КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2017 р. Справа№ 910/22875/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Лазарук К.В. (довіреність №24 від 03.01.2017 р.), Бабенко Ю.В. (довіреність №26 від 03.01.2017 р.)
від відповідача - Кузьменко Ю.С. (довіреність №18-0009/60158 від 19.07.2016 р.)
від третьої особи - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»
на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р.
у справі №910/22875/16 (суддя Босий В.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»
до Національного банку України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором, припинення іпотечного договору та усунення перешкод у користуванні майном
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 11.06.2014 р., укладеним між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та Національним банком України, визнання припиненим іпотечного договору від 11.06.2014 р., а також про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом скасування записів про обтяження речового права забороною відчуження, а також іпотекою та зобов'язати державних реєстраторів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вилучити його згідно переліку зазначеного в позовній заяві.
Ухвалою господарського суду міста Києва від15.12.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому судом не з'ясовано усі фактичні обставини справи, які мали значення для правильного її вирішення по суті.
Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
11.06.2014 р. між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (іпотекодавець) та НБУ (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В.В., зареєстрований в реєстрі за №1878, відповідно до умов якого, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 04.06.2014 р. №12/09/6, що укладений між іпотекодержателем та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (позичальник), та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод, до нього, додатків та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо), з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором, сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором.
Пунктом 5 вказаного договору передбачено, що в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно (предмет іпотеки):
- ціле вбудоване приміщення під відділення банку загальною площею 135,1 кв.м, що розташоване за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, просп. Миру, будинок 10 / вул. Радченків Бр., будинок 52;
- нежиле приміщення №194 поз. 12-18, 20-24, загальною площею 90,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського Маршала, 6;
- нежиле приміщення, вбудоване в перший поверх 4-х поверхового житлового будинку загальною площею 211,2 кв.м, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 15, прим. 10;
- нежиле приміщення загальною площею 225,10 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Леніна, 11;
- нежитлову будівлю загальною площею 154,2 кв.м, що розташована за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Дюміна, 37 - вул. Дзержинського, 32;
- нежитлові будівлі літ. Б-1, загальною площею 97,5 кв.м, літ. В-1 загальною площею 20,9 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, просп. Перемоги, 74-Д.
На підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014 р. № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно якого з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №128 від 24.11.2014 р. повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» передано Славкіній М.А.
На підставі постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно якого було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016 р. продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. строком на два роки до 19.03.2018 р. включно.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для припинення правовідносин іпотеки за договором.
Частиною 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
26.03.2015 р. в газеті «Голос України» № 54 (6058) було опубліковано оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
За змістом ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що оскільки відповідач не звернувся до Фонду із заявою про визнання його кредитором Банку у встановлений законодавством строк, його вимоги, що випливають з іпотечного договору, є погашеними в порядку ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і правовідносини сторін за цим договором є припиненими з 25.04.2015 р.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється, з інших підстав, передбачених цим Законом.
Закон України «Про іпотеку» не містить жодного припису, який би передбачав припинення іпотеки у разі відсутності письмової вимоги про визнання кредитором іпотекодавця, який знаходиться в процесі ліквідації.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно п. 14.8.2 договору, іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадку ліквідації юридичної особи іпотекодавця та/або позичальника.
Пунктом 19 договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 33 та розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно п. 23 цього договору.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 23 договору, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний за 30 календарних днів письмово повідомити іпотекодавця.
Законом України «Про іпотеку» також передбачено право іпотекодержателя прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому, вказане не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.
У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що основне зобов'язання (за кредитним договором) є погашеним чи припиненим, а тому й відсутні правові підстави для припинення правовідносин, які виникли у сторін з метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання.
Отже, твердження позивача про те, що іпотечний договір не породжує зобов'язань останнього перед відповідачем, а правовідносини між сторонами за цим договором є припиненими є таким, що суперечить приписам чинного законодавства України.
Частиною 2 ст. 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 11, 17, 49 Закону України «Про іпотеку», якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є підставою для припинення іпотеки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та судом не з'ясовано усі фактичні обставини справи, які мали значення для правильного її вирішення по суті, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. у справі №910/22875/16 залишити без змін.
Справу №910/22875/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
