Справа № 446/1525/16-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2016 року
10.20 год.
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Котормус Т. І.
за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Камянка-Бузька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
10 серпня 2016 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме, 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.08.2013 р. по 30.07.2016 р. та виплачувати у подальшому.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії як реабілітованій особі, розмір якої не відповідає розміру, встановленому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмове заперечення на позов, в якому вказав, що виплата позивачу підвищення до пенсії в розмірі 43,52 грн. здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Щодо вимоги позивача про зобов'язання й надалі виплачувати підвищення до пенсії, просить таку залишити без розгляду, застосувавши строки звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права.
Враховуючи зазначені обставини, суд вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є реабілітованим на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих у розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".
Відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У той же час, підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Так, статтею 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно з ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Згідно із вимогами ч.1 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ааналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 та пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України " Про пенсійне забезпечення " як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Відтак, суд вважає, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум.
Також, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі, так як за відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Відтак, з врахуванням положень ст. 99 КАС України суд вважає обґрунтованими позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі відповідно до п.«г» ч.1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати норми ст.ст. 99, 100 КАС України до вимог, які заявлені позивачем за межами строку звернення до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із вимогами ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Беручи до уваги, що адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії з 01.08.2013 р. поданий після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, який в даному випадку слід обчислювати з дня подачі позову до суду, тобто з 10.08.2016 р., з позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними, тому позов в частині виплати підвищення до пенсії з 01.08.2013 р. по 10.02.2016 р. слід залишити без розгляду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Однак, норми ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки стосуються нарахованих та не виплачених сум пенсій, а в даному випадку спірним є питання нарахування і виплати пенсії пенсійним органом.
Відтак, необхідно застосувати норми ст. ст. 99, 100 КАС України та залишити адміністративний позов без розгляду за період з 01.08.2013 р. по 10.02.2016 р.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9-11, 69-71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
В решті позовні вимоги залишити без розгляду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя
