УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2017 р.
Справа № 816/1728/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 816/1728/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Полтавській області
про скасування постанови,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач , Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив суд скасувати постанову від 16.09.2016 №16-20-203/739-128.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що продавець не має спеціальної професійної освіти та відповідної кваліфікації працівника торгівлі, тому тарифна система до заробітної плати такого найманого працівника не застосовується; відповідачем не враховано те, що позивачем під час перевірки видано наказ, яким продавцю ОСОБА_2 нараховано індексацію за лютий-квітень 2016 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року у справі № 816/1728/16 задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 16.09.2016 № 16-20-203/739-128.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Позивач надав письмові заперечення, в яких вказав, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 31.08.2016 головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Гармаш С.М. проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 31.08.2016 № 16-20-203/739 (а.с. 31-42).
Під час перевірки виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю ОСОБА_2 виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: не проведено індексацію заробітної плати продавця ОСОБА_2 за лютий-квітень 2016 року.
16.09.2016 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. видано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-20-203/739-128, якою на позивача на підставі статті 265 КЗпП накладено штраф у розмірі 14500 грн (а.с. 7).
Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність порушення позивачем статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці".
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Згідно з актом перевірки ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю ОСОБА_2 виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
При цьому, згідно з частиною першою статті 95 цього Кодексу мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Відповідно до частини третьої статті 96 КЗпП формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно із статтею 6 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно з пунктом 2 трудового договору № 16530900110 від 01.03.2009, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останню прийнято на роботу продавцем непродовольчих товарів /а.с. 67/.
У додатку до вказаного трудового договору оплата праці працівника визначена на рівні не менше мінімальної заробітної плати /а.с. 68/.
Згідно з класифікатором професій ДК 003-2010 посада продавець непродовольчих товарів за класифікацією професій відноситься до розділу 5 (працівники сфери торгівлі та побутових послуг). До цього розділу належать професії, що потребують знань, необхідних для надання послуг у сфері торгівлі.
Отже, при встановленні розміру оплати праці продавця необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень.
Як вбачається із книги нарахування заробітної плати за 2016 рік, табелів обліку відпрацьованого робочого часу за травень-липень 2016 року, платіжних відомостей за травень-липень 2016 року /а.с. 69-100, 105-106/ заробітна плата продавця ОСОБА_2 виплачувалась на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач наголошував на тому, що розмір оплати праці продавця ОСОБА_2 повинен бути вище за мінімальний.
Водночас відповідачем не надано пояснень та обґрунтованого розрахунку розміру заробітної плати ОСОБА_2 з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність порушення позивачем статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", з огляду на відсутність обґрунтованого розрахунку заробітної плати продавця ОСОБА_2 з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови від 16.09.2016 № 16-20-203/739-128, оскільки постановою від 16.09.2016 № 16-20-203/739-128 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 14500 грн (у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення) за порушення як статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", так і частини шостої статті 95 КЗпП та статті 33 Закону України "Про оплату праці".
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 816/1728/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 816/1728/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Калитка О.М.
Судді
(підпис) (підпис)
Калиновський В.А. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.
