КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2016 р. Справа№ 910/12294/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача: Круторогова С.І.;
від відповідача: Носенко Т.С.;
від третьої особи 1: Герасименко Т.В.;
від третьої особи 2: не з'явився.
від третьої особи 3: не з'явився.
від третьої особи 4: не з'явився.
від третьої особи 5: не з'явився.
від третьої особи 6: не з'явився.
розглянувши
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк
Петрокоммерц - Україна" в особі уповноваженої особи
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
здійснення ліквідації ПАТ "Банк
Петрокоммерц - Україна" Гулея Олександра Івановича
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 17.08.2016 року
у справі № 910/12294/16 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова
компанія "Централ Капітал"
до Публічного акціонерного товариства "Банк
Петрокоммерц - Україна"
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капіталь Груп"
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свікон"
третья особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватна фірма "Мустанг"
третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Косвас"
третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале сільськогосподарське підприємство "АЗС-НИВА-1"
про визнання недійсними одностороннього правочину,
наказу та визнання відсутнім права
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" задоволено повністю.
- Визнано недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна", оформлений наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" Гулеєм Олександром Івановичем №60 від 15.04.2016 р., щодо визнання нікчемними наступних договорів, укладених ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації:
- Договору купівлі-продажу від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2288;
- Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2557;
- Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2558;
- Договору купівлі-продажу від 08.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2611;
- Договорів № 3 від 25.01.2016 р., № 4 від 10.02.2016 р., № 5 від 19.02.2016 р., № 6 від 26.02.2016 р., № 7 від 03.03.2016 р., № 8 від 09.03.2016 р. про внесення змін до Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015 р., укладених між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- Кредитного договору № 008-08-15 від 05.08.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал".
Визнано недійсним наказ Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" № 60 від 15.04.2016 р., виданий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" Гулеєм Олександром Івановичем, в частині визнання нікчемними наступних договорів, укладених ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації:
- Договору купівлі-продажу від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2288;
- Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2557;
- Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2558;
- Договору купівлі-продажу від 08.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2611;
- Договорів № 3 від 25.01.2016 р., № 4 від 10.02.2016 р., № 5 від 19.02.2016 р., № 6 від 26.02.2016 р., № 7 від 03.03.2016 р., № 8 від 09.03.2016 р. про внесення змін до Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015 р., укладених між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- Кредитного договору № 008-08-15 від 05.08.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал".
Визнано відсутнім право Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності наступних договорів:
- Договору купівлі-продажу від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2288;
- Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2557;
- Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2558;
- Договору купівлі-продажу від 08.09.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2611;
- Договорів № 3 від 25.01.2016 р., № 4 від 10.02.2016 р., № 5 від 19.02.2016 р., № 6 від 26.02.2016 р., № 7 від 03.03.2016 р., № 8 від 09.03.2016 р. про внесення змін до Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015 р., укладених між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- Кредитного договору № 008-08-15 від 05.08.2015 р., укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "ФК "Централ Капітал".
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20; ідентифікаційний код 22906155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 37-Б; ідентифікаційний код 38123843) судовий збір у розмірі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц - Україна" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" Гулея Олександра Івановича звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
19.09.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
26.09.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
27.09.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи 1 надійшли письмові додаткові пояснення.
27.09.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшли письмові додаткові пояснення.
В судове засідання представник третьої особи 2 не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 18.10.2016 року.
Представником третьої особи 2 подано заяву, в якій останній просить розглядати справу без участі представника останнього.
Розпорядженням головного спеціаліста відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5568/16 від 17.10.2016 р. справу № 910/12294/16, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2016 р., справу № 910/12294/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" Гулея Олександра Івановича прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.
17.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
17.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Свікон" надійшла заява про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
17.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Приватної фірми "Мустанг" надійшла заява про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
17.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Приватного підприємства "Косвас" надійшла заява про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
17.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале сільськогосподарське підприємство "АЗС-НИВА-1" надійшла заява про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
18.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.
В судове засідання 18.10.2016 року представники третьої особи 2 не з'явились. Розгляд справи було відкладено на 14.11.2016 року. Залучено до участі у справі №910/12294/16 у якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свікон" Залучено до участі у справі № 910/12294/16 у якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватну фірму "Мустанг". Залучено до участі у справі № 910/12294/16 у якості третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Косвас". Залучено до участі у справі № 910/12294/16 у якості третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале сільськогосподарське підприємство "АЗС-НИВА-1".
Представником апелянта надані пояснення по справі, в яких останній просить долучити додаткові докази перерахові в поясненнях до матеріалів даної справи.
Надані апелянтом на стадії апеляційного провадження додаткові докази, а саме перерахові в поясненнях, судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України". Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.
Доказів поважності причин не подання вищезазначених документів до суду першої інстанції відповідачем апеляційному суду не надано.
Посилання апелянта на те, що останнім було подано клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з непідвідомчістю данного спору господарським судам, а в таких випадках спори по суті не розглядаються, не можуть бути підставою для визнання поважними причин неподання цих документів до місцевого господарського суду.
Жодних обґрунтувань обставин, які унеможливили подання даних документів, саме до прийняття рішення місцевим господарським судом, відповідачем не наведено, відповідних доказів з цього приводу - не надано.
За таких обставин, колегією суддів не приймаються зазначені докази, оскільки відповідачем не доведено поважності причин їх неподання до суду першої інстанції.
Представниками третіх осіб 3, 4, 5, 6 подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів.
В судове засідання 14.11.2016 року представники третіх осіб 2, 3, 4, 5, 6 в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третіх осіб 2, 3, 4, 5, 6, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Треті особи не позбавлені надавати повноваження на представницто своїх інтересів будь-якому іншому представнику (представникам).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалав даної справи, між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" були укладені наступні договори:
- договір купівлі-продажу, посвідчений 24.07.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2188, за яким Банк продав, а Товариство купило нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 81,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 19/21;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 02.09.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2557, за яким Банк продав, а Товариство купило для будівництва і обслуговування туристично-оздоровчого комплексу земельну ділянку площею 1,0778 га, розташовану в урочищі Бундина села Шешори Косівського району Івано-Франківської області;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 02.09.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2558, за яким Банк продав, а Товариство купило для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,096 га, розташовану за адресою: Одеська обл., Комінтернівськитй р-н, Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, проспект Висоцького, 138-А;
- договір купівлі-продажу, посвідчений 08.09.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим №2611, за яким Банк продав, а Товариство купило нерухоме майно, а саме з літ. А - магазин "Альф", загальною площею 141,2 кв.м, що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Калуш Івано-Франківської області, майдан Шептицького (площа Перемоги), будинок 4;
- договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 р., за яким Банк передав Товариству свої права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору, а Товариство зобов'язалося прийняти це право вимоги та сплатити на користь Банку ціну такого права;
- договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2014 р., згідно з яким Банк передав Товариству свої права вимоги до наступних боржників: ПАТ "Завод алюмінієвих профілей", ТОВ "Рубікон-ІІ", ТОВ "Камянка Глобал Вайн", Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ, за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору;
- кредитний договір №008-08-15 від 05.08.2015 р., згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування (46 356 000,00 грн.), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку отриманий кредит, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі; дата повернення кредиту - 29.07.2016 р. включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 р. № 169 "Про віднесення ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016 р. № 368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 18 березня 2016 р. до 17 квітня 2016 р. включно.
15.04.2016 р. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банку Гулеєм О.І. було видано наказ №60, яким визнано нікчемними правочини, вчинені Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме з 18.03.2015 р. по 18.03.2016 р., та доручено директору Департаменту запровадження тимчасової адміністрації Фонду здійснити необхідні заходи щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
На виконання наказу №60 від 15.04.2016 р. на адресу ТОВ "ФК "Централ Капітал" були направлені наступні повідомлення про нікчемність правочинів:
- повідомлення №01.1-06/966 від 17.05.2016 р. про нікчемність Договору купівлі-продажу від 24.07.2015 р., укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2288;
- повідомлення №01.1-06/967 від 17.05.2016 р. про нікчемність Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2557;
- повідомлення №01.1-06/968 від 17.05.2016 р. про нікчемність Договору купівлі-продажу від 02.09.2015 р., укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2558;
- повідомлення №01.1-06/969 від 17.05.2016 р. про нікчемність Договору купівлі-продажу від 08.09.2015 р., укладеного між Банком (Продавець) та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовим Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2611;
- повідомлення №01.1-06/970 від 17.05.2016 р. про нікчемність Договорів №3 від 25.01.2016 р., №4 від 10.02.2016 р., №5 від 19.02.2016 р., №6 від 26.02.2016 р., №7 від 03.03.2016 р., №8 від 09.03.2016 р. про внесення змін до Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015, укладених між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- повідомлення №01.1-06/971 від 17.05.2016 р. про нікчемність Договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 р., укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал";
- повідомлення №01.1-06/974 від 17.05.2016 р. про нікчемність Кредитного договору №008-08-15 від 05.08.2015 р., укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал".
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, визнання нікчемними спірних договорів є таким, що здійснено всупереч приписам чинного законодавства України та за відсутності належних доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 2 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до повідомлень №01.1-06/966, №01.1-06/967, №01.1-06/968, №01.1-06/969 від 17.05.2016 р. договори купівлі-продажу, укладені між Банком та Товариством, були віднесені до нікчемних на підставі пунктів 2, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).
В той же час, вказані повідомлення не містять жодного обґрунтування застосування підстави нікчемності, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону, а містять виключно обґрунтування нікчемності на підставі п. 3.
Підпунктом 3 частини 3 статті 38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості майна, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.
Пункт 14.1.71 Податкового кодексу України дає визначення поняттю звичайної ціни, за яким звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Згідно з пунктом 14.1.219. Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту проведення будь-яких експертних досліджень з метою встановлення ринкової вартості відчуженого на корись позивача майна для кваліфікації правочинів купівлі-продажу нерухомого майна та земельних ділянок як таких, за якими банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
В той же час, позивачем в якості підтвердження вартості нерухомого майна та земельних ділянок, які були відчужені Банком на користь Товариства, надано суду наступні докази:
- звіт про оцінку майна, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15383/13 від 18.10.2013 р., виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість нежитлового приміщення (в літ. А) загальною площею 81,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 19/21, на 21.07.2015 р. становила 2112553,00 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 2535100,00 грн.);
- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15383/13 від 18.10.2013 р., виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість земельної ділянки площею 1,0778 га, розташованої в урочищі Бундина села Шешори Косівського району Івано-Франківської області станом на 21.07.2015 р. становила 1493615,00 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 1493650,00 грн.);
- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15383/13 від 18.10.2013 р., виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість земельної ділянки площею 0,096 га, розташованої за адресою: Одеська обл., Комінтернівськитй р-н, Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, проспект Висоцького, 138-А, станом на 23.07.2015 р. становила 290100,00 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 290100,00 грн.);
- звіт про оцінку, виконаний ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15383/13 від 18.10.2013 р., виданий Фондом державного майна України), згідно з яким вартість нерухомого майна, а саме з літ. А - магазин "Альф", загальною площею 141,2 кв.м, що складає 2/100 ідеальних часток житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться за адресою: м. Калуш Івано-Франківської області, майдан Шептицького (площа Перемоги), будинок 4 станом на 23.07.2015 р. становила 642 500,00 грн. без ПДВ (згідно з договором купівлі-продажу відчуження відбулося за 771000,00 грн.).
За змістом статей 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, визначеними в статті 9 Закону України "Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності; звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, визначена за результатами оцінки вартість нерухомого майна дорівнює або є меншою, аніж вартість, за якою відповідне майно було відчужено на користь позивача за вказаними договорами.
Крім того, відповідно до повідомлення №01.1-06/970 від 17.05.2016 р. Договори №3 від 25.01.2016 р., №4 від 10.02.2016 р., №5 від 19.02.2016 р., №6 від 26.02.2016 р., №7 від 03.03.2016 р. та №8 від 09.03.2016 р. про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 р. були віднесені до нікчемних на підставі пунктів 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону.
Втім, повідомлення не містить жодного обґрунтування застосування підстав нікчемності, передбачених пунктами 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону, а містить виключно обґрунтування нікчемності на підставі п. 3 (тобто, нікчемність договорів пов'язується з тим, що оплата ціни права вимоги на 20 і більше відсотків менше від розміру грошових зобов'язань, право вимоги за якими відступається).
Сторонами було укладено вісім договорів про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 р., якими вносились зміни до Переліку кредитних договорів, укладених Банком з позичальниками (боржниками), Переліку договорів, укладених в забезпечення зобов'язань за кредитними договорами, ціни відступленого права по кожному кредиту та строку дії Договору відступлення.
Згідно з п. 3.1 договору відступлення в редакції договору про внесення змін №8 за домовленістю сторін ціна прав вимоги за цим договором на дату укладання договору остаточно склала 128062818,83 грн.
Нікчемність договорів про внесення змін №3-8 до Договору відступлення, на думку відповідача, полягає в тому, що на підставі договору про внесення змін №3 від 25.01.2016 р. до переліку боржників, право вимоги до яких відступається, додатково була включена заборгованість Ішутіна Олександра Миколайовича перед Банком за кредитним договором №1239н-09-07 від 25.09.2007 р. у розмірі 187528667,58 грн., про що зазначено у додатку №1 до Договору відступлення.
В даному випадку, висновки про заниження ціни відступлення права вимоги були зроблені виключно на підставі балансового обліку заборгованості ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" за кредитним договором.
В той же час, згідно з наданим позивачем звітом про оцінку майнових прав по кредиту від 27.11.2015 р., складеним ТОВ "Вектор Оцінки" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15383/13 від 18.10.2013 р., виданий Фондом державного майна України), вартість об'єкта оцінки (майнові права по кредиту ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" №1239н-09-07 від 25.09.2007 р.) склала 2566000,00 грн.
Тобто, оцінку кредитної заборгованості вказаного боржника було здійснено з метою визначення реальної вартості кредитної заборгованості, яка є суттєво нижчою за її номінальну вартість, що зумовило встановлення ціни відчуження права вимоги за договором від 28.08.2015 р. в редакції оспорюваних договорів про внесення змін.
Крім того, відповідно до повідомлення №01.1-06/971 від 17.05.2016 р. договір відступлення права вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 р. було визнано нікчемним, у зв'язку з тим, що оплата ціни права вимоги була на 54,4% менше від розміру грошових зобов'язань, право вимоги за якими відступалося.
В якості доказів правомірності укладення даних договорів позивачем долучено до матеріалів справи належні та допустимі докази того, що:
- кредитна заборгованість ПрАТ "Завод алюмінієвих профілів" перед Банком станом на 21.07.2015 р. склала 34827,70 грн. (право вимоги до вказаної юридичної особи було придбано за 35000,00 грн.);
- кредитна заборгованість ТОВ "РУБІКОН-ІІ" перед Банком станом на 21.07.2015 р. склала 1888276,62 грн. (право вимоги до вказаної юридичної особи було придбано за 18850061,20 грн.);
- право вимоги до ТОВ "Камянка Глобал Вайн" та Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було придбано позивачем за номінальною вартістю.
Надані позивачем докази (звіти про оцінку майна та майнових прав) спростовують інформацію щодо заниження вартості відчужуваного Банком на користь Товариства майна, що стало підставою для направлення відповідних повідомлень про нікчемність договорів.
Також, як було встановлено судом, 05.08.2015 р. між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" (позичальник) був укладений Кредитний договір №008-08-15, на виконання якого Банк надав позичальнику кредит, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 46356000,00 грн., а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредит.
Відповідно до повідомлення №01.1-06/974 від 17.05.2016 р. підставою нікчемності кредитного договору №008-08-15 від 05.08.2015 р., на думку відповідача, стало погашення грошових коштів за рахунок списання грошових коштів з депозитів третіх осіб, яким Банк розміщував вклади за підвищеними процентними ставками.
У цьому ж повідомленні відповідач дійшов висновку, що підставою нікчемності кредитного договору є те, що Банк до дня визнання Банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим та умови кредитного договору надають перевагу позикодавцю.
В той же час, як вказує представник позивача, у зв'язку з порушенням позичальником строків виконання кредитних зобов'язань, Банк, керуючись вимогами чинного законодавства, умовами Кредитного договору та договору застави майнових прав №008-08-15/2 від 10.09.2015 р., списував в рахунок погашення заборгованості грошові кошти з рахунку майнового поручителя, і на момент звернення позивача з даним позовом заборгованість за Кредитним договором є повністю погашеною.
Вказаний факт жодним чином не був спростований представниками відповідача в судовому засіданні.
Більш того, відповідачем не доведено, що укладення з позивачем Кредитного договору стало однією із причин його неплатоспроможності, оскільки під час розгляду справи Банком не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність причинно-наслідкового зв'язку між укладенням Кредитного договору між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" та визнанням ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" неплатоспроможним.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону передбачають нікчемність укладених між позивачем та відповідачем договорів купівлі-продажу, відступлення права вимоги та кредитного договору.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права під час звернення до суду із даним позовом суд відзначає наступне.
Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, що вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Укладені між Банком та ТОВ "ФК "Централ Капітал" договори купівлі-продажу від 24.078.2015 р., від 02.09.2015 р., 02.09.2015 р., 08.09.2015 р., договори №3 від 25.01.2016 р., № 4 від 10.02.2016 р., № 5 від 19.02.2016 р., № 6 від 26.02.2016 р., № 7 від 03.03.2016 р., № 8 від 09.03.2016 р. про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015 р., договір про відступлення права вимоги від 24.07.2015 року, а також кредитний договір №008-08-15 від 05.08.2015 р., всупереч приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були визнані нікчемними, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача як сторони за такими договорами.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважав за можливе захистити порушене право позивача у спосіб, обраний у позовній заяві та повністю задовольнити позовні вимоги шляхом визнання недійсними одностороннього правочину Банку, оформленого наказом №60 від 15.04.2016 р., визнання недійсним наказу №60 від 15.04.2016 р., а також визнання відсутнім права Банку вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договорів, укладених між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред 'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, а також те, що даний спір розглядається в порядку господарського судочинства, а спірним наказом були визнані нікчемними договори, стороною яких є ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», а також зважаючи на те, що Уповноважена особа Фонду (Фонд) не виступає у даних правовідносинах як самостійний суб'єкт, а діє від імені ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», колегія суддів вважає, що саме останній є належним відповідачем по даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови Правління НБУ №280 від 21.04.2016 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Петрокоммерц- Україна» та Рішення Виконавчої дирекції Фонду №561 від 22.04.2016 р. було розпочату процедуру ліквідації ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».
Статтею 12 ГПК України визначено перелік справ, що підвідомчі господарським судам, серед яких, у тому числі, справи про банкрутство.
Частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 16.02.2016 р. у справі №826/2043/15 та від 15.06.2016 р. у справі №826/20410/14.
Зокрема, в межах справи №826/20410/14 Верховним Судом України розглядались вимоги про визнання протиправними дій (рішення) уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору №45049 банківського вкладу (депозиту) «Планер», укладеного між позивачем та Банком 7 липня 2014 р., та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, нікчемними правочинами.
В результаті розгляду даних вимог Верховний Суд України дійшов до наступного висновку. Виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону № 4452-УІ та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У справі, яка розглядається, суди встановили, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним. За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Щодо посилань скаржника у своїх поясненнях на постанову Верховного Суду України від 20.09.2016 у справі №826/12348/15, ухвалу Верховного Суду України від 20.09.2016 у справі №819/2132/15 та ухвалу Верховного Суду України від 13.09.2016 у справі №815/5455/15, то вони не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних рішеннях не міститься обов'язкових до застосування правових позицій, а заявникам по цим справам було відмовлено у перегляді судових рішень (у допуску до провадження ВСУ), у зв'язку з недоведеністю подібності правовідносин при застосуванні судами норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Категорія «правочин» з'явилась у вітчизняному законодавстві з моменту прийняття Цивільного кодексу України й за своїм змістом є ширше поняття «угода», оскільки охоплює будь-яке вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.
Отже, враховуючи те, що наслідком прийняття оскаржуваного наказу є створення конкретного цивільного правового результату для позивача та відповідача, зокрема, у вигляді необхідності вчинення дій щодо застосування наслідків недійсності договорів (повернення майна, коштів тощо), колегія суддів вважає, що вольові дії відповідача з прийняття вказаного наказу, що передбачені актами цивільного законодавства (Законом України «Про і систему гарантування вкладів фізичних осіб»), мають всі ознаки одностороннього правочину, а тому до його вчинення поширюються загальні вимоги цивільного і законодавства, передбачені ст. 203 ЦК України.
У будь-якому разі, незалежно від правової природи спірного наказу, ключовим у вирішенні даного спору є надання правової оцінки правомірності прийняття даного наказу, що й було здійснено судом першої інстанції.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року у справі №910/12294/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/12294/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна
