АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/657/17 Справа № 204/3413/16-ц
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Максюти Ж.І.,
суддів: Каратаєвої Л.О., Демченко Е.Л.,
за участі секретаря: Назаренко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", ОСОБА_3 про стягнення заподіяного збитку та страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» на свою користь суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 25000 грн., пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування - 2509,59 грн., витрати на послуги експерта - 500 грн., а всього 28009,59 грн. З ОСОБА_3 позивач ОСОБА_4 просив стягнути матеріальний збиток, що не компенсується страховиком у розмірі 30688,44 грн., витрати на послуги експерта - 500 гривень, а разом 31188,44 грн. /а.с.1-3/
За клопотанням позивача, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2016 року позовну заяву в частині вимог до ОСОБА_3 було залишено без розгляду /а.с.64-65/.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_4В до ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» було відмовлено /а.с.74-79/.
З таким рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги до страхової компанії у повному обсязі /а.с.83-85/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2015 року о 12 год 15 хв. у м. Дніпропетровську на пр. ОСОБА_5, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем «ТойотаКемри», державний номерний знак НОМЕР_1, та ОСОБА_3, який керував автомобілем «МАЗДА 6», державний номерний знак НОМЕР_2.
Учасники ДТП, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, склали повідомлення про ДТП - європротокол без участі працівників відповідних підрозділів МВС України, що відповідає вимогам п. 2.11 Правил дорожнього руху та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», примітки до ст. 124 КУпАП. Згідно п. 14 європротоколу від 29.12.2015 року, відповідач визнав свою вину у скоєнні ДТП /а.с.5, 41/.
На день ДТП, 29.12.2015 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застахована у ТзДВ «Страхова компанія «Кредо», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6313137. Забезпеченим транспортним засобом, згідно вказаного полісу, є автомобіль НОМЕР_3. Обов’язковий ліміт відповідальності страховика відповідно до цього договору за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 грн., без франшизи /а.с.40/.
ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії AA №091494/а.с.6/, а тому, відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звільнений від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності шляхом укладення договору страхування (полісу).
Згідно висновку № 2302/16/16 від 18.02.2016 року експертного дослідження, виконаного на замовлення позивача судовим експертом - ОСОБА_6, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «ТойотаКемри», державний номерний знак НОМЕР_4, внаслідок ДТП, становить 55688,44 грн. /а.с.7-9/.
Позивач у встановлений законом строк звернувся до ТзДВ«Страхова компанія «Кредо» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Проте, листом від 15.02.2016 року страхова компанія повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент ДТП позивач не мав полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отже, не мав права складати повідомлення, встановленого МТСБУ зразка (європротокол), та залишати місце ДТП без виклику підрозділів національної поліції /а.с.6 зворот/.
Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції вважав відмову ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» у виплаті страхового відшкодування обґрунтованою з наведених страховою компанією підстав, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Згідно зі ст.33.2 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
Відповідно до ст. 1.7. вказаного закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Разом з цим, згідно зі ч.1 ст.13 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо – транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Як було зазначено вище, позивач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –учасників бойових дій, а тому він згідно із законом звільнений від обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності шляхом укладення страхового полісу, але його транспортний засіб слід вважати забезпеченим законом.
Відтак, допустивши порушення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що учасники ДТП не мали права складати європротокол.Колегія суддів вважає, що в розумінні ст.33.2 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, правом на складання євро протоколу сторони наділені, оскільки транспортні засоби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є забезпеченими.
Згідно зі ст.37.1.3 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов"язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
По справі встановлено, що позивач виконав всі обов"язки, покладені на нього ст.ст. 33, 37.1.3 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, п.2.10 Правил дорожнього руху.
Так, учасники ДТП склали європротокол зі схемою, оскільки відповідач визнав свою вину повністю, у встановлений законом строк сторони надали страховій компанії письмове повідомлення про ДТП, та відповідний пакет документів, визначений чинним законодавством для проведення виплати страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмова страхової компанії у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування є безпідставною.
Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 698 від 17.11.2011 року «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 1 січня 2013 року складає 25000 гривень.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про стягнення ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_2 суми несплаченого страхового відшкодування у розмірі 25000 грн. Між тим, з огляду на встановлений законом ліміт відповідальності страховика, у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на послуги експерта у сумі 500 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
Пунктом 36. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, чим порушила свої зобов’язання, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_2 пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, розмір якої слід розрахувати за формулою: 2 х22% (облікова ставка НБУ) /365 х 86 (кількість днів за період прострочки) х25000 грн. (сума страхового відшкодування). Таким чином, розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування становить 2509,59 грн. /а.с.11/.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції, на підставі п.4.ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач, на підставі п.9 ч.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за подання як позовної заяви, так і апеляційної скарги, а тому з ТзДВ «Страхова компанія «Кредо»на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1157,52 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_2 суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 25000 грн., пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування 2509,59 грн., що в загальному розмірі становить 27509,59 грн..
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 1157,52 грн. судового збору на користь держави.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: Е.Л. Демченко
ОСОБА_7
