ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.02.2017 Справа № 904/10956/16
За позовом ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Дніпропроект", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
відповідача-3: Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина І.А., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
відповідача-4: Виконавчого комітету Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
відповідача-5: Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання рішення загальних зборів учасників товариства та правочинів недійсними
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 представник за дов. № 1020 від 16.08.2016
від відповідача-1: Кафтасьєва Г.В. представник за до. № б/н від 19.10.2016
від відповідача-2: Пшеничний О.В. представник за дов. № б/н від 11.01.2017
від відповідача-3: не з'явився
від відповідача-4: не з'явився
від відповідача-5: Тер-Товмасян Ю.Г. представник за дов. № 14-404юр. від 12.10.2016
СУТЬ СПОРУ:
ОСОБА_7 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "ІНТЕРМЕТ", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Дніпропроект", відповідача-3: Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина І.А., відповідача-4: Виконавчого комітету Криворізької міської ради, відповідача-5: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів Учасників ТОВ «Холдінг компанія «ІНТЕРМЕТ» про продаж комплексу будівель та споруд ТОВ «ХОЛДІНГ КОМПАНІЯ «ІНТЕРМЕТ» за адресою АДРЕСА_1 ТОВ «НВФ «Дніпропроект» за 650000,00 грн., в т.ч. ПДВ, та надання права підпису договору купівлі-продажу та підписання всіх необхідних для здійснення угоди документів директору Товариства ОСОБА_8, оформленого протоколом № 3 від 28.01.2013, з моменту його прийняття;
- визнати недійсним попередній договір від 16.03.2012, укладений між ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» та ТОВ «НВФ «Дніпропроект», посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 16.03.2012, та зареєстрований в реєстрі за № 562, з моменту його укладення;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 29.01.2013, укладений між ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» та ТОВ «НВФ «Дніпропроект», посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 29.01.2013, та зареєстрований в реєстрі за № 110, з моменту його укладення;
- визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ТОВ «НВФ «Дніпропроект» та ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг», посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 29.07.2013, та зареєстрований в реєстрі за № 1276, з моменту його укладення.
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 162085 від 29.01.2013, прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. та індексний номер 4497863 від 29.07.2013, прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.
- скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), а саме: реєстрацію права власності за ТОВ «НВФ «Дніпропроект» (код ЄДРПОУ: 33718185), номер запису про право власності: 56059; реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 1896403, іпотекодержатель: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ: 24432974).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 19.12.2016.
На виконання вимог ухвали суду від 01.12.2016, представник позивача 15.12.2016 подав до канцелярії суду пояснення, якими залучає витребувані судом документи до матеріалів справи.
19.12.2016 від відповідача-5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову в частині визнання недійсним договору іпотеки від 29.07.2013. предметом якого є спірне нерухоме майно, оскільки позивачем у позові не зазначено, які його права були порушені внаслідок укладання вказаного договору або в чому полягали неправомірні дії відповідачів-2, 5 при його укладанні.
19.12.2017 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19.12.2017 від відповідача-4 надійшли заперечення на позов, в яких він просить суд відмовити у позові повністю, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог, виконавчий комітет Криворізької міської ради не має жодного відношення до порушення, оспорення чи невизнання прав чи інтересів позивача. Також, відповідач-4 зазначає, що у період з 01.01.2013 по 30.04.2016 записи про державну реєстрацію прав власності вносились до реєстру Криворізьким міських управлінням юстиції Дніпропетровської області у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, правонаступником прав та обов'язків якого не є виконавчий комітет Криворізької міської ради.
Ухвалою суду від 19.12.2016 розгляд справи було відкладено на 17.01.2017.
27.12.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з адміністративної будівлі літ. "Д-1", загальною площею 121,8 кв. м, складу металу літ. "Е-1" загальною площею 1420,4 кв. м., погрузочно-розгрузочної рампи літ. "З" загальною площею 172,0 кв. м, естакади літ. "К" загальною площею 70,6 кв. м., гаражу "Л" загальною площею 63,7 кв. м, гаражів під №№ 1-5 загальною площею 108,1 кв. м, до набрання рішення суду законної сили.
17.01.2017 від відпоідача-5 надійшла заява про застосування позовної давності до вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "ХК "Інтермет" від 28.01.2013 після спливу позовної давності є підставою для відмови у їх задоволенні, також, як наслідок, і вимог позивача до відповідача-5.
17.01.2017 відповідач-1 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності.
Позивач 17.01.2017 подав до канцелярії суду клопотання про використання засобів технічної фіксації при розгляді цієї справи.
В судовому засіданні, відповідно до ч. 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/10956/16 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи Документообіг господарських судів. Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер № 1008271МR15232.
Від відповідача-5 надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.
17.01.2017 відповідач-2 подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 17.01.2017 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та її розгляд призначено на 01.02.2017.
30.01.2017 від відповідача-5 надійшло клопотання про припинення провадження у справі, в якому він просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 29.07.2013 між відповідачем-2 та відповідачем-5, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір щодо визнання недійсним даного договору не є корпоративним спором, а враховуючи суб'єктний склад сторін - позивач у справі фізична особа, спір не підлягає вирішенню господарськими судами України та має вирішуватись загальними судами в порядку цивільного судочинства.
01.02.2017 через канцелярію суду від відповідача-4 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
01.02.2017 відповідач-1 подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву.
01.02.2017 позивач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів спроби відчуження спірного майна та просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
01.02.2017 представник позивача звернувся до суду з клопотання про призначення у справі судової експертизи для визначення оцінки вартості спірного комплексу будівель та споруд на момент продажу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 14 передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
З урахуванням обставин, на які у позові позивач посилається як на підставу визнання недійсними попереднього договору, договору купівлі-продажу та договору іпотеки, встановлення експертом вартості спірного майна не матиме значення для вирішення даного спору по суті, а тому господарський суд не вбачає підстав для призначення у справі судової експертизи та відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання.
Ухвалою суду від 01.02.2017 розгляд справи було відкладено на 06.02.2017.
06.02.2017 позивач подав до суду клопотання про витребування у відповідача-1 книги протоколів загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Позивачем у вищевказаному клопотанні не зазначено, які обставини перешкоджають наданню даного доказу, а також не надано доказів як-то звернення до ТОВ "Холдинг Компанія "Інтермет" з клопотанням про надання даних доказів та відмови останнього в їх наданні.
Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
06.02.2017 від представника позивача повторно надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи для визначення оцінки вартості спірного комплексу будівель та споруд на момент продажу.
Господарський суд відмовив у задоволенні даного клопотання, з підстав наведених вище.
Відповідач-4 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, 06.02.2017 надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, на підставі наданих раніше письмових заперечень та документів.
Відповідач-3 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 6 том 2).
У судовому засіданні 06.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-1,2,5, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" утворене шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства "Холдінг компанія "Інтермет", зареєстрованого Виконкомом Криворізької міської ради 26.04.2006, реєстраційний номер 12271050002000460 на підставі рішення установчих зборів засновників протокол № 1 від 08 червня 2001 року і діє на підставі чинного законодавства України та цього Статуту і внутрішніх документів Товариства (п. 1.1 Статуту Товариства в редакції 2011 року, арк. с. 19 том 1).
Згідно зі Статуту ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет", зареєстрованого Виконавчим комітетом Криворізької міської ради 10.06.2011, номер запису: 12271450000012538 (арк. с. 107 том 1), затвердженого рішенням Установчих зборів засновників ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" від 08.06.2011, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001193270 станом на 27.07.2016, ОСОБА_7 є учасником ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет", який володіє часткою у розмірі 700 грн., що становить 7 часток та відповідає 70 голосам при голосуванні та 3,5% статутного капіталу товариства.
З матеріалі справи вбачається, що 28.01.2013 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет", на порядок денний яких винесено наступні питання:
1. Розгляд питання про продаж технічної бази (далі - комплекс будівель та споруд) ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" за адресою АДРЕСА_1 ТОВ "НВФ "Дніпропетроект".
2. Про укладення договору купівлі продажу та визначення уповноваженої особи на підписання всіх необхідних для здійснення угод документів.
На зазначених вище загальних зборах були присутні такі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет": ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, відсутні - ТОВ "Торговий дім "Метизи", ОСОБА_14,, ОСОБА_15, ОСОБА_7
За наслідками проведення загальних зборів присутніми учасниками товариства ухвалено рішення, оформлене протоколом № 3 від 28.01.2013 (арк. с. 48), а саме:
- по першому питанню порядку денного: продати технічну базу далі комплекс будівель та споруд ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" за адресою АДРЕСА_1 ТОВ "НВФ "Дніпропетроект" за 650000 грн., в т.ч. ПДВ;
- по другому питанню порядку денного: надати право підпису договору купівлі-продажу та підписання всіх необхідних для здійснення угоди документів директору товариства ОСОБА_8.
Позивач стверджує, що він не був повідомлений про місце, час та порядок денний загальних зборів учасників ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет", які відбулись 28.01.2013, йому стало відомо про їх проведення лише на початку квітня 2016 року.
Відповідно до 4.1 Статуту ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" (в редакції від 10.06.2011), кожний з учасників Товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному цим Статутом; вимагати розгляду на загальних зборах учасників порушеного ним питання в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством та даним Статутом.
За змістом п.п.2.12., 2.13, 2.14, 2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства");
- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства").
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.
Відповідно до ст.61 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
За змістом ч. 5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Згідно з пунктом 12.7 Статуту ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" (в редакції від 10.06.2011), про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються письмово поштовим повідомленням або під розписку особисто, з зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Отже, на товариство покладено обов'язок щодо повідомлення усіх його учасників про проведення загальних зборів у спосіб та порядок, визначений чинним законодавством та установчими документами останнього, а виконання такого обов'язку Відповідачем не залежить від розміру частки учасника в статутному капіталі товариства.
Проте, відповідачем-1 не надано місцевому господарському суду доказів направлення повідомлення позивачу як учаснику товариства про дату та час проведення, порядку денного загальних зборів учасників, призначених на 28.01.2013.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про неповідомлення позивача про дату, час та місце проведення та порядок денний загальних зборів ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" від 28.01.2013, а відтак і про порушення вимог чинного законодавства та прав позивача на управління справами товариства шляхом прийняття участі в загальних зборах, ознайомлення з документами, які виносились на розгляд загальних зборів, висловлення своєї думки щодо питань порядку денного, внесення своїх питань до порядку денного, що є підставою для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет".
Однак, відповідачі-2, 5 звернулись до суду із заявами по застосування позовної давності до вимог позивача (арк. с. 197, 208 том 1), оскільки, як зазначають відповідачі-2, 5, позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права ще у січні 2013 року, а тому трирічний строк позовної давності сплив у січні 2016 року, тоді як позивач звернувся із даним позовом до суду лише у листопаді 216, тобто з порушенням строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
Так, відповідно статті 256 Цивільного кодексу України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 даного Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом 28.11.2016, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії суду (арк. с. 3 том 1), тобто поза межами встановленого 3-х річного строку.
У позовній заяві позивач вказує, що про прийняття загальними зборами ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" 28.01.2013 рішення про продаж комплексу будівель та споруд ТОВ Холдінг компанія "Інтермет" за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ "НВФ "Дніпропроект" за 650000 грн. та надання права підпису договору купівлі-продажу вищевказаного майна ОСОБА_8 йому стало відомо лише у квітні 2016 року.
Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження вищенаведених обставин позивачем до суду не надано.
Виходячи ж зі змісту спірних правовідносин, пов'язаних з участю особи у господарському товаристві, яка передбачає наявність в такої особи не лише прав, зокрема на одержання інформації про діяльність товариства, а і обов'язків, в т.ч. виконання установчих документів та рішень загальних зборів учасників товариства, участь у діяльності товариства з метою досягнення його цілей, тобто за умов відповідального і розумного ставлення позивача до своїх прав та обов'язків учасника товариства, а також можливості одержувати інформацію про товариство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, суд вважає, що позивач мав дізнатися про прийняття загальними зборами ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" 28.01.2013 рішення про продаж комплексу будівель та споруд ТОВ Холдінг компанія "Інтермет" за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ "НВФ "Дніпропроект" за 650000 грн. та надання права підпису договору купівлі-продажу вищевказаного майна ОСОБА_8 ще у січні 2013 року.
В силу ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
У якості доказу звернення до відповідача-1 із запитами про надання інформації відповідачем-1 щодо діяльності підприємства, позивачем надано до суду копії листів від 25.05.2012, 20.11.2013, 25.08.2015, 12.08.2016, 16.01.2017, з якими останній звертався до ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" (арк. с. 91-104 том 2).
Як зазначає позивач, жодної відповіді на вищевказані вимоги ним від відповідача-1 не отримано. Однак, при цьому, позивачем не надано до суду доказів здійснення ним як учасником товариства своїх прав, зокрема, на звернення до товариства з позовом про зобов'язання надати інформацію про його діяльність.
А тому, суд вважає, що вищевказані обставини не відносяться до тих причин, які не залежали від позивача і свідчать про обмеження в реалізації ним своїх прав, адже, у випадку належного використання своїх прав, позивач міг би вчинити дії щодо їх вчасного захисту до спливу трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Види особистих немайнових прав визначені статтею 270 цього Кодексу.
Стаття 269 ЦК України передбачає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав, вона володіє ними довічно.
Отже, у ч. 1 ст. 100 ЦК України йдеться про загальне право фізичної особи брати участь у товариствах, а зміст корпоративних прав встановлений іншими нормами чинного законодавства України.
Так, виходячи з правової природи корпоративних прав, визначених зокрема ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України, ці права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а відтак - і пов'язані з цим можливості, тобто до прав учасників господарського товариства належать як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства тощо), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами та розподілі прибутку, право виходу із товариства тощо), які невід'ємно пов'язані, оскільки право участі у товаристві може передаватися винятково разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами.
Відтак, права учасника господарського товариства, які слідують із права його участі в цьому товаристві, не є особистими немайновими правами, а тому позовна давність до відповідних вимог учасників господарських товариств застосовується на загальних підставах.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-216гс14 від 04.02.2015.
Отже, суд доходить висновку, що позивач міг і мав дізнатися про порушення свого права ще у січні 2013 року.
Також, суд враховує, що суть і призначення строку позовної давності полягає у забезпеченні стабільності цивільних правовідносин, у гарантуванні принципу правової визначеності між сторонами таких відносин. Ставити під сумнів після спливу значного періоду часу певні обставини, що склалися, суперечить основним засадам розумності, добросовісності і справедливості, та завдає значного негативного впливу як цивільному обігу, так і правам учасників правовідносин. Законом надано достатній час (три роки) протягом якого особа має змогу визначитися з характером порушеного права, суб'єктом порушення та звернутися до суду з позовом про захист своїх прав.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" зазначалось, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог.
Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" про продаж комплексу будівель та споруд ТОВ Холдінг компанія "Інтермет" за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ "НВФ "Дніпропроект" за 650000 грн. та надання права підпису договору купівлі-продажу вищевказаного майна ОСОБА_8, оформлені протоколом № 3 від 28.01.2013, такою, яка пред'явлена з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а тому відмовляє у позові в цій частині.
Щодо позовних вимог позивача про:
- визнання недійсним попереднього договору від 16.03.2012, укладеного між ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» та ТОВ «НВФ «Дніпропроект», посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 16.03.2012, та зареєстрованого в реєстрі за № 562, з моменту його укладення;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 29.01.2013, укладеного між ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» та ТОВ «НВФ «Дніпропроект», посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 29.01.2013, та зареєстрованого в реєстрі за № 110, з моменту його укладення;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 162085 від 29.01.2013, прийнятого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;
- скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), а саме: реєстрацію права власності за ТОВ «НВФ «Дніпропроект» (код ЄДРПОУ: 33718185), номер запису про право власності: 56059, господарський суд зазначає наступне.
16.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія "Інтермет" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (далі - покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу техбази з передплатою (далі - попередній договір), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. та зареєстровано у реєстрі за № 562 (арк. с. 209-210 том 1).
Пунктом 1 попереднього договору встановлено, що у строк до 15.05.2012 продавець зобов'язуються передати у власність покупця за договором купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти нежилі приміщення техбази, а саме: адміністративна будівля під літ. «Д-1», розміром 24,60 х 6,37 м; склад металу під літ. «Е» розміром 61,00 х 23,70 м; погрузочна-розгрузочна рампа під літ. «З» розміром 21,50 х 8,00 м; естакада під літ. «К» розміром 12,60 х 6,60 м та гаражі під літ. «Л» розміром 9,80 х 6,50 м., гаражі 1-5, що знаходиться в АДРЕСА_1 - (надалі - «майно»).
Відповідно до пункту 2 попереднього договору, майно, що має бути відчужено за основним договором, є власністю продавця.
Згідно з п. 3 попереднього договору, сторони домовились про такі істотні умови основного договору:
- продаж майна буде вчинено за 650000 грн., в тому числі ПДВ;
- порядок проведення розрахунків за основним договором - безготівковий;
- витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням основного договору; включаючи вартість довідок та витягів з єдиних реєстрів Міністерства юстиції України, сторони оплачують за домовленістю;
- витрати, пов'язані з оплатою збору до Пенсійного фонду України, сплачуються покупцем.
При укладанні попереднього договору покупець сплачує продавцю, шляхом внесення на банківський рахунок продавця, в день підписання та посвідчення цього договору, передплату у вигляді авансу в розмірі 150000 грн., у тому числі ПДВ (п. 6 попереднього договору).
29.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія "Інтермет" (далі - продавець) в с особі директора ОСОБА_8, діючого на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд (далі - договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. та зареєстровано у реєстрі за № 110 (арк. с. 211-213 том 1).
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу, продавець в особі представника передав у власність (продав), а покупець в особі представника прийняв у власність (купив) об'єкт нерухомості, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав як комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт).
Пунктом 3 договору купівлі-продажу встановлено, що відчужувальний об'єкт має наступний опис: комплекс будівель та споруд. а саме: адміністративної будівлі літ. "Д-1", загальною площею 121,8 кв. м, складу металу літ. "Е-1" загальною площею 1420,4 кв. м, погрузочно-розгрузочної рампи літ. "З" загальною площею 172,0 кв. м, естакади літ. "К" загальною площею 70,6 кв. м, гаражу "Л" загальною площею 63,7 кв. м, гаражів під №№ 1-5 загальною площею 108,1 кв. м.
Ціна об'єкту, що відчужується, становить 650000 грн., з яких 150000 грн. покупець вніс раніше на банківський рахунок продавця, у вигляді передплати, згідно умов попереднього договору, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 16.03.2012 за реєстровим № 562, а решту грошей у розмірі 500000 грн., в тому числі ПДВ, покупець вніс на банківський рахунок продавця, до підписання та посвідчення цього договору (п. 4 договору купівлі-продажу).
На підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель та спору від 29.01.2013, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «НВФ «Дніпропроект» на комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 162085 від 29.01.2013 року, номер запису про право власності: 56059). Опис об'єкта нерухомого майна: адміністративна будівля літ. «Д-1», загальною площею 121,8 кв.м, склад металу літ. «Е-1» загальною площею 1420,4 кв.м, погрузочно-розгрузочна рампа літ. «З» загальною площею 172,0 кв.м, естакада літ. «К» загальною площею 70,6 кв.м, гараж «Л» загальною площею 63,7 кв.м, гаражі під №№ 1-5 загальною площею 108,1 кв.м (арк. с. 55 том 1).
ОСОБА_7, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія "Інтермет", станом на 16.03.2012 (дата укладення попереднього договору) та 29.01.2013 (дата укладання договору купівлі-продажу), вважає вищевказані договори такими, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, статей 92, 98, 203, 215, 235, 241 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
Попередній договір від 16.03.2012 та договір купівлі-продажу від 29.01.2013 оспорюється позивачем як такі, що не відповідають приписам ч.1 ст. 92, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України. Позивач вважає, що вищевказані договори не є прибутковими та укладені не в інтересах товариства та його учасників.
Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договір відповідно до цивільного законодавства України є різновидом правочину.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У підпункті 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Як на одну із підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та спору від 29.01.2013, позивач посилається на те, що ОСОБА_8, який від імені ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" вчиняв даний правочин, на мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки йому право підпису даного договору надано рішенням загальних зборів учасників товариства № 3 від 28.012013, який, на думку позивача підлягає скасуванню.
Судом вище зазначено про відмову у визнанні рішень загальних зборів учасників ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" № 3 від 28.01.2013 недійсним.
Частиною 1 ст. 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
За приписами ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Вищим керівним органом товариства є загальні збори його учасників (п. 11.1 Статуту).
Пунктом 13.1 Статуту встановлено, що виконавчим органом товариства є директор.
Директор призначається загальними зборами учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень (п. 13.2-.13.3 Статуту).
Директор товариства, зокрема, укладає договори (угоди) про передачу майна товариства у власність (управління, володіння) третіх осіб або оплату грошових сум з поточних рахунків товариства.
З матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" вбачається, що згідно рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 3 від 05.03.2012, ОСОБА_8 призначено директором ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет" з 06.03.2012 (арк. с. 135-136).
Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Отже, ОСОБА_8, укладаючи та підписуючи попередній договір та договір купівлі-продажу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет", діяв з додержанням вимог чинного законодавства та положень Статуту товариства.
В обґрунтування своїх доводів щодо недійсності попереднього договору від 16.03.2012 та договору купівлі-продажу від 29.01.2013 позивач посилається, також, на те, що укладання даних договорів було здійснено не в інтересах товариства та його учасників, оскільки майно продано за 650000 грн., тобто, майже за його балансовою вартістю (648000 грн.), тоді як позивач готовий придбати дане майно за 700000 грн.
Господарський суд не приймає до уваги вищевикладене твердження позивача, оскільки як встановлено судом вище, правовідносини, пов'язані з участю особи у господарському товаристві, передбачають наявність в такої особи не лише прав, зокрема, на одержання інформації про діяльність товариства, а і обов'язків, в т.ч. виконання установчих документів та рішень загальних зборів учасників товариства, участь у діяльності товариства з метою досягнення його цілей, тобто за умов відповідального і розумного ставлення позивача до своїх прав та обов'язків учасника товариства, а також можливості одержувати інформацію про товариство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, суд вважає, що позивач мав дізнатися про прийняття загальними зборами ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" рішення про продаж спірного майна за 650000 грн. А тому, мав можливість, на момент прийняття рішення про продаж майна, висунути на розгляд загальних зборів учасників товариства пропозицію щодо придбання ним спірного майна за ціною 700000 грн. Однак, доказів здійснення вищевказаних дій позивачем до суду не надано.
Крім того, згідно Статуту ТОВ "Холдінг Компанія "Інтермет", позивач не мав переважного права на придбання спірного майна товариства.
Щодо порушення права позивача як учасника товариства шляхом продажу спірного майна за вартістю 650000 грн., суд зазначає наступне.
Право учасника товариства на отримання вартості частини майна товариства, яка пропорційна його частці у статутному капіталі може бути реалізоване лише при виході учасника з товариства. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Доказів виходу позивача із складу учасників товариства станом на дату звернення з позовом до суду позивачем не надано. Отже, відсутнє порушення корпоративних прав позивача, як учасника товариства, пов'язане з виходом із його складу.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання чи оспорювання.
Зокрема, як зазначено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.
У даній справі позивачем не доведено факту порушення права позивача укладанням спірних договорів та наявності негативних наслідків порушення його права як учасника товариства з обмеженою відповідальністю.
Судовий захист порушеного права повинен спричиняти відновлення такого права.
Проте, у спірних відносинах визнання недійсними попереднього договору та договору купівлі-продажу, за відсутності заяви про вихід із складу учасників товариства, не призводить до виникнення у товариства обов'язку виплатити позивачу вартість частини майна товариства.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, встановлені обставини справи, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсними попереднього договору від 16.03.2012 та договору купівлі-продажу від 29.01.2013.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсними попереднього договору від 16.03.2012 та договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 29.01.2013, позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 162085 від 29.01.2013, прийнятого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. та скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно за ТОВ «НВФ «Дніпропроект», номер запису про право власності - 56059, також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсними попереднього договору від 16.03.2012 та договору купівлі-продажу від 29.01.2013.
Стосовно решти заявлених вимог, про:
- визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ТОВ "НВФ "Дніпропроект" та ПАТ "АрселоМіттал Кривий Ріг", посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 29.07.2013, та зареєстрований в реєстрі за № 1276, з моменту його укладання;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4497863 від 29.07.2013, прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;
- скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), а саме реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 1896403, іпотекодержатель: ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (код ЄДРПОУ 24432974),
господарський суд припиняє провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України правом звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, наділені підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ст. 21 ГПК України).
За змістом положень пункту 4 частини першої ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 Господарського кодексу України сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.
Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначено статтею 167 ГК України.
Корпоративними правами, згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України, є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно матеріалів справи позивач, ОСОБА_7, володіє часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія "Інтермет" - 3,5 %. Жодних доказів наявності частки у статутному капіталі ТОВ "НВФ "Дніпропроект" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" позивачем не надано. Також, позивач не є стороною спірного договору іпотеки від 29.07.2013, укладеного між ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ТОВ "НВФ "Дніпропроект".
Оскільки спір в частині вимог позивача про визнання договору іпотеки від 29.07.2013 не є корпоративним, суд відхиляє доводи позивача щодо підвідомчості даного спору в цій частині господарському суду.
Згідно частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом або інша заінтересована особа, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Проте, заінтересована особа має звертатися з таким позовом до суду з урахуванням визначеної чинним законодавством підвідомчості спорів.
Отже, з огляду на наведене вище, даний спір не є корпоративним спором, а враховуючи суб'єктний склад сторін спору - позивачем у справі є фізична особа, спір не підлягає вирішенню господарськими судами України та має вирішуватися загальними судами в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Щодо заяви позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з адміністративної будівлі літ. "Д-1", загальною площею 121,8 кв. м, складу металу літ. "Е-1" загальною площею 1420,4 кв. м., погрузочно-розгрузочної рампи літ. "З" загальною площею 172,0 кв. м, естакади літ. "К" загальною площею 70,6 кв. м, гаражу "Л" загальною площею 63,7 кв. м, гаражів під №№ 1-5 загальною площею 108,1 кв. м, до набрання рішення суду законної сили, суд зазначає наступне.
Дану заяву позивач мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У частині 2 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суд України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що позивачем до даної заяви у якості доказу загрози відчуження спірного майна клопотання від 01.02.2017 (арк. с. 11-12 том 2) надано роздруківку скріншоту з мережі Інтернет (арк. с. 13-15 том 2), яку господарський суд не вважає належним доказом, у розуміння статей 32-34 ГПК України. Крім того, судом прийнято до уваги, що на спірне майно накладено заборону відчуження, відповідно до договору іпотеки від 29.01.2013 (арк. с. 55 том 1).
З огляду на вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору господарський суд враховує наступне.
Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
У розділі 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" у застосуванні цієї статті господарським судам рекомендовано мати на увазі, зокрема, таке.
Відповідно до п. 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки господарським судом припинено провадження у справі в частині вимог про: визнання недійсним договору іпотеки від 29.07.2013, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4497863 від 29.07.2013 та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 1896403, іпотекодержатель: ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", судові витрати у сумі 4134 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Станом на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору до господарського суду не надходило, тому питання повернення судового збору не вирішується судом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у сумі 5512 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів Учасників ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» про продаж комплексу будівель та споруд ТОВ «Холдінг Компанія "Інтермет" за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «НВФ «Дніпропроект» за 650000 грн. в т.ч. ПДВ, та надання права підпису договору купівлі-продажу та підписання всіх необхідних для здійснення угоди документів директору Товариству ОСОБА_8, оформленого протоколом № 3 від 28.01.2013, з моменту його прийняття відмовити.
У задоволенні позовних вимог про:
- визнання недійсним попереднього договору від 16.03.2012, укладеного між ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» та ТОВ «НВФ «Дніпропроект», посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 16.03.2012, та зареєстрованого в реєстрі за № 562, з моменту його укладення;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 29.01.2013, укладеного між ТОВ «Холдінг Компанія «Інтермет» та ТОВ «НВФ «Дніпропроект», посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 29.01.2013, та зареєстрованого в реєстрі за № 110, з моменту його укладення;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 162085 від 29.01.2013, прийнятого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;
- скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), а саме: реєстрацію права власності за ТОВ «НВФ «Дніпропроект» (код ЄДРПОУ: 33718185), номер запису про право власності: 56059 - відмовити.
Провадження у справі в частині:
- визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ТОВ "НВФ "Дніпропроект" та ПАТ "АрселоМіттал Кривий Ріг", посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. 29.07.2013, та зареєстрований в реєстрі за № 1276, з моменту його укладання;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексацій ний номер 4497863 від 29.07.2013, прийняте приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А.;
- скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), а саме: реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 1896403, іпотекодержатель: ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (код ЄДРПОУ 24432974) припинити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.02.2017
Суддя В.І. Ярошенко
