Справа № 137/2152/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" травня 2017 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
сторін у справі ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача - адвоката Бардина М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених за неналежне надання послуг,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_4-ОСОБА_1 (котра діє згідно довіреності від 26.05.2016 р. (а.с. 3) звернулась до Літинського районного суду Вінницької області із зазначеним позовом, вимоги якого згодом уточнила (а.с. 41-42) та просила з відповідача стягнути на користь її довірителя ОСОБА_4 4300 грн. коштів, сплачених за надання послуг неналежної якості та 3000 грн. заподіяної моральної шкоди.
Свій позов мотивує тим, що 30.09.2015 р. було укладено договір про надання правої допомоги із адвокатом ОСОБА_2 для представництва інтересів ОСОБА_4 (далі Клієнт) у цивільній справі № 137/877/15-ц за позовом до Літинської центральної районної лікарні про стягнення матеріальної та моральної шкоди (далі Справа № 137/877/15-ц).
Приймаючи участь у даній справі адвокат ОСОБА_2 отримував кошти за виконання роботи від сторони позивача у справі № 137/877/15-ц (зі слів представника позивача) у сумі 4300 грн., при цьому ніяких фінансових документів про отримання коштів не виписував та не надавав. Зазначає, що відповідач у справі неналежним чином виконував обов'язки щодо надання позивачеві правової допомоги, не повідомивши його та не погодивши з ним, перевищуючи свої повноваження передбачені договором, подав до суду заяву про залишення позову у Справі 137/877/15-ц без розгляду, чи порушив права ОСОБА_4 Як наслідок ухвалою Літинського районного суду Вінницької області 22.03.2016 р. справу № 137/877/15-ц залишено без розгляду.Вказана ухвала була скасована Апеляційним судом Вінницької області 21.06.2016 р. та підставою зазначено - учинення адвокатом ОСОБА_2 процесуальних дій, які не передбачені договором про надання правової допомоги.
За наведених обставин представник позивача - ОСОБА_1 змушена була звернутись зі скаргою на дії відповідача до дисциплінарно-кваліфікаційної комісії адвокатури у Вінницькій області.
Посилаючись на норми Закону України «Про захист права споживачів», № 1023-XII від 12.05.1991 р., представник позивача - ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача грошові кошти , зокрема: 4300 грн. за надання послуг неналежної якості та 3000 грн. моральної шкоди на користьїї довірителя.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник-адвокат Бардин М.Б. (котрий уповноважений представляти інтереси відповідача на підставі договору про надання правової допомоги за № 09/2017 від 05.04.2017 р. (а.с. 121), вважають висунуті позовні вимоги надуманими та безпідставними. Відповідач зазначає, що усі його дії з моменту укладення договору про надання правової допомоги вбули направлені виключно на захист інтересів Клієнта. Усі процесуальні дії погоджувались зі стороною позивача, зокрема його представником - ОСОБА_5 (мати ОСОБА_4.) у тому числі і рішення про залишення позову без розгляду. Також зазначає що грошові кошти надані йому правомірно, адже ним було здійснено комплекс заходів ( написання заяв, витребовування документів, участь в судових засіданнях, проведення зустрічей з фахівцями), для пошуку оптимальних шляхів вирішення справи. На ці дії ним було витрачено особистий час, матеріальні засоби та ресурси. Просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про що надав письмові заперечення (а.с. 56-60).
У судове засідання 10.05.2017 р. відповідач - адвокат ОСОБА_2 не з'явився надавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі та послався на свою позицію дану у запереченнях часом раніше (а.с. 140).
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, письмові заперечення відповідача, заслухавши думку представника позивача, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Щодо посилань позивача на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» при зверненні до суду як на підставу для задоволення позову.
Так, 30.09.2015 р. Адвокат ОСОБА_6 з одної сторони та ОСОБА_4 - з іншої, уклали договір про надання правової допомоги із вичерпним переліком повноважень передбачених п. 2 договору (далі Договір)(а.с. 6), про що не заперечували сторони.
Згідно свідоцтва за № 754 ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 7).
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», № 1023-XII від 12.05.1991 р., цим законом регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначається механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно пунктів 3, 4 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, а виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», № 5076-VI, від 05.07.2012 р., адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Згідно ч.1 ст.6 цього ж Закону, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач не є спеціальним суб'єктом цивільно-правових відносин, які визначені Законом України «Про захист прав споживачів», а тому пред'явлений позов не грунтується на вимогах закону.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Виходячи з аналізу вказаних норм законів України та встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що заявлений позов є безпідставним, а тому слід відмовити у його задоволенні.
Позиція суду сформована за врахуванням судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)- Верховного Суду України (Узагальнення судової практики, Витяг від 01.02.2013 р.), де зазначено :«Не застосовується Закон № 1023-XII до відносин із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій, а також до відносин із надання професійної юридичної допомоги адвокатами».
Оскільки неправомірні дії відповідача (із посилань представника позивача "неналежне виконання обов'язків та учинення відповідачем дій, які не передбачені Договором") є первинним елементом, а шкода завдана позивачеві у справі № 137/877/15-ц похідним, тому суд вважає за необхідне дослідити кожний зазначений елемент.
Щодо неналежного виконання обов'язків відповідачем.
У своїй позовній заяві представник позивача посилається на «неналежне виконання обов'язків» відповідачем, хоча згідно матеріалів наданих відповідачем вбачається, що останній виконував свою роботу у межах закону та у спосіб передбачений законом (а.с. 80-91). Одночасно у позовній заяві самого представника позивача зазначено дати, види робіт та суми оплат за виконані роботи відповідачем після укладення договору про надання правової допомоги (а.с. 1). До того ж рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 16.09.2016 р. (стосовно подій описаних у позовній заяві) дисциплінарну справу, порушену за скаргою ОСОБА_1 стосовно адвоката ОСОБА_2 закрито, за відсутністю підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності (а.с. 92-99).
Щодо перевищення відповідачем повноважень передбачених договором про надання правової допомоги.
Наступним аргументом представника позивача являється та обставина, що відповідач перевищив свої повноваження надавши заяву про залишення без розгляду справи № 37/877/15-ц. Подальша ухвала про задоволення зазначеної ухвали була скасована Апеляційним судом Вінницької області 21.06.2016 р. (а.с. 12).
Суд погоджується із висновком викладеному у зазначеному документі, про те, що у Договорі чітко не передбачено повноваження адвоката на подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду. Однак зі змісту вказаної ухвали апеляційного суду неможливо зробити висновок про неналежні дії відповідача, оскільки предметом Апеляційного оскарження була саме ухвала Літинського районного суду Вінницької області, а не заява адвоката про залишення позовної заяви без розгляду.
Однак суд акцентує увагу, що у Договорі наявне таке повноваження як «відмова від позову» (ст. 205 ЦПК України) (а.с. 6), що у системному порівнянні із «залишенням позову без розгляду» (а.с. 207 ЦПК) має більш негативні наслідки для інтересу сторони, (для прикладу: у разі залишення позову без розгляду, сторона має право звернутися до суду повторно, втім у разі відмови від позову така можливість відсутня, а отже сторона(клієнт) може понести значно більші збитки).
Враховуючи в сукупності наведені обставини суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача протиправними, та такими що виходять за межі договору, адже встановлено, що адвокат ОСОБА_2 діяв в інтересах клієнта з метою запобігання майбутніх збитків останнього.
Щодо завданої матеріальної шкоди.
Наступним елементом у причинному зв'язку із неправомірними діями (правомірність дій обгрунтована порядком вище) являється шкода заподіяна неправомірними діями відповідача, що завдало шкоди стороні позивача у розмірі 4300 грн. сплачених за надання послуг неналежної якості та 3000 грн. моральної шкоди.Суд вважає дані вимоги безпідставним з огляду на наступне.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститись позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Всупереч наведеній нормі представником позивача не надано суду доказів на підтвердження понесених позивачем витрат саме в сумі 4300 грн (хоча остання і зазначає у своєму позові, що відповідач ніяких фінансових документів про отримання коштів не надавав, однак ОСОБА_1 і не зазначено, чи такі документи витребовувались). При дослідженні матеріалів справи судом не встановлено наявності правового механізму та підстав для стягнення коштів з адвоката ОСОБА_2 за фактично виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», № 5076-VI, від 05.07.2012 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Одночасно ч.1 ст. 29 Наведеного закону покладений обов'язок на клієнта оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання
Повторно звертається увага на ту обставину, що представник позивача у своєму позові сама зазначає дати, види робіт відповідача із зазначенням їх вартості (вартість робіт не береться до уваги, адже не підтверджена доказами) (а.с. 1).
Натомість судом при дослідженні матеріалів справи встановлено наявність договору про надання правової допомоги, ряд робіт виконаних відповідачем, а отже є наявність обов'язку клієнта оплатити виконані адвокатом роботи.
Щодо завданої моральної шкоди.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на користь її довірителя, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджуються факти заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).
Разом з тим, представник позивача не надала доказів розміру заподіяної моральної шкоди саме в сумі 3000 грн, не зазначила доказів наявності самої моральної шкоди з вини відповідача, а за таких обставин суд вважає за необхідне у зазначеній частині вимог також відмовити за безпідставністю.
При прийнятті рішення судом враховано правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13.05.1980 р.), "не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних".
Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", № 3477-IV від 23.02.2006 р., суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Керуючись ст.ст. 16, 328, 1220-1223, 1225, 1261, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 57, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про захист права споживачів», № 1023-XII від 12.05.1991 р., ст.ст. 2, 6, 29, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», № 5076-VI, від 05.07.2012 р., ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", № 3477-IV від 23.02.2006 р., беручи до уваги правові положення викладені у п., 4, 5, 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 р., суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених за неналежне надання послуг, відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.
