Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 137/2152/16-ц
провадження № 61-33936св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року у складі судді Гопкіна П. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Сопруна В. В., Луценка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з нього 4 300, 00 грн, сплачених за надання послуг неналежної якості, та 3 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 вересня 2015 року між ним та адвокатом Довбишем О. Л. укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі № 137/877/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Літинської центральної районної лікарні про відшкодування майнової та моральної шкоди. Приймаючи участь у даній справі відповідач отримав грошові кошти за виконання робіт на загальну суму 4 300, 00 грн, при цьому не надав йому жодних документів на підтвердження факту отримання грошових коштів.
Відповідач неналежним чином виконував обов'язки щодо надання правової допомоги, перевищив повноваження, передбачені договором про надання правової допомоги та без погодження з ним подав до суду заяву про залишення без розгляду позову у справі № 137/877/15-ц, чим порушив права ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору про надання правової допомоги, укладеного 30 вересня 2015 року, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, суди не взяли до уваги те, що належним доказом порушення відповідачем умов договору про надання правової допомоги є факт скасування ухвали Літинського районного суду Вінницької області про залишення без розгляду його позову у справі № 137/877/15-ц на підставі незаконно поданої відповідачем заяви. Суди попередніх інстанцій, порушуючи норми матеріального права, безпідставно вважали, що скасування ухвали про залишення позову без розгляду не порушує його права та інтереси та при вирішенні справи врахували рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, яке не носить обов`язкового характеру для судів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року справу № 137/2152/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 вересня 2015 року між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір № 26/2015 про надання правової допомоги, предметом якого є представництво та захист інтересів останнього в Літинському районному суді Вінницької області та Апеляційному суді Вінницької області з вичерпним переліком повноважень, передбачених у пункті 2 договору.
Умовами договору № 26/2015 про надання правової допомоги не передбачено порядок його розірвання.
В провадженні Літинського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Літинської центральної районної лікарні про відшкодування майнової та моральної шкоди, інтереси позивача у якій представляв відповідач.
Встановлено, що ОСОБА_3 вчиняв дії, спрямовані на виконання договору про надання правової допомоги, передбачені його умовами.
22 березня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської центральної районної лікарні про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.
Вказана ухвала суду першої інстанції скасована ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2016 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 16 вересня 2016 року закрито дисциплінарну справу, порушену за скаргою ОСОБА_1 стосовно адвоката ОСОБА_3 . Зазначеним рішенням встановлено, що залишення позову без розгляду за заявою представника позивача були виправдані та направлені виключно на захист інтересів клієнта, тому в діях ОСОБА_3 не вбачається підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Правовідносини сторін, які випливають з договору про надання правової допомоги адвокатом,врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон).
Відповідно до загальних положень цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 28 Закону визначено, що зміст договору не може суперечити законам України, його моральним засадам, присязі адвоката та правилам адвокатської етики.
Відповідно до статті 29 Закону договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Встановивши, що договір про надання правової допомоги № 26/2015 від 30 вересня 2015 року не був достроково припинений за згодою сторін чи розірваний на вимоги ОСОБА_1 , адвокат ОСОБА_3 вчиняв передбачені пунктом 2 договору дії, спрямовані на його виконання, суди дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність позивачем порушення ОСОБА_3 умов договору про надання правової допомоги та відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач є адвокатом та не є виконавцем робіт і надавачем послуг у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
