Справа № 372/504/17
Провадження 2-547/17
ухвала
Іменем України
14 березня 2017 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді Болобана В.Г.,
при секретарі Рудніцькій О.В.,
розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, провадження по справі відкрито ухвалою судді від 14.03.2017 року.
21.02.2017 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за ОСОБА_3, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м.
Заяву обґрунтовує тим, що до Обухівського районного суду Київської області подано вищезазначену позовну заяву ОСОБА_2, в якій позивач просить визнати недійсним договір іпотеки укладений 05.09.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м. в забезпечення виконання ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 основного зобов’язання в розмірі 5592930,00 гривень в строк до 04.03.2017 року. Таким чином, позивач вважає, що оскільки від неї відповідач ОСОБА_3 жодного дозволу на будь-які дії з вказаним майном не отримував і про договір іпотеки їй стало відомо нещодавно, то на даний час існує ймовірність, що передана в іпотеку квартира може перейти у власність іншої людини та на даний час існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, так як іпотекодержатель може зареєструвати право власності на майно та відчужити його іншій особі, що зробить неможливим виконання рішення суду, а його права позивача не будуть захищені.
Відповідно до статті 151 ЦПКУкраїни суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до статті 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р., роз'яснено про те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Предметом спору між сторонами є визнання недійсним договору іпотеки, безпосередньо стосовно самого об'єкта нерухомого спору майнового характеру між сторонами не існує.
Разом з тим, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, не є майновим та не носить зобов'язального характеру.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 78389252 від 18.01.2017 р., відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м., на підставі дублікату свідоцтва про право власності САВ № 514062, виданого 20.07.2016 року Українською міською радою Обухівського району Київської області та вказана квартира передана ним в рахунок виконання основного зобов’язання за договором позики в розмірі 5592930,00 гривень в строк до 04.03.2017 року на підставі договору іпотеки від 05.09.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в іпотеку ОСОБА_5
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги існування спору між сторонами, предмет та ціну позову, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки такий вид забезпечення позову, про застосування якого просить позивач, може привести до обмеження ОСОБА_5 можливості належним чином користуватися правами іпотекодержателя, при тому, що він не був залучений до участі у справі за цим позовом в якості відповідача, як сторони договору, про визнання недійсним якого заявлені позовні вимоги.
Посилання у заяві про забезпечення позову на те, що позивач має припущення, що існує ймовірність відчуження іпотекодежателем ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м., є нічим не підтвердженими та необґрунтованими, а підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, окрім того майно перебуває в іпотеці, а отже під забороною відчуження.
Оскільки ОСОБА_5 є іпотекодержателем за договором іпотеки, а договір іпотеки посвідчений нотаріально та не визнаний судом недійсним, та питання щодо його дійсності буде вирішено в ході судового розгляду позову по суті, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, зважаючи на її передчасність та недоведеність.
Керуючись ст. ст.151-153, 210, 293 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору недійсним залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд шляхом подання апеляційної скарги на протязі п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя
