ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" лютого 2017 р.
Справа № 923/1103/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Величко Т.А.,
суддів: Жекова В.І., Таран С.В.
(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)
при секретарі: Колбасовій О.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1;
від відповідача – ОСОБА_2;
від третьої особи – не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2016р.
по справі №923/1103/16
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Херсонської обласної клінічної лікарні
за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Херсонської обласної ради
про визнання недійсним пункту договору оренди нерухомого майна та внесення змін до договору,
ВСТАНОВИВ:
11.10.2016р. ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Херсонської обласної клінічної лікарні про визнання недійсним пункт 10.1 розділу 10 Договору оренди нерухомого комунального майна частини вестибюлю площею 12,0 кв.м., що розташоване за адресою: пр. Ушакова, 67, м. Херсон, на першому поверсі в будівлі центру діагностики від 22.11.2013р. укладеного між Херсонською обласною клінічною лікарнею та ФОП ОСОБА_4; про визнання вказаного Договору оренди нерухомого комунального майна укладеним на 5 років, а саме – до 22 листопада 2018р. включно.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22.11.2013р. між сторонами було підписано Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області. За умовами п.10.1 договору – його укладено сторонами на 2 роки 11 місяців – до 21.10.2016р.
Позивач стверджує, з посиланням на приписи ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», що жодних пропозицій щодо укладення договору на інший, ніж п’ять років термін дії договору на адресу відповідача не направляв, а тому положення п.10.1 договору щодо іншого терміну дії договору, ніж 5 років, передбаченого законом, суперечать вимогам законодавства і підлягають визнанню його недійсним. 19.09.2016р. позивач звертався до відповідача з пропозицією внесення змін до п.10.1 р.10 вказаного Договору щодо його дії з 22 листопада 2013р. по 22 листопада 2018р. включно, але відповідачем було відмовлено в задоволені пропозиції щодо продовження строку дії договору (а.с. 12-13).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.10.2016р. порушено провадження у справі за даним позовом (суддя Литвинова В.В.).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.11.2016р. задоволено заяву відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Херсонську обласну раду.
У відзиві на позовну заяву Херсонська обласна клінічна лікарня позовні вимоги не визнає, як необґрунтовані та незаконні.
Подаючи добровільно заяву на участь у конкурсі щодо оренди нерухомого майна у відповідності до рішення XXIV сесії Херсонської обласної ради від 12.07.0213р. №801, позивач знав про усі істотні умови оренди нерухомого майна, в т.ч. щодо терміну, на який пропонується укласти договір оренди і жодних зауважень з приводу терміну оренди до Херсонської обласної ради або до відповідача не надходило. Підписавши за власним бажанням спірний договір, позивач як орендар, шляхом волевиявлення реалізував своє право запропонувати менший термін, ніж встановлено ч.1 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а тому заявлені вимоги в частині визнання недійсним п.10.1 р.10 спірного договору не ґрунтуються на законі.
Вимога позивача про внесення змін до спірного договору оренди щодо визнання його укладеним на 5 років, а саме – до 22.11.2018р., не підпадає під умови ст. 651 ЦК України, яка кореспондується з вимогами ст. 188 ГК України. Приписи спірного договору оренди не дають можливість орендарю ініціювати внесення змін до договору оренди, таке право надане орендодавцеві відповідно до п.8.2 спірного договору, а згідно п.10.3. договору зміни та доповнення вносяться шляхом укладення додаткової угоди з дозволу обласної ради, але в даному випадку позивач не довів факту звернення з приводу внесення змін до Херсонської облради та наявність такої їхньої згоди. Отже, позивачем не надано доказів обґрунтування існування підстав, за якими, в даному, випадку мають бути внесені зміни до спірного договору.
Херсонська обласна рада у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги ОСОБА_5 безпідставними, необґрунтованими нормами чинного законодавства України та такими, що спрямовані на порушення прав територіальної громади сіл, селищ, міст Херсонської області, як власника орендованого майна.
В своїй заяві від 18.10.2013р. ФОП ОСОБА_5 заявив про участь у конкурсі на оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: пр. Ушакова, 36 загальною площею 12 кв.м. за розміщення торгівельного об’єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, терміном на 2 роки 11 місяців та запропонував орендну плату в сумі 1250 грн. без урахування індексу інфляції та ПДВ. Спірний договір є виключно наслідком добровільного волевиявлення сторін договору, а тому відсутні будь-які підстави для визнання недійсним окремих пунктів договору та зобов’язання внести зміни до цього договору.
12.12.2016р. від позивача надійшло клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання: «Чи виконано рукописний текст заяви про участь у конкурсі на оренду майна ОСОБА_5?».
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.12.2016р. (суддя Литвинова В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване таким:
- позивачем не доведено підстав визнання недійсним п.10.1 договору (ч.1 ст. 215 ЦК України, ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України);
- відсутні правові підстави внесення змін в договір оренди згідно ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки у відповідності до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
- призначення судової почеркознавчої експертизи є недоцільним, враховуючи предмет доказування по даній справі; позивачем не заперечується укладення договору саме на строк до 21 жовтня 2016 року, договір було підписано без протоколу розбіжностей.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ФОП ОСОБА_5, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2016р. у справі №923/1103/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник вважає, що при прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, визнання встановленими ті обставини, які не були доведені відповідачем, зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи, в результаті цих порушень судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Так, суд не застосував до даних правовідносин норми ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», оскільки зазначений договір не може суперечити вимогам ч.1 ст.17 ЗУ названого закону. Згідно з приписами п.2.5.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», суд першої інстанції, встановивши, що спірний пункт Договору вчинено з порушенням вимог ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» повинен був визнати його недійсним незалежно від досягнення згоди сторонами за Договором, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Безпідставним є посилання господарського суду на ст.651 ЦК України, оскільки відповідно до ч.1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, а відповідно до ч.2 ст.188 ГК України, сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, що і було зроблено скаржником.
У відзиві на апеляційну скаргу Херсонська обласна клінічна лікарня зазначила, що судом першої інстанції вірно зроблені висновки, за якими позивачем не надано доказів обґрунтування існування підстав, що в даному випадку мають бути внесені зміни до спірного договору та просила з задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 22.11.2013р. між Херсонською обласною клінічною лікарнею (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Херсонської області, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частина вестибюлю площею 12,0 кв.м., розміщене за адресою: м.Херсон, пр.. Ушакова, 36, на першому поверсі в будівлі центру діагностики, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається в оренду з метою використання для продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1 Договору).
Згідно п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Відповідно п.2.2 Договору передача майна у строкове платне користування (оренду) не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишаються територіальні громади Херсонської області, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно п.5.7. Договору орендар зобов’язується по закінченню Договору оренди відповідно до п.10.1 у десятиденний термін повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної, часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до п.7.1. Договору орендодавець зобов’язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися майном на умовах цього договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п.9.1 Договору). Спори, які виникають за цим договором або у зв’язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п.9.2 Договору).
За умовами п.10.1. Договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців – до 21 жовтня 2016 року включно.
Відповідно до п.10.3 Договору розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладання додаткової угоди з дозволу обласної ради.
Договір може бути продовженим, якщо до закінчення строку, на який його було укладено, орендодавець з дозволу обласної ради уклав з орендарем про це письмово додаткову угоду (п.10.6 Договору).
Згідно п.10.8 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації майна орендарем;
- загибелі майна;
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;
- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Вищевказаний договір було підписано обома сторонами без будь-яких зауважень.
Позивач, посилаючись на приписи ст..17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», стверджує, що жодних пропозицій щодо укладення договору на менший, ніж п’ять років термін дії договору на адресу відповідача не направляв; у зв’язку з чим вважає положення п.10.1. договору щодо меншого терміну дії договору ніж п’ять років, передбаченого законом, суперечать вимогам законодавства; вважає, що вищевказаний пункт договору не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню його недійсним.
Позивач також були надані докази звернення до відповідача з пропозицією про внесення змін до п.10.1. договору (лист від 19.09.2016р.) та докази того, що відповідачем було відмовлено в задоволенні пропозиції щодо продовження строку дії договору (лист від 21.09.2016р. №629/01-09).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову, враховуючи наступне.
На підставі договору між сторонами склались правовідносини оренди.
Відповідно до норм ст.759 ЦК України та ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Згідно з частиною 4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як встановлено судом першої інстанції, сторонами 22.11.2013р. погоджено без зауважень та заперечень всі істотні умови договору оренди нерухомого майна, в тому числі, строк його дії, про що свідчать підписи позивача та відповідача під текстом договору.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.
Отже, підписання позивачем договору без заперечень підтверджує його волевиявлення на укладання договору оренди нерухомого майна на строк з 22.11.2013р. і діє до 21.10.2016р. включно.
Оскільки позивачем без заперечень підписано договір, що підтверджує його волевиявлення на укладання договору оренди строком до 22.11.2013р., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання п.10.1 договору недійсним.
Щодо вимог позивача про визнання договору оренди укладеним на п’ять років, а саме до 22.11.2018р. слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ч.2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач з метою продовження строку дії договору оренди від 22.11.2013р. на термін до п'яти років, просив суд визнати недійсним у частині терміну дії договору - п.10.1 договору оренди нерухомого комунального майна із подальшим приведенням сторонами даного положення договору у відповідність до вимог чинного законодавства - тобто, у термін не менший, ніж п'ять років.
Норма ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років і визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що у зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду в будь-який час до припинення дії договору оренди.
Проте, можливість внесення змін в договір відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, в тому числі і у випадках встановлених законом, пов’язується з обставинами, які виникли після укладення договору, а не через невідповідність змісту договору вимогам закону, як на це посилається позивач.
В даному випадку, позивач виявив одностороннє волевиявлення на зміну умов договору, а відповідач заперечив в своєму листі від 21.09.2016 року №629/01-09 щодо такої умов договору.
Також слід зазначити, що умови спірного договору оренди не дають можливість орендарю ініціювати внесення змін до договору оренди, а таке право надане орендодавцю відповідно до п.8.2. спірного договору оренди, в свою чергу, як вказано в п.10.3 договору, зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди з дозволу обласної ради.
Як вбачається з додаткових документів, наданих Херсонською обласною радою (клопотання про долучення додаткових документів №420/1779-12-7-56 від 16.02.2017р.), рішенням Херсонської обласної ради ХХVI сесії VI скликання від 12.07.2013р. №801 оголошено конкурс з надання в оренду нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ міст Херсонської області, зокрема на приміщення за адресою: м. Херсон, проспект Ущакова,36, загальною площею 12 кв.м. за умови розміщення торгівельного об’єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, терміном на 2 роки 11 місяців. Стартова плата за базовий місяць – 252,77 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції, орендна ставка – 8%.
18.10.2013р. ФОП ОСОБА_5 подана заява до Постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку та управління об’єктами комунальної власності Херсонської обласної ради, відповідно до якої він заявив про участь у конкурсі на оренду нерухомого майна У Херсонській обласній клінічній лікарні, що знаходиться за адресою пр. Ушакова, 36, загальною площею 12 кв.м. за умовами розміщення торгівельного об’єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, терміном на 2 роки 11 місяців, запропонувавши орендну плату 1250 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції.
Подаючи добровільно заяву на участь у конкурсі щодо оренди нерухомого майна (копія заяви від 18.10.2013р. міститься в матеріалах справи) у відповідності до рішення Херсонської обласної ради ХХVI сесії VI скликання від 12.07.2013р. №801, позивач знав про всі істотні умови оренди нерухомого майна, в тому числі щодо терміну, на який пропонується укласти договір оренди, але жодних зауважень з приводу терміну оренди до Херсонської обласної ради не надходило.
Тобто, надавши відповідну заяву та підписавши за власним бажанням спірний договір, позивач, як орендар, шляхом волевиявлення реалізував своє право запропонувати менший термін, ніж встановлено ч.1 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».
Враховуючи такі обставини, колегія суддів вважає, що відсутність пропозиції орендаря про укладення договору на менший строк, ніж п'ять років, як окремого документу - не свідчить про невідповідність умови п.10.1 договору нормам ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2016р. у справі № 923/1103/16 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. по даній справі зобов’язано ФОП ОСОБА_3 доплатити судовий збір у розмірі 606,32 грн.
На день прийняття постанови до Одеського апеляційного господарського суду не надійшло відповідних доказів про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст.49 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд стягує з ФОП ОСОБА_5 суму недоплати у розмірі 606,32 грн. за апеляційний перегляд.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2016р. у справі №923/1103/16 – без змін.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 606,32грн. судового збору за апеляційний перегляд.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя В.І. Жеков
Суддя С.В. Таран
