ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2017 року
Справа № 910/12294/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кролевець О.А.,
суддів
Євсікова О.О., Самусенко С.С.,
розглянувши касаційні скарги
1. Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", 2. Приватного підприємства "Косвас"
на рішення та постанову
Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016
у справі
№910/12294/16 Господарського суду міста Києва
за позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Груп", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Свікон", 4. Приватної фірми "Мустанг", 5. Приватного підприємства "Косвас", 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале сільськогосподарське підприємство "АЗС-НИВА-1",
про
визнання недійсними одностороннього правочину, наказу та визнання відсутнім права,
за участю представників
від позивача:
Круторогова С.І.,
від відповідача від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: від третьої особи-4: від третьої особи-5: від третьої особи-6:
Дячок І.О., Носенко Т.С., Сотнікова І.В., не з'явився, не з'явився, не з'явився, не з'явився, не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 17.08.2016 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (колегія суддів у складі: Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (далі - Товариство, ТОВ "ФК "Централ Капітал") задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - Банк, ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна"), оформлений наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Гулеєм Олександром Івановичем №60 від 15.04.2016, щодо визнання нікчемними наступних договорів, укладених ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації: договору купівлі-продажу від 24.07.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2288; договору купівлі-продажу від 02.09.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2557; договору купівлі-продажу від 02.09.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2558; договору купівлі-продажу від 08.09.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2611; договорів №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016, №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015, укладених між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал"; договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал"; кредитного договору №008-08-15 від 05.08.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал". Визнано недійсним наказ ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" №60 від 15.04.2016, виданий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Гулеєм Олександром Івановичем, в частині визнання нікчемними вищезазначених договорів, укладених ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Визнано відсутнім право ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності вищеперерахованих договорів.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач та третя особа-5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять зазначені судові рішення скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Позивачем та третьою особою-2 подано відзиви на касаційні скарги, у яких вони просять рішення та постанову залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.01.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/12294/16 у зв'язку з відпусткою судді Малетича М.М.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.01.2017 у справі №910/12294/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Самусенко С.С.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 розгляд касаційних скарг відповідача та третьої особи-5 відкладено до 11 год. 50 хв. 6 лютого 2017 року у зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб 2-6.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 продовжено строк розгляду касаційних скарг відповідача та третьої особи-5 і відкладено її розгляд до 12 год. 20 хв. 20 лютого 2017 року у зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб 2-6.
Сторони та треті особи у справі згідно з приписами ст.1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак, треті особи- 2-6 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши згідно з ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" були укладені наступні договори:
- договір купівлі-продажу, посвідчений 24.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2188, за яким Банк продав, а Товариство купило нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 81,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 19/21;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 02.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2557, за яким Банк продав, а Товариство купило для будівництва і обслуговування туристично-оздоровчого комплексу земельну ділянку площею 1,0778 га, розташовану в урочищі Бундина села Шешори Косівського району Івано-Франківської області;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 02.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2558, за яким Банк продав, а Товариство купило для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,096 га, розташовану за адресою: Одеська обл., Комінтернівськитй р-н, Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, проспект Висоцького, 138-А;
- договір купівлі-продажу, посвідчений 08.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2611, за яким Банк продав, а Товариство купило нерухоме майно, а саме з літ. А - магазин "Альф", загальною площею 141,2 кв.м, що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Калуш Івано-Франківської області, майдан Шептицького (площа Перемоги), будинок 4;
- договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, за яким Банк передав Товариству свої права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору, а Товариство зобов'язалося прийняти це право вимоги та сплатити на користь Банку ціну такого права;
- договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2014, згідно з яким Банк передав Товариству свої права вимоги до наступних боржників: ПАТ "Завод алюмінієвих профілей", ТОВ "Рубікон-ІІ", ТОВ "Камянка Глобал Вайн", Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ, за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору;
- кредитний договір №008-08-15 від 05.08.2015, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (46356000 грн.), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку отриманий кредит, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі; дата повернення кредиту - 29.07.2016р. включно.
На виконання постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 №169 "Про віднесення ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016 №368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 18 березня 2016р. до 17 квітня 2016р. включно.
15.04.2016 Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банку Гулеєм О.І. було видано наказ №60, яким визнано нікчемними правочини, вчинені Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме з 18.03.2015 по 17.03.2016, та доручено директору Департаменту запровадження тимчасової адміністрації Фонду здійснити необхідні заходи щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Судами також встановлено, що на виконання наказу №60 від 15.04.2016 на адресу ТОВ "ФК "Централ Капітал" були направлені наступні повідомлення про нікчемність правочинів:
- повідомлення №01.1-06/966 від 17.05.2016 про нікчемність договору купівлі-продажу від 24.07.2015, укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2288;
- повідомлення №01.1-06/967 від 17.05.2016 про нікчемність договору купівлі-продажу від 02.09.2015, укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2557;
- повідомлення №01.1-06/968 від 17.05.2016 про нікчемність договору купівлі-продажу від 02.09.2015, укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2558;
- повідомлення №01.1-06/969 від 17.05.2016 про нікчемність договору купівлі-продажу від 08.09.2015, укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2611;
- повідомлення №01.1-06/970 від 17.05.2016 про нікчемність договорів №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016, №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015, укладених між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- повідомлення №01.1-06/971 від 17.05.2016 про нікчемність договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- повідомлення №01.1-06/974 від 17.05.2016 про нікчемність кредитного договору №008-08-15 від 05.08.2015, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал".
Предметом даного спору є позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", оформленого наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Гулеєм Олександром Івановичем №60 від 15.04.2016, щодо визнання нікчемними 12 договорів, укладених між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації (до 18.03.2016), та про визнання недійсним наказу ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" №60 від 15.04.2016, виданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Гулеєм Олександром Івановичем, в частині визнання нікчемними вищезазначених договорів, а також про визнання відсутнім права ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності вищеперерахованих договорів.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що оформлене одностороннім правочином Банку визнання нікчемними спірних договорів є таким, що здійснено всупереч приписам чинного законодавства України та за відсутності належних доказів.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності відповідачем належними доказами існування підстав, з якими приписи п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язують нікчемність укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, відступлення права вимоги та кредитного договору, в той час як надані позивачем докази (звіти про оцінку майна та майнових прав) спростовують інформацію щодо заниження вартості відчужуваного Банком на користь Товариства майна, що стало підставою для направлення відповідних повідомлень про нікчемність договорів. При цьому суди зазначили про те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту проведення будь-яких експертних досліджень з метою встановлення ринкової вартості майна, відчуженого на користь позивача, для кваліфікації правочинів купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок як таких, за якими банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на порушення яких посилається відповідач, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як роз'яснено в п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За змістом повідомлень від 17.05.2016 №01.1-06/966, №01.1-06/967, №01.1-06/968, №01.1-06/969 та №01.1-06/970 укладені між Банком і Товариством договори купівлі-продажу та договори №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016 та №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2015 були віднесені до нікчемних на підставі п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Проте, судами попередніх інстанцій встановлено та скаржниками не спростовується той факт, що надіслані позивачу повідомлення не містять жодного обґрунтування застосування підстав нікчемності, передбачених пунктами 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а містять виключно обґрунтування нікчемності на підставі п.3 ч. 3 ст. 38 цього Закону (тобто нікчемність договорів пов'язується з тим, що оплата ціни права вимоги на 20 і більше відсотків менше від розміру грошових зобов'язань, право вимоги за якими відступається).
Водночас, виходячи зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості майна, котра порівнюється із відповідною вартістю, що визначена сторонами в договорі та у свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.
Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, визначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на відміну від відповідача, позивачем на підтвердження вартості нерухомого майна та земельних ділянок, які були відчужені Банком на користь Товариства, надано суду наступні докази:
- звіт про оцінку майна, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15383/13 від 18.10.2013, виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість нежитлового приміщення (в літ. А) загальною площею 81,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 19/21, на 21.07.2015 становила 2112553 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 2535100 грн.);
- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15383/13 від 18.10.2013, виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість земельної ділянки площею 1,0778 га, розташованої в урочищі Бундина села Шешори Косівського району Івано-Франківської області станом на 21.07.2015 становила 1493615 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 1493650 грн.);
- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15383/13 від 18.10.2013, виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість земельної ділянки площею 0,096 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Комінтернівськитй р-н, Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, проспект Висоцького, 138-А, станом на 23.07.2015 становила 290100 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 290100 грн.);
- звіт про оцінку, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15383/13 від 18.10.2013, виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість нерухомого майна, а саме з літ. А - магазин "Альф", загальною площею 141,2 кв.м, що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Калуш Івано-Франківської області, майдан Шептицького (площа Перемоги), будинок №4, станом на 23.07.2015 становила 642500 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 771000 грн.).
Натомість на момент прийняття місцевим господарським судом рішення від 17.08.2016 відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту проведення будь-яких експертних досліджень з метою встановлення ринкової вартості відчуженого на користь позивача майна для кваліфікації правочинів купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок як таких, за якими банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Вказані обставини визнаються відповідачем у поданих ним 14.11.2016 до апеляційного суду поясненнях до справи (а.с.1-8 том 3), зокрема, шляхом зазначення про неподання відповідачем документів та заперечень по суті спору з причин заявлення ним клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам.
Касаційна інстанція відхиляє посилання Банку на відсутність дослідження судом апеляційної інстанції складених 10.11.2016 висновків про вартість майна, звітів про оцінку майна та рецензій на ці звіти (а.с.9-435 том 3), що були додані відповідачем до пояснень від 14.11.2016 у справі, які, на його думку, підтверджують заниження вартості відчуженого Банком нерухомого майна та відступлених майнових прав більш як на 20% від звичайних цін, оскільки відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, апеляційна інстанція, керуючись приписами ч.1 ст. 101 ГПК України, мотивовано не прийняла вказані додаткові докази, неможливість подання яких до суду першої інстанції з незалежних від апелянта причин останній не обґрунтував. Зокрема, посилання апелянта на те, що останнім було подано клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам, а в таких випадках спори по суті не розглядаються, не можуть бути підставою для визнання поважними причин неподання цих документів до місцевого господарського суду.
З урахуванням приписів ст.ст. 33, 34, 43, 101 ГПК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та вищенаведених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначена за результатами оцінки вартість нерухомого майна, відчуженого Банком на користь Товариства, дорівнює або є меншою, аніж вартість, за якою відповідне майно було набуто позивачем за договорами купівлі-продажу від 24.07.2015, від 02.09.2015 (реєстровий №2557), від 02.09.2015 (реєстровий №2558) та від 08.09.2015.
Крім того, судами встановлено, що 05.08.2015р. між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (позичальник) був укладений кредитний договір №008-08-15, на виконання якого Банк надав позичальнику кредит, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 46356000 грн., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредит.
Відповідно до повідомлення №01.1-06/974 від 17.05.2016 підставою нікчемності кредитного договору №008-08-15 від 05.08.2015, на думку відповідача, стало погашення грошових коштів за рахунок списання грошових коштів з депозитів третіх осіб, яким Банк розміщував вклади за підвищеними процентними ставками. У цьому ж повідомленні відповідач дійшов висновку, що підставою нікчемності кредитного договору є те, що Банк до дня визнання Банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим та умови кредитного договору надають перевагу позичальнику (п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Проте, у зв'язку з порушенням позичальником строків виконання кредитних зобов'язань, Банк, керуючись вимогами чинного законодавства, умовами кредитного договору та договору застави майнових прав №008-08-15/2 від 10.09.2015, списував в рахунок погашення заборгованості грошові кошти з рахунку майнового поручителя і на момент звернення позивача з даним позовом заборгованість за кредитним договором є повністю погашеною.
Вказаний факт жодним чином не спростований відповідачем.
Більше того, відповідачем не доведено, що укладення з позивачем кредитного договору стало однією з причин його неплатоспроможності, оскільки під час розгляду справи Банком не надано суду належних та допустимих доказів, які підтвердили б наявність причинно-наслідкового зв'язку між укладенням сторонами кредитного договору в серпні 2015 року та визнанням ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" неплатоспроможним у квітні 2016 року.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи зі змісту приписів ст.1 ГПК України, ст .ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.
При цьому законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладені між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" договори купівлі-продажу, договори про внесення змін до договору відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2015, договір про відступлення права вимоги від 24.07.2015, а також кредитний договір №008-08-15 від 05.08.2015 всупереч приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були визнані нікчемними, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як сторони за такими договорами.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважав за можливе захистити порушене право позивача у спосіб, обраний у позовній заяві та повністю задовольнити позовні вимоги шляхом визнання недійсними одностороннього правочину Банку, оформленого наказом №60 від 15.04.2016, визнання недійсним наказу №60 від 15.04.2016, а також визнання відсутнім права Банку вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договорів, укладених між позивачем та відповідачем.
Враховуючи те, що наслідком прийняття оскаржуваного наказу є створення конкретного цивільного правового результату для позивача та відповідача, зокрема, у вигляді необхідності вчинення дій щодо застосування наслідків недійсності договорів (повернення майна, коштів тощо), апеляційний суд зазначив, що вольові дії відповідача з прийняття вказаного наказу, що передбачені актами цивільного законодавства (Законом України "Про і систему гарантування вкладів фізичних осіб"), мають всі ознаки одностороннього правочину, а тому до його вчинення поширюються загальні вимоги цивільного законодавства, передбачені ст.203 ЦК України.
У будь-якому разі, незалежно від правової природи спірного наказу, ключовим у вирішенні даного спору є надання правової оцінки правомірності прийняття даного наказу, що й було здійснено судом першої інстанції.
Колегія суддів також вказує на помилковість тверджень скаржників про те, що належним відповідачем у даній справі є не Банк, а Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Гулей О.І., та обумовлену цим непідвідомчість господарському суду даного спору в частині вимог про визнання недійсним правового акта індивідуальної дії - наказу ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" №60 від 15.04.2016, виданого цією Уповноваженою особою щодо визнання нікчемними договорів, укладених ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, а також те, що даний спір розглядається в порядку господарського судочинства, а спірним наказом були визнані нікчемними договори, стороною яких є ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", а також зважаючи на те, що Уповноважена особа Фонду не виступає у даних правовідносинах як самостійний суб'єкт, а діє від імені ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", апеляційний суд правильно вказав, що саме Банк є належним відповідачем у даній справі.
Крім того, відхиляючи клопотання Банку про заміну неналежного відповідача, суд першої інстанції вірно відзначив про відсутність підстав для залучення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" в якості співвідповідача, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вже є учасником судового процесу (третьою особою-1), а уповноважена особа Фонду є лише його працівником та здійснює функції з ліквідації Банку від імені Фонду.
Як встановлено судами, на підставі постанови Правління НБУ №280 від 21.04.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та рішення Виконавчої дирекції Фонду №561 від 22.04.2016 було розпочату процедуру ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".
Статтею 12 ГПК України визначено перелік справ, що підвідомчі господарським судам, серед яких, у тому числі, справи про банкрутство.
Частиною 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст. 12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії функціонування тимчасової адміністрації в банку або ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень адміністративних судів у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням протиправними дій (рішення) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання договорів нікчемними правочинами в процедурі ліквідації банку (постанови від 16.02.2016 у справі №826/2043/15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14).
Отже, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено того, що укладені між Банком та Товариством договори купівлі-продажу від 24.07.2015, від 02.09.2015 (реєстровий №2557), від 02.09.2015 (реєстровий №2558) та від 08.09.2015, договір про відступлення права вимоги (цесії) від 24.07.2015, кредитний договір №008-08-15 від 05.08.2015 та договори №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016, №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2015 підпадають під ознаки нікчемності, врегульовані п.п .2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на вищезазначене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів не може прийняти до уваги заперечення відповідача, які зводяться передусім до посилань на необхідність оцінки нових доказів по справі (складені 10.11.2016 звіти про оцінку майна, висновки про вартість майна та рецензії на звіти про оцінку майна), оскільки це виходить за межі перегляду справи в порядку касації.
Інші доводи заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення і постанови.
Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст. ст. 43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" та Приватного підприємства "Косвас" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №910/12294/16 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кролевець
Судді О. Євсіков
С. Самусенко
