ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" травня 2017 р. Справа № 909/1111/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства "Болехівське лісове господарство" № 86103 від 09.02.2017
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017
у справі № 909/1111/16
за позовом Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Державного підприємства "Болехівське лісове господарство", м. Болехів
про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства, в сумі 291335,35 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник
від відповідача: не з»явився;
Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.
Відповідно до ст.74-1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.
Скаржник в судові засідання не з»явився, за клопотанням скаржника розгляд справи відкладався.
Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 р. у справі № 909/1111/16 ( суддя Калашник В.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача державного підприємства "Болехівське лісове господарство" на користь позивача Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області збитки заподіяні навколишньому природному середовищу в сумі 291335,35 грн , які слід перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища с.Оболоня Долинського району: р/р 33113331700173, отримувач: УК у Долинському р /с.Оболоня /24062100, Код ЄДРПОУ 37964129, Банк отримувача: ГУК в Івано-Франківській обл. МФО 836014, на території якої вчинені дані правопорушення. Також стягнуто з державного підприємства "Болехівське лісове господарство" в дохід державного бюджету 4370,03грн. судового збору.
ДП "Болехівське лісове господарство" подано апеляційну скаргу № 86103 від 09.02.2017 р., в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, спірні правовідносини не містять прямих норм, які визначають цивільно-правову відповідальність постійного лісокористувача за неправомірні дії третіх осіб. Зокрема, скаржник зазначає, що саме працівниками державної лісової охорони ДП “ Болехівський лісгосп” виявлено незаконну рубку дерев на даній території і матеріали по даному факту для встановлення винних осіб направлені до правоохоронних органів. Стверджує, що позивачем не надано доказів, що свідчать про склад цивільного правопорушення у діяннях відповідача (відсутній причиний зв”язок між діяннями відповідача та завданням шкоди).
На думку скаржника, сам факт незаконної порубки лісу звільняє його від обов»язку доводити у чому саме полягає незаконна бездіяльність відповідача, доведення якої є одним з елементів підстави цивільно-правової відповідальності – завдання шкоди.
Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що згідно акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 24.02.2016 виявлено факти незаконної рубки дерев на території Державного підприємства “Болехівське лісове господарство”, чим спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 291 335,35грн.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
як вбачається із матеріалів справи, за листом Слідчого управління ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області №1341/108/24-2016 від 17.02.2016 та постанови про залучення в якості спеціаліста Слідчого управління ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області від 17.02.2016 Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області спільно з працівниками управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України проводилась позапланова перевірка додержання ДП "Болехівське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів в рамках кримінального провадження № 12016090000000042.
За наслідками перевірки складено акт від 24.02.2016, в якому зафіксовано факт незаконної порубки дерев, що знаходяться на території Рахинського лісництва ДП "Болехівське лісове господарство" (а.с.16-21).
Згідно розрахунків розміру шкоди, здійснених відповідно до Постанови КМУ №665 від 23.07.2008 по місцю перевірки вищевказаного лісництва підпорядкованого ДП “Болехівське лісове господарство”, а саме:
у кварталі 29 виділ 58 - незаконну рубку 17 сироростучих, сухостійних та вітровальних дерев породи ялиця та бук, діаметром: 57; 45; 35; 38; 25; 17; 40; 18; 65; 68; 63; 50; 41; 16; 18; 45; 70 см, за що розраховано шкоду в сумі 104 321,60 грн.;
у кварталі 29 виділ 29 - незаконну рубку двох сироростучих дерев породи ялиця, діаметром: 79;63 см, за що розраховано шкоду в сумі 29 963,24 грн.;
у кварталі 29 виділ 40 - незаконну рубку одного сироростучого дерева породи граб, діаметром: 32 см та одного сироростучого дерева породи дуб, діаметром: 20 см, за що розраховано шкоду в сумі 5 184,65 грн.;
у кварталі 29 виділ 43 - незаконну рубку двох сироростучих дерев породи дуб, діаметром: 33; 28 см, за що розраховано шкоду в сумі 7 129,95 грн.;
у кварталі 29 виділ 17 - незаконну рубку двох вітровальних дерев породи ялиця діаметром: 45; 46 см та одного сухостійного дерева породи граб діаметром 47 см., за що розраховано шкоду в сумі 11 960,78 грн.;
у кварталі 29 виділ 18 - незаконну рубку одного сироростучого дерева породи дуб, діаметром: 27 см, за що розраховано шкоду в сумі 3 044,82 грн.;
у кварталі 29 виділ 19 - незаконну рубку одного сироростучого дерева породи ялиця, діаметром: 23 см, за що розраховано шкоду в сумі 1 931,20 грн.;
у кварталі 16 виділ 3 - незаконну рубку одного сухостійного дерева породи сосна, діаметром: 25 см, за що розраховано шкоду в сумі 965,60 грн.;
у кварталі 16 виділ 5 - незаконну рубку 8 сухостійних дерев породи ялина та дуб, діаметром: 31; 25; 19; 29; 24; 23; 29; 33 см, за що розраховано шкоду в сумі 10 576,50 грн.;
у кварталі 16 виділ 10 - незаконну рубку 18 сироростучих та сухостійних дерев породи ялина та дуб, діаметром: 34; 26; 22; 43; 25; 31; 26; 32; 30; 22; 30; 42; 23; 37; 24; 25; 27; 45 см, за що розраховано шкоду в сумі 35 300,13 грн.;
у кварталі 16 виділ 23 - незаконну рубку двох вітровальних дерев породи ялиця, діаметром: 28; 38 см, за що розраховано шкоду в сумі 4 123,19 грн.;
у кварталі 16 виділ 24 - незаконну рубку 4 сироростучих дерева породи бук, діаметром: -5: 50: 45; 41 см, за що розраховано шкоду в сумі 30 310,02 грн.;
у кварталі 16 виділ 28 - незаконну рубку одного сироростучого дерева породи ялиця, діаметром: 56 см., за що розраховано шкоду в сумі 10 541,27 грн.;
у кварталі 16 виділ 25 - незаконну рубку 13 сироростучих та сухостійних дерев породи ялиця, бук, осика, береза, дуб діаметром: 45; 18; 23; 30; 20; 30; 25; 24; 20; 18; 27; 25; 70 см;
Отже, загальна сума шкоди,заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства на території лісокористувача ДП “Болехівське лісове господарство” становить 291 335,35грн., які необхідно перерахувати у відповідний фонд охорони навколишнього природного середовища селищних, сільських, та/або міських рад на території, якої вчиненні дані правопорушення.
Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 “Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів” передбачено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів.
Оскільки ДП “ Болехівське лісове господарство” не виписано лісорубних квитків на виробку дерев у відповідних кварталах та лісових ділянках та не забезпечено охорону лісу від незаконних рубок, обов'язок якого саме покладено на відповідача, як постійного лісокористувача, то саме це підприємство повинно відшкодовувати шкоду заподіяну лісу незаконною рубкою дерев, яка розрахована відповідно до Постанови КМУ №665 від 23.05.2007.
Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до положень ст. 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України, організація забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.
Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов’язки якого входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території. Порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території Рахинського лісництва ДП "Болехівське лісове господарство".
Як вбачається із матеріалів справи, згідно розрахунків розмір шкоди, завданої незаконною рубкою дерев лісового фонду ДП "Болехівське лісове господарство» становить 291 335,35 грн., яку відповідно до ст. 47 Закону України “ Про охорону навколишнього природного середовища” необхідно перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища міської , селищної, сільської ради, на території якої вчинені дані правопорушення.
Постановою КМУ від 23.07.2008 №665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” , зокрема Додатком 1 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубанням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Також п.6.1 Роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року №02-5 /744 визначено, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушеннями господарським судам слід враховувати, що розмір такої шкоди має обчислюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.1996 р. № 1464 “ Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству” ( яка втратила свою чинність у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”) . Ці такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду”.
Отже, враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо неправомірного застосування вказаних такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень є безпідставними та необґрунтованими.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").
Із врахуванням вимог ст.ст.1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.
Згідно ст.86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, факти незаконної порубки дерев, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 24.02.2016 №47, який є чинним на час вирішення спору та підписані представником відповідача без жодних зауважень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених за ним лісів та допущено їх незаконну рубку, а відтак позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
За таких обставин, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, в зв»язку із чим визначений позивачем розмір збитків в сумі 291 335,35 грн. підтверджується наявними у справі доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв»язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду. Посилання скаржника на передачу останнім матеріалів про незаконні рубки до правохоронних органів, як заперечення своєї вини, не бруться судовою колегією до уваги, оскільки вказані заходи є його обов"язком і стосуються лише встановлення осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, та притягнення їх до передбаченої законом відповідальності.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 р. у справі № 909/1111/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу направити у Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Данко Л.С.
суддя Орищин Г.В.
