ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2017 року
Львів
№ 876/4033/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді – Мікули О.І.,
суддів – Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 серпня 2013 року по 30 липня 2016 року та виплачувати таке підвищення в подальшому.
Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. У решті позовні вимоги залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що виплата позивачу підвищення до пенсії в розмірі 43,52 грн. здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи у його відстуності, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих у розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".
Відповідно до довідки УМВС виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №4/4-1823 від 16 травня 1991 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з сім'єю, на підставі протоколу №4 особливої наради при МДБ СРСР від 04 лютого 1950 року виселений на спецпоселення з конфіскацією майна, на підставі ухвали Верховного Суду УРСР від 21 травня 1957 року сім’я ОСОБА_1 реабілітована з правом повернення конфіскованого майна.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, тому дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як члену сім’ї репресованої особи і згодом реабілітованої із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправними, а належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов’язання відповідача проводити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10 лютого 2016 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких підстав.
Відповідно до п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
П.п. 2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що з 01 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, ст.28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Згідно із вимогами ч.1 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно виходити з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є реабілітованою особою, на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», як член сім'ї, яку було примусово переселено, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі з розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, тому дії відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як члену сім’ї репресованої особи і згодом реабілітованої із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправними, а належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов’язання відповідача проводити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає також правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, з врахуванням приписів ст.99, 100 КАС України та дати звернення позивача до суду із адміністративним позовом, підлягають до задоволення починаючи з 10 серпня 2016 року і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат, а позовні вимоги, які виходять за межі позовної давності, залишив без розгляду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.160, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у справі № 446/1525/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді : В.Я. Качмар
ОСОБА_2
