КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа№ 910/2168/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Ткаченка Б.О.

секретар : Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Князєв І.В.;

відповідача: Демченко О.В.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства

"Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини

Анатоліївни

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.04.2017

у справі №910/2168/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс

ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський

акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної

Марини Анатоліївни

про визнання протиправним та скасування повідомлення про

нікчемність правочину

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача у формі повідомлення №11/2-27202 від 28.08.2015 про нікчемність правочину за кредитним договором №10/05-10/161 від 31.10.2010, а саме наступних договорів про внесення змін до кредитного договору №10/05-10/161 від 31.08.2010, укладених між сторонами: договору про внесення змін від 23.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 27.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 15.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в даному випадку відсутні підстави, які б свідчили про нікчемність укладених між сторонами правочинів за кредитним договором №10/05-10/161 від 31.10.2010.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості вимог позивача належними доказами. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" в період з 21.11.2013 по 20.11.2014, комісією з перевірки правочинів було виявлено ряд правочинів, які містять ознаки, визначені положеннями ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що складено відповідний акт від 09.02.2015, прямої вказівки щодо обов'язковості повідомлення Уповноваженою особою про нікчемність договорів саме протягом дії тимчасової адміністрації чинне законодавство не містить. При цьому нормами названого Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити Уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними, отже правочини є нікчемними в силу Закону;

- відповідачем повідомлено суд про неможливість надання оригіналів кредитного договору та спірних додаткових угод до нього з огляду на залучення останніх до матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №2014000000000496 та неповернення вказаних документів на даний час банку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/2168/17 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, викладене у формі повідомлення №11/2-27202 від 28.08.2015 про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору №10/05-10/161 від 31.08.2010, які були укладені між позивачем та відповідачем, а саме: договору про внесення змін від 23.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 27.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 15.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/2168/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- законодавство не наділяє уповноважену особу Фонду правами визнавати правочини нікчемними та, відповідно, видавати будь-яких розпорядчі акти (накази) із визнання правочинів нікчемними. Нормативно-правові акти дають уповноваженій особі Фонду лише право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- судом не доведено наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи про нікчемність правочину;

- за результатами перевірки договорів, укладених банком протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення договорів Уповноважена особа у відповідності до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомляє сторони за договором про нікчемність такого договору;

- оспорюване повідомлення про нікчемність правочинів є таким, що повністю відповідає вимогам спеціального законодавства, що регламентує порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку і було направлено позивачу саме на виконання вимог діючого законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2017 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2017.

07.06.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення.

08.06.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.06.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/2168/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 08.06.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 08.06.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.06.2017.

В судовому засіданні 22.06.2017 представник відповідача підтримав раніше надані пояснення, просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 22.06.2017 представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.06.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.07.2017.

30.06.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики у подібних правовідносинах.

В судовому засіданні 06.07.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 06.07.2017 представник позивача підтримав свої заперечення проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 06.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.08.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", як банком, та позивачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №10/05-10/161 (далі - Кредитний договір) (том справи - 1, аркуші справи - 21-24).

За умовами Кредитного договору (п.п.1.1, 1.3) банк на умовах і положеннях цього договору зобов'язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію (далі - кредит), а позичальник зобов'язується погасити заборгованість по кредитній лінії в термін до 21.12.2011 включно і сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 16% відсотків річних. Сума зобов'язань позичальника по кредитній лінії може збільшуватися при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту) у розмірі 66 000 000,00 грн.

Кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку. Нарахування відсотків банком здійснюється щомісячно 28-го числа за період з 28 числа попереднього місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. В лютому місяці нарахування відсотків банком здійснюється 26-го числа за період з 28 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно (п.п.2.1, 2.2 Кредитного договору).

В п.6.1 Кредитного договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його укладення і діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).

03.05.2012 між відповідачем, як кредитором, Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", як банком, та позивачем, як позичальником, було укладено договір про внесення змін до Кредитного договору (том справи - 1, аркуші справи - 25-33), за умовами якого, у зв'язку з укладенням між банком та кредитором договору про відступлення права вимоги №1/04/12 (факторинг) від 25.04.2012, сторони домовилися викласти преамбулу, текст та реквізити Кредитного договору в новій редакції.

За умовами Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін від 03.05.2012) (п.п.1.1, 1.2) кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 16% річних. З 03.05.2012 процентна ставка за користування кредитом 19% річних. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 24.12.2012 включно.

Протягом 2012-2014 років сторонами було внесені зміни до Кредитного договору шляхом укладення договорів про внесення змін від 13.09.2012, 01.11.2012, 24.12.2012, 23.12.2013, 15.01.2014, 17.02.2014, 27.02.2014, 15.04.2014, 16.06.2014, 15.07.2014, 15.08.2014, 15.09.2014, 15.10.2014, згідно з якими скориговано розмір процентної ставки за користування кредитом, збільшено строк користування кредитом та кінцевий термін погашення кредиту позичальником, відстрочено сплату процентів за користування кредитом.

20.11.2014 правлінням Національного банку України було прийнято постанову №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних".

20.11.2014 на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", яким, серед іншого, вирішено запровадити у відповідача з 21.11.2014 тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.11.2014 №128 вирішено передати повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у відповідача Славкіній М.А.

19.03.2015 правлінням Національного банку України було прийнято постанову №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

На підставі названої постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, яким, зокрема, вирішено:

- розпочати процедуру ліквідації відповідача з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) коштів за вкладами фізичних осіб з 20.03.2015;

- призначити уповноваженою особою Фонду на ліквідацію відповідача провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №155-14 від 25.08.2015 було делеговано всі повноваження ліквідатора відповідача, визначені ст. ст. 37, 38 ч.ч.1, 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіній М.А. на час здійснення процедури ліквідації банку.

22.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №213, яким вирішено:

- продовжити строк здійснення процедури ліквідації відповідача на два роки по 19.03.2018 включно;

- продовжити повноваження ліквідатора відповідача, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіній М.А. строком на два роки до 19.03.2018 включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у відповідача на початку 2015 року було проведено перевірку правочинів (в тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме в період з 21.11.2013 по 20.11.2014, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, про що складено Акт від 09.02.2015. В ході вказаної перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено нікчемність правочинів щодо внесення змін до Кредитного договору про зміну розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строк сплати процентів, кінцевий термін погашення кредиту тощо, а саме: договору про внесення змін від 23.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 27.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 15.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014.

28.08.2015 відповідачем було направлено позивачу повідомлення №11/2-27202 про нікчемність вищевказаних правочинів про внесення змін до Кредитного договору, укладеного між сторонами, з підстав, визначених п.п.6, 7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач вважає, що вчинені сторонами правочини, визначені відповідачем як нікчемні, не порушують вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вони не містять умов, які передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Окрім того, на думку позивача, перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою у період дії тимчасової адміністрації. Натомість повідомлення про нікчемність правочину було прийняте 28.08.2015, тобто вже під час процедури ліквідації банку, а тому посилання у повідомленні на ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу визнання договорів нікчемними є безпідставним.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі повідомлення №11/2-27202 від 28.08.2015 про нікчемність правочину за Кредитним договором, а саме наступних договорів про внесення змін до кредитного договору, укладених між сторонами: договору про внесення змін від 23.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 27.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 15.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Процедура з виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу ліквідацією банку є процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

В п.3 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч.5 ст. 45, ч.1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

26.03.2015 в газеті "Голос України" №54 (6058) було опубліковано оголошення про ліквідацію відповідача.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалося вище, між сторонами виникли правовідносини за Кредитним договором, до якого в подальшому були внесені зміни.

В п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічна правова позиція наведена в п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису наведеної статті правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Згідно з п.4 ч.2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини 3 вищевказаної статті правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

15.12.2014 на виконання вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у відповідача Славкіною М.А. було видано наказ №90 "Про перевірку договорів".

Окрім того, Уповноваженою особою Фонду 20.01.2015 було проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) відповідачем у період з 21.11.2013 по 20.11.2014 комісією з перевірки правочинів, про що складено Акт від 09.02.2015. В ході перевірки було виявлено низку правочинів, які підпадають під підстави, визначені ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та є нікчемними, зокрема, правочини щодо внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентної ставки, строку сплати процентів та кінцевого терміну погашення кредиту.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку регулює Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 (далі - Положення). Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді) та санаційного банку, створеного до набрання чинності Законом. Метою цього Положення є врегулювання процесу виведення окремого неплатоспроможного банку з ринку відповідно до Закону. У процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку Фонд виконує функції тимчасового адміністратора або ліквідатора неплатоспроможного банку (п.п.1.1, 1.3, 1.5 Положення).

В п.4.12 глави 4 розділу ІІ Положення (тут і далі в редакції, чинній на час складання Уповноваженою особою Фонду Акту перевірки від 09.02.2015) при виконанні своїх обов'язків уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію, серед іншого, має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п.1.18 глави 1 розділу ІІІ Положення Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана:

- забезпечити збереження активів та документації банку;

- протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними безпосередньо протягом дії тимчасової адміністрації.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, Акт перевірки правочинів було складено комісією 09.02.2015, а процедуру ліквідації відповідача було розпочато з 20.03.2015. Тобто, в даному випадку перевірка правочинів в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" була проведено згідно з процедурою, встановленої законодавством, у зв'язку з чим доводи позивача про те, що відповідна перевірка була здійснена у період процедури ліквідації відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до положень п.1 ч.4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації Фонд повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В процесі судового розгляду було встановлено, що повідомлення про нікчемність правочинів було надіслано позивачу протягом ліквідації відповідача, а не тимчасової адміністрації. Однак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що таке надіслання не є порушенням строку повідомлення сторони про нікчемність правочинів.

З тексту оскаржуваного повідомлення №/2-27202 від 28.08.2015 вбачається, що правочини, про нікчемність яких повідомлено позивача, а саме договори про внесення змін до Кредитного договору, укладеного між сторонами, щодо зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом та відстрочення сплати процентів за користування кредитом визнано нікчемними з посиланням на те, що фактично банк уклав правочини, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо невстановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відненесено свободу договору.

В ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.15.7 Кредитного договору розірвання та зміни до договору оформлюються шляхом підписання договорів про внесення змін до цього договору. Всі додатки до цього Договору, а також договори про внесення змін до нього є невід'ємною частиною цього Договору. В свою чергу, будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Кредитного договору та договорів про внесення змін до нього на час їх підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В п.75 розділу ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 (далі - Порядок), передбачено, що за наслідками проведення перевірки Комісією правочинів (договорів) на предмет нікчемності складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки. При цьому Акт перевірки повинен містити: інформацію щодо складу Комісії; перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.

Згідно з положеннями п.8 розділу ІІ вищезгаданого Порядку уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії. У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору). Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що уклавши відповідно до умов Кредитного договору низку договорів про внесення змін до названого договору, сторони добровільно, на власний розсуд змінили пункти такого договору, якими було встановлено розмір нарахування та сплату процентів, а також строк користування кредитом.

В даному випадку сторонами було реалізовано право на укладення господарських договорів в процесі здійснення своєї господарської діяльності, що жодним чином не може свідчити про надання позивачу будь-яких переваг банком та чи дійсно переваги мали місце по відношенню до інших клієнтів відповідача.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, оскаржуване повідомлення про нікчемність правочинів, всупереч вимог чинного законодавства, не містить посилання на наявність неправомірних пільг позивача. При цьому, вчинення спірних правочинів призведе в подальшому до виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог), а саме повернення наданих банком позичальнику на підставі Кредитного договору грошових коштів Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному конкретному випадку права та законні інтереси позивача було порушено внаслідок дій відповідача шляхом висування Уповноваженою особою Фонду вимоги у повідомленні №11/2-27202 від 28.08.2015 про негайне погашення заборгованості за Кредитним договором і порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення відповідача у формі повідомлення №11/2-27202 від 28.08.2015 про нікчемність правочину за кредитним договором є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відносно посилання в апеляційній скарзі на те, що уповноважена особа як фізична особа стороною у господарському процесі бути не може, а вказана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам, визначено приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при вирішенні питання щодо підвідомчості позовної заяви господарському суду необхідно приймати до уваги у сукупності обставини як щодо суб'єктивного складу сторін, так і предмета та підстав позову, а також характеру правовідносин сторін цього спору.

Як уже зазначалося вище, на підставі п.2 ч.5 ст. 12, ч.1 ст. 35, ч.5 ст. 44, ч.3 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №213 від 22.02.2016 про продовження строків здійснення процедури ліквідації відповідача на два роки по 19.03.2018 включно.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно з п.17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до п.п.2, 5 ч.2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

В п.1 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Згідно з ч.3 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що з моменту прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації банку з делегуванням цій особі відповідних повноважень, призначена у відповідності до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа приймає функції органів управління банку, має право підпису документів, діє від імені банку без довіреності, у тому числі має право заявляти від імені банку позови та бути уповноваженою особою за відповідним позовом до банку.

Таким чином, оскільки відповідачем у справі є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, це не дає підстави вважати цей спір таким, що не підвідомчий господарським судам з підстав невідповідності суб'єктному складу сторін господарського спору, оскільки з урахуванням положень вищевказаного Закону, такий позов фактично заявлено до банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів на спростування заявлених позивачем вимог та доказів, які б спростували висновки місцевого господарського суду і свідчили про прийняття неправильного рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/2168/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/2168/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2168/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

Б.О. Ткаченко