Справа № 183/1617/16
№ 2/183/171/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.,
при секретарі Петрієнко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – Державне підприємство «Новомосковське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів, витребування земельної ділянки,
в с т а н о в и в :
21 березня 2016 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, треті особи – Державне підприємство «Новомосковське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів, витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що землі 74, 75 кварталу згідно плану лісонасаджень Державного підприємства «Новомосковський лісгосп» належать до складу земель державної власності.
Із зазначених земель рішенням ОСОБА_1 сільської ради № 1-18-У від 12.03.2008 «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території с. Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова. Зелена, Мостова. Мира, Чкалова» передано у власність громадян земельні ділянки.
Пунктом 32 зазначеного рішення ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 0,25 га на території с. Піщанка в районі вул. Зелена.
Право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом серії ЯЕ № 980232 від 31.03.2008 року, кадастровий номер 1223285500:03:014:0033.
Прокурор в позові зазначив, що рішення ОСОБА_1 сільської ради в частині передачі ОСОБА_4 земельної ділянки із земель Державного підприємства «Новомосковський лісгосп» суперечить вимогам законодавства і підлягає скасуванню з таких підстав.
Рішення № 1-18-У від 12.03.2008 про передачу у власність громадян земель лісового фонду державної власності прийнято ОСОБА_1 сільською радою з перевищенням своїх повноважень.
Так згідно п.«б» ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст.13 ЗК України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 8 ЗК України передбачено, що встановлення та зміна меж сіл, селиш. відноситься до повноважень обласних рад в галузі земельних відносин на території області.
Відповідно до ст. 173 ЗК України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються 1 змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.
Так, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012 встановлено, що рішенням ОСОБА_1 сільської ради від 29 грудня 2007 року незаконно були вилучені із земель лісового фонду та введено у межі села Піщанка, змінено цільове призначення та переведено в землі житлової і громадської забудови земельні ділянки 74 та 75 кварталу державного підприємства «Новомосковський лісгосп» і зазначене рішення було скасоване.
А тому, вилучення земель 74 та 75 кварталів з земель державної власності ДП «Новомосковський лісгосп» не відбувалося.
Крім того, прийнятим рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка лісового фонду надана під житлову забудову.
Статтею 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність бо надання у користування, вилучення (викуп) земель.
Згідно зі ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республік Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
ОСОБА_1 сільська рада повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності не наділена, тому не вправі була приймати рішення про передачу у власність земельної ділянки лісового фонду ДП «Новомосковський лісгосп».
Орган, уповноважений розпоряджатися землями державної власності своєї згоди на передачу земельної ділянки лісового фонду у власність громадянина ОСОБА_4 не надавав і ОСОБА_1 сільську раду на це не уповноважував, в зв’язку з чим, земельна ділянка вибула з володіння держави не з волі органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності і має бути повернута власнику.
ОСОБА_4 зобов'язана повернути земельну ділянку державі, оскільки, відповідно до п.4 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В зв’язку з наведеним, в заяві прокурор просив суд:
-визнати неправомірним та скасувати п.32 рішення ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-18-У від 12.03.2008 «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території с. Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова. Зелена, Мостова, Мира, Чкалова» про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25га за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанка, вул. Зелена;
-визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 980232 від 31.03.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_4, на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий номер 1223285500:03:014:0033, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Зелена, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-08-126-01052;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4, шляхом її зобов’язання повернути у власність Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий номер 1223285500:03:014:0033, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Зелена.
В судове засідання сторони не з’явилися, прокурор в своїй заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, надавши письмові пояснення. В яких посилаючись на те, що на його думку строк позовної давності щодо вимог про визнання рішення незаконним та його скасування не пропущений, через те, що згідно правових позицій ВСУ, прокурор виступає в даному випадку на захист інтересів держави в особі ОДА, яка про порушення права лише дізналася після залучення її у справах, що розглядалися Новомосковським міськрайонним судом з аналогічних підстав, одним з належних відповідачів. Крім того, підставою скасування оспорюваного рішення є постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року, а тому вважає, що строк позовної давності не пропущений. А щодо вимог про витребування майна з чужого, незаконного володіння, то строк позовної давності до таких вимог не застосовується. А тому просить суд позов задовольнити.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація, в інтересах якої поданий позов, в своїй заяві просила суд розглядати справу без участі представника адміністрації, позов прокурора підтримує в повному обсязі. Щодо строків позовної давності, заявлених відповідачами, зазначили, що у всіх справах, на які посилаються відповідачі, прокурор звертався в інтересах Новомосковської РДА, а тому про порушення права, Дніпропетровській ОДА стало відомо лише після залучення їх належним позивачем. А тому строк позовної давності в даному випадку ОДА не пропущений.
Представник ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання в черговий раз не з’явився, направивши чергову заяву про відкладення розгляду справи. Представником також подано заяву про застосування строків позовної давності, тому як прокурору було відомо про порушення права, що вбачається з наявності в провадженні цього ж суду інших справ, за якими провадження були відкриті за позовом прокурора ще у 2012 році, тобто також стосувалося 74 та 75 кварталу земель державної власності ДП «Новомосковський лісгосп». А згідно висновку, копія якого долучена до однієї з заяв про розгляд клопотання за відсутності представника, вбачається, що Дніпропетровським обласним центром охорони історико-культурних цінностей ще у 2008 року надавався висновок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. А також просить витребувати матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в межах якого у ОСОБА_1 сільської ради були вилучені, в тому числі і оскаржуване рішення.
Відповідач ОСОБА_4 або її представник в судове засідання повторно не з’явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлися судом, про причини неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи ДП «Новомосковське лісове господарство» в судове засідання не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, вважають позов прокуратури обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Представник третьої особи Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, в своїй заяві просила розглянути справу за відсутності їхнього представника.
У зв’язку з неявкою осіб, що беруть участь у справі, фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності приходить до наступних висновків, а саме:
У відповідності до п.2 ст. 121 Конституції України, та п.2 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Як вбачається з повідомлення, направленого на адресу Дніпропетровської ОДА – керівник Новомосковської місцевої прокуратури повідомив Дніпропетровську ОДА з приводу представництва її інтересів.
В зв’язку з наведеним, суд приходить до переконання, що прокурор має право на звернення до суду з позовом в інтересах Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що неодноразово роз’яснювалося сторонам у справі. Справа досить тривалий час знаходиться в суді, позивачем уточнювалися позовні вимоги, а відповідачами надавалися відповідні заперечення; сторонами подавалися докази.
Так згідно до ст.ст. 80, 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій.
Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 12.10.2010) визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції від 30.10.2012) місцева державна адміністрація (обласна, районна) є місцевим органом виконавчої влади, який в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції від 06.09.2012), обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України передбачено, що до повноважень обласних державних адміністрацій належить передача у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
В зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим, вона є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012, яке набрало законної сили встановлено, що рішеннями ОСОБА_1 сільської ради №№ 26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У від 29 грудня 2007 року незаконно були вилучені із земель лісового фонду та введено у межі села Піщанка, змінено цільове призначення та переведено в землі житлової і громадської забудови земельні ділянки 74 та 75 кварталу державного підприємства «Новомосковський лісгосп», зазначені рішення цією постановою визнані недійсними та скасовані. А тому земельні ділянки 74 та 75 кварталу належать до складу земель державної власності.
Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України – обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, не потребують доказуванню обставини, щодо незаконності рішень ОСОБА_1 сільської ради за №№ 26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У від 29 грудня 2007 року, якими незаконно були вилучені із земель лісового фонду та введено у межі села Піщанка, змінено цільове призначення та переведено в землі житлової і громадської забудови земельні ділянки 74 та 75 кварталу державного підприємства «Новомосковський лісгосп».
Із зазначених земель рішенням ОСОБА_1 сільської ради № 1-18-У від 12.03.2008 «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території с. Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова. Зелена, Мостова. Мира, Чкалова» передано у власність громадян 133 земельні ділянки.
Пунктом 32 зазначеного рішення ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку загальною площею 0,25 га на території с. Піщанка в районі вул. Зелена.
Право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом серії ЯЕ № 980232 від 31.03.2008 року, кадастровий номер 1223285500:03:014:0033.
Згідно відповіді за вих. № 34 від 10 березня 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:03:014:0033 знаходиться в кварталі 75 виділ 2 і входять до складу земель лісогосподарського призначення (державний лісовий фонд, Новомосковське лісництво), що відповідає поданим ДП Новомосковське лісове господарство – проекту організації розвитку лісового господарства Новомосковського лісництва станом на 2014 рік з планом-схемою, а також наданою відповіддю ДП «Новомосковське лісове господарство» за вих.№ 46 від 28 лютого 2017 року, що ця ж земельна ділянка згідно матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2014 років знаходиться в 75 кварталі Новомосковського лісництва і належить до земель Державного лісового фонду ДП «Новомосковський лісгосп», та з 2002 року не змінювали свого цільового призначення – землі лісогосподарського призначення; що також відповідає письмовим поясненням представника ДП «Новомосковське лісове господарство» та наданим до них протоколу другої лісовпорядної наради від 17 червня 2014 року.
Суд приходить до висновку, що рішення № 1-18-У від 12.03.2008 в частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки лісового фонду державної власності прийнято ОСОБА_1 сільською радою з перевищенням своїх повноважень.
Так, у відповідності до п.«б» ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно до вимог ст.13 ЗК України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 8 ЗК України передбачено, що встановлення та зміна меж сіл, селищ відноситься до повноважень обласних рад в галузі земельних відносин території області.
Відповідно до ст. 173 ЗК України межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку. генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.
Судом встановлено, що вилучення земель 74 та 75 кварталів з земель державної власності ДП «Новомосковський лісгосп» не відбувалося, крім того, прийнятим сільською радою рішенням фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка лісового фонду надана під житлову забудову.
Статтею 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель...
Згідно зі ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновків про те, що рішення № 1-18-У від 12.03.2008 в частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки лісового фонду державної власності прийнято ОСОБА_1 сільською радою з неправомірно.
Представником відповідача ОСОБА_1 сільської ради подано заяву про застосування строків позовної давності.
Так стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність – це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред’явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).
Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Прокурор, який бере участь у справі, має обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 01 липня 2015 року у справі 6-178цс15, яка є обов’язковою для виконання.
Прокурор в своєму позові посилається на те, що Дніпропетровська ОДА дізналася про порушення права лише у 2016 році, коли прокурор повідомив ОДА про такі порушення.
Представників відповідачів, посилаються на те що Дніпропетровська ОДА могла дізнатися про порушення права ще у 2012 році, з огляду на те, що 04 серпня 2011 року Актом перевірки дотримання земельного законодавства управлінням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області містить в собі висновки щодо незаконності оспорюваного рішення, а відповідь Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 23 січня 2012 року – підтверджує таку позицію, тому як зазначене управління не є структурним підрозділом Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Судом не можуть бути прийняті до уваги такі посилання, тому як суду не надано жодних доказів того, що Дніпропетровська ОДА до залучення їх у справах №0427/1871/2012; та № 0427/2108/2012 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у 2016 році (що вбачається з офіційного веб порталу «Судова влада» ЄРСР), в якості належного позивача, у зв’язку тим, що Дніпропетровська ОДА стала органом наділеним відповідними повноваженнями щодо розпорядження оспорюваною земельною ділянко і тільки з цього часу могла дізнатися про порушення права. Посилання на інші цивільні, господарські справи, провадження по яких були відкриті до цього часу, також є неспроможними у зв’язку з тим, що Дніпропетровська ОДА не була в цих справах стороною, або іншою особою, яка бере участь у справі. Також суду не надано наявних доказів того, що уповноважена особа Дніпропетровської ОДА, або відомості, які отримані Дніпропетровською ОДА – містять в собі будь-які повідомлення щодо розпорядження ОСОБА_1 сільською радою оспорюванню земельною ділянкою.
Крім того, підставою звернення до суду з таким позовом зазначено саме наявність постановиДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року у справі № 20/5005/9915/2012, яке набрало законної сили. А згідно вимог ст..264 ЦК України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
А тому суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності не пропущений, а тому вимоги прокурора щодо визнання неправомірним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пунктом 8 Постанови Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із змінами, внесеними Постановою Верховного Суду України № 2 від 19 березня 2010 року зазначається, що передбачений такий спосіб захисту, як визнання недійсним документу, виданого на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування.
В зв’язку з наведеним, вимоги прокурора в частині визнання недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ 980232 від 31.03.2008 виданий на ім'я ОСОБА_4, на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий номер 1223285500:03:014:0033, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Зелена, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-08-126-01052 також підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку за рішенням ОСОБА_1 сільської ради та прокурором не надано доказів її недобросовісності, він вважається добросовісним набувачем.
У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
На підставі п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.
Оскільки ОСОБА_1 сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області не мала повноважень щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4, власник земельної ділянки – Держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації має право витребувати спірну земельну ділянку у добросовісного набувача, оскільки майно вибуло з володіння не з волі власника, в зв’язку з чим, вимоги прокурора в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 сільської ради та ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати відповідно до задоволених вимог на користь прокуратури.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10-11, 57-61, 88, 157, 169, 213-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати п.32 рішення ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 1-18-У від 12.03.2008 «Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та видачу державного акту на право власності на земельні ділянки на території с. Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова. Зелена, Мостова, Мира, Чкалова» про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25га за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанка, вул. Зелена.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 980232 від 31.03.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_4, на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий номер 1223285500:03:014:0033, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Зелена, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01-08-126-01052.
Зобовязати ОСОБА_4 повернути у власність Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,25 га., кадастровий номер 1223285500:03:014:0033, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Зелена.
Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на корить прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в сумі 2756 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на корить прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в сумі 1378 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.Г.Дубовенко
