Справа № 638/13250/16-а

Провадження № 2-А/638/49/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Шишкіна О.В.,

секретаря Голуб Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Харкова щодо відмови від 16.02.2016 року про призначення (продовження) позивачу виплат пенсії у зв’язку з втратою годувальника на період навчання з 01.12.2015 року по 17.05.2017 року, тобто до досягнення 23 років, зобов’язати відповідача призначити позивачу виплату пенсії по втраті годувальника на період з 01.12.2015 року по 17.05.2017 року, тобто до досягнення 23 років та стягнути суму судових витрат.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.03.2011 року помер його батько ОСОБА_2. 21.03.2011 року позивачу призначена пенсія у зв’язку з втратою годувальника з 18.03.2011 року, яку він отримував з вказаного часу і за весь період навчання у вищому навчальному закладі до 30.06.2015 року. Виплата пенсії була припинена з причин закінчення навчання та отримання ступеню магістра. Згідно наказу від 01.12.2015 року позивач був зарахований на навчання до НДІ ВПЗ імені академіка ОСОБА_3 НАПрН України до аспірантури з відривом від виробництва на оплатній основі за спеціальністю «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність». 15.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення (продовження) йому пенсії у зв’язку з втратою годувальника на період навчання до 17.05.2017 року, тобто до досягнення ним 23 років та додав довідку про навчання в аспірантурі з терміном закінчення навчання 30.11.2019 року. Відповідач на адвокатський запит від 25.02.2016 року повідомив про відмову у виплаті позивачеві пенсії по втраті годувальника, оскільки з наданої довідки не вбачається, що заявник навчається в аспірантурі вищого навчального закладу. Рішення про відмову позивач отримав лише 04.07.2016 року. Вважає таке рішення відповідача протиправним.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова 17 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 14.02.2016 року залишені без розгляду.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з’явився, просив справу розглядати без участі представника Управління, надав суду письмові заперечення, згідно яких Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема, дітям, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні. Згідно наданої позивачем до управління довідки, віг навчається в аспірантурі Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_3 Національної академії правових наук України з 01.12.2015 року. Також посилався на норми ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких передбачається право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника лише тим аспірантам, які навчаються у вищих навчальних закладах. Натомість для осіб, які навчаються в аспірантурі у наукових установах, це право не передбачено. Крім того, представник відповідача вважав, що позивач звернувся до суду з пропуском строку на таке звернення.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, перевіривши доводи позову і заперечень проти нього, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази кожний окремо та у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кас України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 18 березня 2011 року помер ОСОБА_2 у віці 44 років, про що в книзі реєстрації смертей 21 березня 2011 року зроблено відповідний запис №4017. Цей факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ №303218, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову Харківського міського управління юстиції 21.03.2011 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2. Цей факт підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ №099820, виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова 19.03.1999 року.

Як вбачається з матеріалів справи у зв’язку зі смертю батька, ОСОБА_1 була призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до ст.36 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2011 року, яка виплачувалась на період його навчання у вищому навчальному закладі, який він закінчив 30.06.2015 року. Виплата була припинена у зв’язку із закінченням навчання та отримання ступеню магістра.

Згідно довідки №1054-0105-55 від 11.12.2015 року, ОСОБА_1 відповідно до наказу №26 «А» від 01.12.2015 року зарахований на навчання до НДІ ВПЗ імені акад..ОСОБА_3 НАПрН України до аспірантури з відривом від виробництва на оплатній основі за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність.

Позивач 16.02.2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про подовження виплати йому пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Листом від 16.02.2016 року №2183-02/26 Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова відмовило у подовженні виплат позивачу пенсії у зв’язку з втратою годувальника як особі, яка навчається в аспірантурі.

Крім того, 19.02.2016 року на адресу відповідача надавався адвокатський запит з питання подовження виплати позивачу пенсії у зв’язку з втратою годувальника

Листом від 25.02.2016 року №3556-02/26 Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова відмовило у такому подовженні виплати, оскільки з наданої ОСОБА_1 довідки не вбачається, що він навчається в аспірантурі вищого навчального закладу, тому для подовження виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника підстав немає.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема, дітям, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Перелік типів вищих навчальних закладів наведений у статті 28 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII.

У відповідності до ст.61 вказаного вище Закону, особами, які навчаються у вищих навчальних закладах є здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у вищих навчальних закладах. Частина 2 вказаної статті передбачає, що здобувачами вищої освіти є студент, курсант, аспірант, ад’юнтк, докторант.

Аспірант – це особа, зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії.

За приписами ч.1 ст.26 цього Закону, основними завданнями вищого навчального закладу є, зокрема, провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі.

Відповідно до ст.65 Закону наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах є невід’ємною складовою освітньої діяльності і проводиться з метою інтеграції наукової, освітньої та виробничої діяльності в системі вищої освіти. Провадження наукової і науково-технічної діяльності університетами,академіями, інститутами є обов’язковим.

Суб’єктами наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є наукові, науково-педагогічні працівники, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, інші працівники вищих навчальних закладів, а також працівники підприємств, які спільно з вищими навчальними закладами провадять наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів регламентована Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 .03.1999 року №309, яке є обов’язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності.

Абзацом 2 пункту 1 цього Положення встановлено, що аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти, у наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну експериментальну та матеріальну базу.

Також відповідно до ст.5 Закону України «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий) рівень; науковий рівень.

Третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.5 ЗУ «Про вищу освіту» - Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіта передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії; 5) доктор наук.

Відповідно до ч. 6 ст.5 ЗУ «Про вищу освіту» - доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Частиною 7 п.2 ст.33 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути: наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, навчально-науково-виробничі центри (сектори, частини, комплекси тощо), дослідні станції, конструкторські бюро, відділи аспірантури і докторантури, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази закладів медичної освіти, університетські клініки та лікарні, юридичні клініки, полігони, наукові парки, технопарки, оперні студії, навчальні театри, філармонії, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та/або проводять наукові дослідження.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що аспірантура є формою підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у вищих навчальних закладах певного рівня акредитації і науково-дослідних установах, де є кваліфіковане наукове керівництво і сучасна експериментальна база, а аспірант – є особою, яка навчається у вищому навчальному закладі.

Тобто, навчання в аспірантурі передбачає навчання в одному із вищих навчальних закладів, на базі якого її створено і не може розглядатися окремо від цього закладу.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2015 року відповідно до умов Договору, укладеного між Національним юридичним університетом імені ОСОБА_4, в особі ректора академіка НАН України ОСОБА_5, та Науково-дослідним інститутом вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_3 Національної академії правових наук України, між НДІ ВПЗ ім. акад..ОСОБА_3 НАПрН України, на базі Національного юридичного університету імені ОСОБА_4 та НДІ ВПЗ ім..акад. ОСОБА_3 було створено спільний Науково-освітній центр. Згідно умов Договору Центр є спільним науково-освітнім підрозділом без статусу юридичної особи і перебуває у подвійному підпорядкуванні Університету та НДІ ВПЗ. Основними завданнями Центру є підготовка фахівців на бакалаврському, магістерському, освітньо-науковому та науковому рівнях вищої освіти, здійснення післядипломної освіти шляхом спільної організації й надання освітніх послуг за узгодженою між Університетом та НДІ ВПЗ освітньо-науковою програмою та проведення наукових досліджень у галузі боротьби зі злочинністю та корупцією.

Крім того, 12 січня 2016 року між Науково-дослідним інститутом вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_3 Національної академії правових наук України та Національним юридичним університетом імені ОСОБА_4 було укладено договір про наукове співробітництво у галузі підготовки фахівців вищої освіти. Відповідно до п.1.12. Договору підготовка докторів філософії за освітньо-науковою програмою узгоджується між вищим навчальним закладом Національним юридичним університетом імені ОСОБА_4 і науковою установою Науково-дослідним інститутом вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_3 Національної академії правових наук України, здійснюється Університетом, а забезпечення проведення наукових досліджень згідно з індивідуальним планом наукової роботи здійснюється НДІ ВПЗ відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)» №261 від 23.03.2016 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_3 Національної академії правових наук України є науковою установою, яка повноважна здійснювати учбову діяльність на рівні підготовки наукових кадрів через систему аспірантури.

Відповідно до ч.1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову.

Натомість позивач виконав приписи ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази, які свідчать, що аспірант є особою, яка навчається у вищому навчальному закладі, а відповідно має право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, ст.ст.5, 26, 28, 33, 61, 65 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII, Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 .03.1999 року №309, керуючись ст.ст. 2,6,9,10,11,12,71, 94,160-163 КАС України, суд ,

постановив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова щодо відмови у призначенні (продовженні) ОСОБА_1 виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника на період навчання у аспірантурі з 15.02.2016 року по 17.05.2017 року, тобто до досягнення 23 років.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова призначити ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника на період з 15.02.2016 року по 17.05.2017 року, тобто до досягнення 23 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова суду в межах суми виплати пенсії по втраті годувальника за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя: О.В.Шишкін