським судом України судового рішення у справі, що не дає можливості суду встановити майновий стан заявника касаційної скарги та вирішити питання щодо заявленого клопотання про відстрочку сплати судового збору, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, скаржником не додано до касаційної скарги докази сплати судового збору у встановленому розмірі, що є підставою для повернення скарги відповідно до п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвала суду другої інстанції у справі про банкрутство про повернення апеляційної скарги без розгляду підлягає касаційному оскарженню та набирає законної сили з дня її винесення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала Львівського апеляційного господарського суду винесена 13.12.2016, строк на її касаційне оскарження закінчився 03.01.2017, а касаційну скаргу було направлено заявником до Київського апеляційного господарського суду 24.04.2017, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що матеріали повторно поданої касаційної скарги ліквідатора Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. б/н від 24.04.2017 не містять клопотання про відновлення процесуального строку для її подання.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ліквідатора Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", арбітражного керуючого Гусака Ю.М. б/н від 24.04.2017 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 86, 106, 107, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В :
Відмовити ліквідатору Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражному керуючому Гусаку Ю.М. у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122.
Касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. б/н від 24.04.2017 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 43/122 повернути заявнику.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді В.Я. Погребняк
О.Є. Короткевич
