печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12646/16-ц
Категорія 20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фаркош Ю.А.,
при секретарі - Зінакову М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна про визнання недійсним договору дарування квартири, -
В С Т А Н О В И В :
В березні 2016 позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір №195 від 20.05.2015 дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,70 кв.м.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу частки у ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491, за яким ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 40% частки за 8 000 000 грн. 05.05.2015 між ОСОБА_6 та СПД - ФО-П ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» та про заміну первісного кредитора на нового. На час подання позовної заяви ОСОБА_3 не виконав своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491 від 17 грудня 2014 року. Позивач вважає, що договір №195 від 20.05.2015 укладався за наявності спільного умислу між ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, укладений з метою погіршення матеріального становища ОСОБА_3 шляхом приховання майна, що в подальшому дасть ОСОБА_3 можливість ухилитися від виконання грошового зобов'язання перед кредиторами. Таким чином, вважає наявними підстави для визнання недійсним договору №195 від 20.05.2015 дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,70 кв.м.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на викладені в позові обставини та доводи, просив позов задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти задоволення позову, заперечення подали у письмовому виді.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила на адресу суду письмові пояснення, згідно яких просила розглядати справу без її участі, разом з тим зазначила, що оспорюваний договір був посвідчений нею у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, 17 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу частки у ТОВ «Торговий дім «Камілла» №1491, за яким ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 40% частки за 8 000 000 грн.
05.05.2015 між ОСОБА_6 та СПД - ФО-П ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» та про заміну первісного кредитора на нового.
Відповідно до п.1.3. вказаного договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і право вимоги, що виникне в майбутньому щодо сплати боргу.
Відповідно до п.1.5 Договору первісний кредитор ОСОБА_6 стає майновим поручителем за виконання боржником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу, в розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Таким чином, третя особа ОСОБА_1 набув право вимоги за вказаним договором купівлі-продажу до відповідача ОСОБА_3
20.05.2015 між ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено Договір дарування квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_5 діюча від імені ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_2, опис об'єкта: кількість кімнат - 3, загальна площа - 79,70 кв.м., житлова площа - 55,70 кв.м.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просить визнати недійсним договір дарування квартири з тих підстав, що договір є фіктивним, оскільки вчинений з метою приховати нерухоме майно ОСОБА_3 та уникнути від виконання своїх зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 8 000 000 грн. 00 коп.
Разом з тим, суд вважає відсутнім порушення прав та інтересів позивача з боку відповідачів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину в момент його вчинення ЦК України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як зазначено в п.7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК України.
Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.26 своєї постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з встановлених обставин справи, позивач не є заінтересованою стороною оспорюваного правочину.
Посилання Позивача на наявність умислу в діях ОСОБА_3 за відсутності належних та допустимих доказів в розумінні ст. 57 ЦПК України є виключно його припущенням. ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд суду і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання сплатити вартість 40% частки в розмірі 8 000 000 грн. 00 коп. Інших умов договору, які б свідчили про наявність домовленості сторін про передачу відповідачем ОСОБА_3 у власність позивача нерухомого майна, зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1, договір не містить.
По суті доводів позивача про фіктивність договору дарування, слід зазначити, що з наведених у позові обставин та підстав, відсутні підстави стверджувати про фіктивність вказаного договору дарування, оскільки позивач не має суб'єктивного права оспорювати даний правочин.
Виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2016.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 6, 16, 203, 215, 626-628 ЦК України, ст.ст.3, 10-11, 60, 169, 208-215, 292, 294 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна про визнання недійсним договору дарування квартири,- відмовити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2016, а саме, скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Ю.А.Фаркош
