КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/16485/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
13 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Козуб А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія» Міжнародні авіалінії України»» про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна авіаційна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з даними рахунків-фактур № 60, № 83к від 28 липня 2016 року; № 66, № 92к від 12 серпня 2016 року Державна авіаційна служба України здійснила нарахування Авіакомпанії «МАУ» державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України у сумі 28 402 393 грн. 82 коп.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Повітряного кодексу України (далі ПК України) для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ПК України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній.
Підпунктом 289 пункту 4 Положення про Державну авіаційну службу України №398/2011 Державна авіаційна служба України відповідно до покладених на неї завдань організовує надходження коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і їх цільове використання.
Державною авіаційною службою України формувались та пред'являлись позивачеві рахунки-фактури з сумами зборів, розрахованими згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889.
Даною постановою викладено в новій редакції постанову Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях» (далі Постанова №819), якою затверджено Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі Положення № 819).
Відповідно до п. 4 Положення №819 державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами (далі суб'єкти авіаційної діяльності) у розмірах згідно з додатком.
Додатком до Положення № 819 передбачено розміри державних зборів за надання державних послуг і з сертифікації, реєстрації тощо. Іншими нормативними актами ставки зборів не визначено.
Відповідачем застосовані ставки збору, що містяться у вказаному Додатку в колонці «Державні послуги» розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» в пункті 5 «Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній», яким встановлено наступні розміри державного збору за Державну послугу - видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній: у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць; міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 доларів США за маршрут.
В пункті 5 Додатку в останній колонці під назвою «Додаткові показники коригування розмірів державного збору» передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку: у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США; міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
Таким чином, встановлено, що відповідач в спірних рахунках використовував ставки збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній встановлені, Додатком до Положення №819, який є підзаконним нормативно-правовим актом.
З огляду на обов'язкові до застосування норми Конституції України встановлення обов'язкових до сплати зборів, їх ставок, порядку і строків сплати, повинно здійснюватися лише законами, прийняття яких належить до виключних повноважень єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.
Крім того, в рішенні від 23 червня 2009 року №15-рп/2009 Конституційний суду України зазначив, що право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України. Це виключне повноваження передбачає і право парламенту визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право встановлювати обов'язкові платежі належить Верховній Раді України, а встановлення обов'язкових до сплати платежів, їх ставок, порядку і строків сплати, повинно здійснюватися лише законами, прийняття яких належить до виключних повноважень єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ПК України збір, визначений пунктом 2 частини 5 статті 12 цього кодексу, справляється до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Пунктом 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачалось, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов'язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).
Закон України «Про адміністративні послуги» набрав чинності 07 жовтня 2012 року. Частиною 5 статті 20 Закону України «Про адміністративні послуги» визнаний таким, що втратив чинність пункт 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Враховуючи, що ставки збору, використані відповідачем при формуванні та пред'явленні позивачу рахунків-фактур, не встановлені Податковим кодексом України, а визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819, то такі збори не справляються з огляду на набрання чинності Законом України «Про адміністративні послуги» та втрату чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 9.4 статті 9 Податкового кодексу України встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Як вже зазначалось, застосована позивачем ставка збору встановлена в Додатку до Положення № 819 як ставка збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, тобто збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, передбаченого в переліку джерел формування фонду в пункті 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.
Посилання позивача на те, що надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» за кодом 24061500 віднесено до розділу 20000000 «Неподаткові надходження» не доводить обґрунтованості позовних вимог, а сама по собі класифікація доходів бюджету органом виконавчої влади не визначає та не змінює правової природи платежу, а лише відповідно до ст. 8 Бюджетного кодексу України використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
Стосовно тверджень позивача про те, що спірний державний збір фактично справляється через авіакомпанією та має бути переданий нею за цільовим призначенням до спецфонду (Державного бюджету України), не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Посилання позивача на роздруківку авіаційного квитка № 5662402589391 за 30 серпня 2015 року не є належним доказом, оскільки предмет спору в даній справі стосується іншого періоду (червень-липень 2016 року), який не охоплює зазначену дату.
Суми зборів з використанням передбачених Додатком до Положення №819 ставок визначаються відповідачем за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тону вантажу, що відправляється чи прибуває, тобто за їх виліт або вліт.
Однак ч. 2 ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року передбачено, що жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.
Тобто позивач розраховує та зазначає в рахунках-фактурах збір за вліт на її територію або виліт з її території присутніх на повітряному судні осіб або майна, який Україна зобов'язалась не стягувати як Договірна держава згідно з частиною 2 статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
Повний текст виготовлено: 15 березня 2017 року.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.
