ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2017
Справа №910/2168/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни
про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Войцехівський О.В. - за довіреністю №7 від 24.01.2017 року;
Ликов М.В. - за довіреністю №80/3 від 07.03.2017 року.
від відповідача: Шевченко В.Г. - за довіреністю №45 від 03.01.2017 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що рішення №11/2-27202 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни від 28.08.2015 у формі повідомлення про нікчемність правочинів (договорів) за кредитним договором №010/05-10/161 від 31.08.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни у формі повідомлення № 11/2-27202 від 28.08.2015 року про нікчемність правочину за Кредитним договором № 10/05-10/161 від 31.10.2010 року, а саме Договорів про внесення змін до Кредитного договору №10/05-10/161 від 31.08.2010 p., які були укладені між Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 27 Т; код ЄДРПОУ 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 29, квартира 20; код ЄДРПОУ 32605152), а саме:
- Договору про внесення змін від 23.12.2013р.;
- Договору про внесення змін від 15.01.2014р.;
- Договору про внесення змін від 17.02.2014р.;
- Договору про внесення змін від 27.02.2014р.;
- Договору про внесення змін від 17.03.2014р.;
- Договору про внесення змін від 15.04.2014р.;
- Договору про внесення змін від 16.06.2014р.;
- Договору про внесення змін від 15.07.2014р.;
- Договору про внесення змін від 15.08.2014р;
- Договору про внесення змін від 15.08.2014р;
- Договору про внесення змін від 15.09.2014р;
- Договору про внесення змін від 15.10.2014р. тощо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.03.2017 року.
В судовому засіданні 21.03.2017 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 18.04.2017 року.
В судові засідання 21.03.2017 року та 18.04.2017 року з'явились уповноважені представники сторін.
21.03.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представником відповідача поданий відзив на позовну заяву № 11/1-9476 від 17.03.2017 року, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на той факт, що за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ «ВіЕйБі Банк» в період з 21.11.2013 по 20.11.2014 комісією з перевірки правочинів було виявлено ряд правочинів, які містять ознаки, визначені положеннями частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), про що складено відповідний акт від 09.02.2015, прямої вказівки щодо обов'язковості повідомлення Уповноваженою особою про нікчемність договорів саме протягом дії тимчасової адміністрації чинне законодавство не містить. При цьому нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити Уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними, отже правочини є нікчемними в силу Закону. Окрім того, відповідачем повідомлено суд про неможливість надання оригіналів кредитного договору та спірних додаткових угод до нього з огляду на залучення останніх до матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014000000000496 та неповернення вказаних документів на даний час банку.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 18.04.2017 року сторонами суду не надано.
В судовому засіданні 18.04.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
31 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк «Фінансова ініціатива" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (позичальник за договором, позивач у справі) укладено Кредитний договір № 10/05-10/161 (далі - Кредитний договір), за умовами якого (п. 1.1. Кредитного договору) банк зобов'язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник зобов'язується погасити заборгованість по кредитній лінії в термін до 21.12.2011 року включно і сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 16% відсотків річних.
При цьому згідно п.1.3 Кредитного договору сума зобов'язань позичальника по кредитній лінії може збільшуватися при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту) у розмір 66 000 000,00 грн.
У п.6.1 вказаного правочину зазначено, що договір набуває чинності з дати його укладення і діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).
03 травня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» (кредитор за договором, відповідач у справі), ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (позичальник за договором, позивач у справі) укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 10/05-10/161 від 31.08.2010 р., відповідно до умов якого у зв'язку з укладенням між банком та кредитором Договору про відступлення права вимоги № 1/04/12 (факторинг) від 25.04.2012 року здійснюється заміна сторони - кредитора в Кредитному договорі, текст якого вкладено в новій редакції.
Так, відповідно до п.1.1 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін від 03.05.2012 року) кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.
За умовами п.1.2 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін від 03.05.2012 року) процентна ставка за користування кредитом становить 16% річних. З 03 травня 2012 року процентна ставка за користування кредитом 19% річних.
Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 24 грудня 2012 року включно (п.1.3 договору №1-2014 від 08.01.2014).
Окрім цього сторонами вносились зміни до Кредитного договору, зокрема, в частині зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, зміни (збільшення) строку користування кредитом та кінцевого терміну погашення кредиту позичальником, зміни (відстрочення) сплати процентів за користування кредитом.
Зокрема, до Кредитного договору вносилися зміни, які були оформлені Договорами про внесення змін від: 13.09.2012 р., 01.11.2012 р., 24.12.2012 р., 23.12.2013 р., 15.01.2014 р., 17.02.2014 р., 27.02.2014 р., 15.04.2014 р., 16.06.2014 р., 15.07.2014 р., 15.08.2014 р., 15.09.2014 р., 15.10.2014 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до Договору про внесення змін до Кредитного договору від 13.09.2012 року кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 11 664 292,36 євро, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені Кредитним договором, а також виконати інші обов'язки, визначені Кредитним договором; процентна ставка за користування кредитом становить 11,5% (п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору);
Згідно до Договору про внесення змін до Кредитного договору від 01.11.2012 року процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 13,5% річних.
Відповідно до Договору про внесення змін до Кредитного договору від 24.12.2012 року кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 23 грудня 2013 року включно.
Процентна ставка за користування кредитом у євро починаючи з 01.11.2014 встановлюється у розмірі 7% річних (п. 1.2 Кредитного договору в редакції договору від 15.08.2014 про внесення змін до Кредитного договору).
Також Договором від 15.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору п. 9.8 Кредитного договору викладено в наступній редакції: підписанням Кредитного договору позичальник надає кредитору право без отримання додаткової письмової згоди позичальника у випадку збільшення офіційного курсу євро більше ніж на 10% порівняно з датою укладання договору від 15.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору провести переведення суми заборгованості в національну валюту України - гривню за курсом 16,50 грн. за 1 євро; процентна ставка за користування кредитом в цьому випадку становитиме 10% річних, при цьому відбувається зміна строку користування кредитними коштами; зазначене застереження набуває чинності не пізніше ніж через 7 місяців після укладання договору від 15.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору.
Згідно п.2 Договору від 15.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом 10% річних та кінцевий термін погашення кредит позичальником - 22 квітня 2020 року включно.
Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до Кредитного договору зобов'язань (п. 15.4 Кредитного договору в редакції договору від 03.05.2012 про внесення змін до Кредитного договору).
Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, що підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.
Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Частиною 1 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Частиною 1 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Так, статтею 91 цього Закону визначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається такими, що настав.
Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та розпорядження майном банку, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.
При цьому процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом.
Зокрема, приписами статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
У відповідності до ч. 4 вказаної статті Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.
Наявним в матеріалах справи витягом з акту б/н від 09.02.2015 підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було проведено перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк», а саме в період з 21.11.2013 по 20.11.2014, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав. Зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочинів щодо внесення змін до Кредитного договору № 010/02-10/161 від 31.08.2010 року про зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строк сплати процентів, кінцевий термін погашення кредиту тощо, а саме: Договору про внесення змін від 23.12.2013р.; Договору про внесення змін від 15.01.2014р.; Договору про внесення змін від 17.02.2014р.; Договору про внесення змін від 27.02.2014р.; Договору про внесення змін від 17.03.2014р.; Договору про внесення змін від 15.04.2014р.; Договору про внесення змін від 16.06.2014р.; Договору про внесення змін від 15.07.2014р.; Договору про внесення змін від 15.08.2014р; Договору про внесення змін від 15.08.2014р; Договору про внесення змін від 15.09.2014р; Договору про внесення змін від 15.10.2014р.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною 28.08.2015 року було направлено позивачу повідомлення № 11/2-27202 про нікчемність вказаних правочинів про внесення змін до Кредитного договору №010/05-10/161 від 31.08.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, з підстав, визначених п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Копія вказаного повідомлення наявна в матеріалах справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни у формі повідомлення про нікчемність правочинів є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем в позовній заяві наголошено та підтримано представником позивача в судовому засіданні, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації, отже, на думку позивача, оскільки повідомлення про нікчемність правочину було прийняте 28.08.2015 року, тобто під час процедури ліквідації банку (яка слідує після закінчення тимчасової адміністрації), тому посилання у повідомленні на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу визнання договорів нікчемними є безпідставним. Виходячи із вказаних обставин в їх сукупності як з підстав для звернення до суду з даним позовом позивачем подано суду дану позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Фонд:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Як встановлено судом, на виконання вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А. 15.12.2014 року було видано Наказ № 90 "Про перевірку договорів".
При цьому з метою здійснення альтернативної Наказу № 90 від 15.12.2014 року незалежної перевірки правочинів (договорів) Уповноваженою особою Фонду 20.01.2015 року було проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ "ВіЕйБі Банк" з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року комісією з перевірки правочинів та, відповідно, було складено Акт від 09.02.2015 року, за змістом якого комісією було виявлено ряд правочинів, які підпадають під підстави визначені положеннями ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є нікчемними, зокрема, правочини щодо внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентної ставки, строку сплати процентів та кінцевого терміну погашення кредиту.
Відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, № 2 від 05.07.2012 року (далі - Положення), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 (в редакції станом на час складання Акту перевірки від 09.02.2015 року), Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач в позовній заяві посилається на той факт, що повідомлення про нікчемність правочину було прийняте на підставі Акту перевірки вже після прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", натомість, за твердженнями ТОВ «Європа - Транс ЛТД», згідно вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд забезпечує перевірку правочинів протягом дії тимчасової адміністрації.
За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Акт перевірки правочинів було складено комісією 09.02.2015 року, в той час як рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" винесено 20.03.2015 року. Таким чином, перевірку правочинів в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було проведено у відповідності до процедури, встановленої законодавством.
Крім того, пунктом 1 частини 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В свою чергу повідомлення про нікчемність правочинів було надіслано позивачу протягом ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», а не тимчасової адміністрації, проте таке надіслання не є порушенням Банком строку повідомлення сторони про нікчемність правочинів.
Поряд із цим суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного повідомлення №/2-27202 від 28.08.2015 року вбачається, що правочини, про нікчемність яких повідомлено позивача, а саме Договори про внесення змін до Кредитного договору №10/05-10/161 від 31.08.2010 p., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, щодо зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом та відстрочення сплати процентів за користування кредитом визнано нікчемними з посиланням на те, що фактично банк уклав правочини, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо невстановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.п.6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Суд вважає посилання відповідача на нікчемність означених правочинів безпідставними та зазначає, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
При цьому суд зауважує, що згідно п. 15.7 Кредитного договору розірвання та зміни до Договору оформлюються шляхом підписання договорів про внесення змін до цього договору. Всі додатки до цього Договору, а також договори про внесення змін до нього є невід'ємною частиною цього Договору.
В свою чергу, будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Кредитного договору та договорів про внесення змін до нього на час їх підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 75 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, яке затверджене рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення» від 26.05.2016 року №826 (далі по тексту - Порядок) за наслідками проведення перевірки Комісією правочинів (договорів) на предмет нікчемності складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки.
При цьому Акт перевірки повинен містити: інформацію щодо складу Комісії; перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.
Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.
У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).
Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.
Як встановлено судом під час розгляду справи, уклавши у відповідності до умов Кредитного договору Договори про внесення змін до Кредитного договору сторони добровільно на власний розсуд змінили пункти такого Договору, якими було встановлено розмір нарахування та сплату процентів, а також строк користування кредитом.
Отже у даному випадку сторонами було реалізовано право на укладення господарських договорів в процесі здійснення своєї господарської діяльності, що ніяким чином не може вказувати на надання позивачу будь-яких переваг банком та чи дійсно переваги мали місце по відношенню до інших клієнтів ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Наразі текст оскаржуваного повідомлення про нікчемність правочинів всупереч вимогам чинного законодавства не містить посилання на наявність неправомірних пільг позивача.
При цьому, у даному випадку слід зауважити, що навпаки, вчинення спірних правочинів призведе в подальшому до виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог), а саме повернення наданих банком позичальнику на підставі Кредитного договору грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк".
Крім того, судом прийнято до уваги, що права та законні інтереси позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/2-27202 від 28.08.2015 року про негайне погашення заборгованості за Кредитним договором № 10/05-10/161 від 31.08.2010 року.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем протиправно винесено рішення №11/1-47275 від 23.09.2016 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни від 23.09.2016 року у формі повідомлення про нікчемність правочинів про внесення змін до Кредитного договору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З 01 листопада 2011 року Законом України "Про судовий збір" визначаються правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено станом на 01.01.2017 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 1600 грн.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зокрема, згідно з п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви б/н від 09.02.2017 року, предметом даного позову є визнання протиправним та скасування рішення ПАТ «ВіЕйБі банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А., отже виходячи зі змісту заявлених позовних вимоги сума судового збору має становити 1600,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжними дорученнями № 100917 від 23.01.2017 року на суму 1600,00 грн., № 100918 від 23.01.2017 р. на суму 800,00 грн., № 100909 від 23.01.2017 року на суму 1600,00 грн. сплачено всього 4000,00 грн. судового збору, отже переплата складає 2400,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом тощо.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне повернути ТОВ «Європа-Транс ЛТД» з Державного бюджету України надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 2400,00 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. 32, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А., викладене у формі повідомлення №11/2-27202 від 28.08.2015 р. про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору №10/05-10/161 від 31.08.2010 p., які були укладені між Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 27 Т; код ЄДРПОУ 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 29, квартира 20; код ЄДРПОУ 32605152), а саме:
- Договору про внесення змін від 23.12.2013р.;
- Договору про внесення змін від 15.01.2014р.;
- Договору про внесення змін від 17.02.2014р.;
- Договору про внесення змін від 27.02.2014р.;
- Договору про внесення змін від 17.03.2014р.;
- Договору про внесення змін від 15.04.2014р.;
- Договору про внесення змін від 16.06.2014р.;
- Договору про внесення змін від 15.07.2014р.;
- Договору про внесення змін від 15.08.2014р;
- Договору про внесення змін від 15.08.2014р;
- Договору про внесення змін від 15.09.2014р;
- Договору про внесення змін від 15.10.2014р.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 27 Т; код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 29, квартира 20; код ЄДРПОУ 32605152) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 29, квартира 20; код ЄДРПОУ 32605152) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. - зайво сплаченого судового збору.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.05.2017 року.
