Єдиний державний реєстр судових рішень
Яготинський районний суд Київської області
ун. № 382/1058/15-к
пр. № 1-кп/382/1/16
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2016 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Яготині Київської області кримінальне провадження № 42015110320000007, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 квітня 2015 року, відносно
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого ФОП ОСОБА_11 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого згідно вироку Яготинського районного суду Київської області від 11 вересня 2013 року за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до штрафу у сумі 51 тис. грн., обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Яготина Київської області, громадянина України, із вищою освітою, непрацюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_11 пред`явлене обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.
27 квітня 2015 року близько 15 год. 45 хв. у приміщенні скотобійні за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , будучи доставленим на місце дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 та оперуповноваженим сектору карного розшуку Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_10 , повідомив, що крадіжки м`яса не вчиняв, після чого у ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та власника скотобійні ОСОБА_11 виник умисел на заподіяння фізичного болю ОСОБА_6 шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого написати розписку ОСОБА_11 про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 9300 грн. та надати відомості про осіб, які вкрали м`ясо з приміщення скотобійні чи визнати за собою вчинення такої крадіжки.
Шляхом вчинення конклюдентних дій, ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 дійшли змови щодо участі кожного у катуванні потерпілого ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_11 наніс один удар кулаком лівої руки під праве око потерпілого, після чого взяв до рук газову горілку, запаливши її дав зрозуміти ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , що буде використовувати її для катування ОСОБА_6 . Після чого, підпалив вказаною газовою горілкою праве стегно, тулуб та праву кисть ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому сильного фізичного болю.
Продовжуючи виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_14 наніс два удари кулаком лівої руки під праве око потерпілого, один удар кулаком правої руки під ліве око та один удар кулаком правої руки в ліву частину голови над вухом, чим заподіяв останньому сильного фізичного болю.
У свою чергу ОСОБА_10 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади не вжив передбачених законом заходів, спрямованих на припинення злочинних дій ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , а натомість погрожував ОСОБА_6 у застосуванні насильства щодо нього, тим самим сприяв вчиненню злочину.
Внаслідок вказаних протиправних дій, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, саден обличчя, а також, опіків 2-го пальця правої кисті, передньої черевної стінки та правого стегна, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 62 від 30 квітня 2015 року характерні для дії відкритого полум`я або розкалених предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.
Вказані дії ОСОБА_11 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 127 КК України як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких діях з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_10 пред`явлене обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.
Згідно з наказом начальника ГУ МВС України в Київській області №424 о/с від 21 червня 2013 року лейтенанта міліції ОСОБА_10 призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про міліцію" міліція в Україні державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно зі ст. 2 ЗУ "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Статтею 3 ЗУ "Про міліцію" передбачено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Відповідно до ст. 5 цього ж Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов`язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Згідно зі ст. 20 цього ж Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов`язків керується тільки законом, діє в його межах та підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.
Всупереч зазначеним нормам законодавства, 27 квітня 2015 року близько 15 години у м. Яготині Київської області на проїжджій частині пров. Ціолковського ОСОБА_10 спільно з дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_16 без належних на те підстав затримав ОСОБА_6 та близько 15 год. 45 хв. доставив останнього на територію скотобійні за адресою: АДРЕСА_3 , з метою перевірки його на причетність до крадіжки м`яса із вказаної скотобійні.
У приміщенні скотобійні ОСОБА_6 повідомив, що крадіжки м`яса не вчиняв, після чого у ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та власника скотобійні ОСОБА_11 виник умисел на заподіяння фізичного болю ОСОБА_6 шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого написати розписку ОСОБА_11 про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 9300 грн. та надати відомості про осіб, які вкрали м`ясо з приміщення скотобійні чи визнати за собою вчинення такої крадіжки.
Шляхом вчинення конклюдентних дій, ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 дійшли змови щодо участі кожного у катуванні потерпілого ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_11 наніс один удар кулаком лівої руки під праве око потерпілого, після чого взяв до рук газову горілку, запаливши її дав зрозуміти ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , що буде використовувати її для катування ОСОБА_6 . Після чого, підпалив вказаною газовою горілкою праве стегно, тулуб та праву кисть ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому сильного фізичного болю.
Продовжуючи виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_14 наніс два удари кулаком лівої руки під праве око потерпілого, один удар кулаком правої руки під ліве око та один удар кулаком правої руки в ліву частину голови над вухом, чим заподіяв останньому сильного фізичного болю.
У свою чергу ОСОБА_10 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади не вжив передбачених законом заходів, спрямованих на припинення злочинних дій ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , а натомість погрожував ОСОБА_6 у застосуванні насильства щодо нього, тим самим сприяв вчиненню злочину.
Крім цього, ОСОБА_10 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи спільно з ОСОБА_12 , перевищив надану йому владу та службові повноваження, умисно, безпідставно, в порушення вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про міліцію", 27 квітня 2015 року близько 15 години у м. Яготині Київської області на проїжджій частині пров. Ціолковського затримав ОСОБА_6 , доставив на територію скотобійні за адресою: АДРЕСА_3 , де близько 15 год. 45 умисно з метою примусити ОСОБА_6 написати розписку ОСОБА_11 про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 9300 грн. та надати відомості про осіб, які вкрали м`ясо з приміщення скотобійні чи визнати за собою вчинення такої крадіжки, явно вийшовши за межі наданих йому прав та повноважень, погрожував потерпілому у застосуванні до нього насильства.
Так, 27 квітня 2015 року близько 15 год. 45 хв. ОСОБА_10 спільно з дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_16 доставили до приміщення скотобійні за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , з метою перевірки його на причетність до крадіжки м`яса із вказаної скотобійні.
У приміщенні скотобійні ОСОБА_6 повідомив, що крадіжки м`яса не вчиняв, після чого у ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та власника скотобійні ОСОБА_11 виник умисел на заподіяння фізичного болю ОСОБА_6 шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого написати розписку ОСОБА_11 про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 9300 гривень та надати відомості про осіб, які вкрали м`ясо з приміщення скотобійні чи визнати за собою вчинення такої крадіжки.
Шляхом вчинення конклюдентних дій, ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 дійшли змови щодо участі кожного у катуванні потерпілого ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_11 наніс один удар кулаком лівої руки під праве око потерпілого, після чого взяв до рук газову горілку, запаливши її дав зрозуміти ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , що буде використовувати її для катування ОСОБА_6 . Після чого, підпалив вказаною газовою горілкою праве стегно, тулуб та праву кисть ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому сильного фізичного болю.
Продовжуючи виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_14 наніс два удари кулаком лівої руки під праве око потерпілого, один удар кулаком правої руки під ліве око та один удар кулаком правої руки в ліву частину голови над вухом, чим заподіяв останньому сильного фізичного болю.
У свою чергу ОСОБА_10 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади не вжив передбачених законом заходів, спрямованих на припинення злочинних дій ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , а натомість погрожував ОСОБА_6 у застосуванні насильства щодо нього, тим самим сприяв вчиненню злочину.
Внаслідок вказаних протиправних дій, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців, саден обличчя, а також, опіків 2-го пальця правої кисті, передньої черевної стінки та правого стегна, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 62 від 30 квітня 2015 року характерні для дії відкритого полум`я або розкалених предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.
Вказані дії ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 127 КК України як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких діях з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян та супроводжувалися насильством, погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого йому складі злочину не визнав. Показав, що 27 квітня 2015 року він приїхав на бойню десь о 08 годині 30 хвилин. О 10 годині йому ОСОБА_17 привіз на забій корову. Також прийшов ОСОБА_18 влаштовуватись на роботу. Він разом із помічником забили корову і розбирали тушу, він показував ОСОБА_18 як треба розбирати тушу. В цей час він почув як під`їхала машина. В цех зайшов ОСОБА_19 і запитав, чи можна придбати м`ясо для собаки. Він йому повідомив, щоб той під`їхав через 30 хвилин. ОСОБА_19 поїхав. Вони продовжили розбирати тушу. Через хвилин 30-40 до цеху зайшов ОСОБА_19 , а за ним ОСОБА_20 , він, ОСОБА_21 , попросив всіх вийти, щоб поговорити з ним, ОСОБА_22 , наодинці. Перед цим у нього була крадіжка м`яса, він знав, що ОСОБА_20 часто просив у охоронців цигарки, а потім йому стало відомо, що ОСОБА_20 неодноразово судимий, тому він думав, що крадіжку м`яса вчинив ОСОБА_20 , а оскільки у ОСОБА_23 була мала дитина, то він хотів поговорити з ОСОБА_22 без міліції. Коли всі вийшли з бійні, вони почали з ОСОБА_22 розмовляти, він просив, щоб ОСОБА_24 повернув йому кошти. Ріпа образив його нецензурною лайкою і він вдарив Ріпу в обличчя в ліву сторону, вдарив сильно правою рукою, бо ОСОБА_24 похилився. Удар він наніс на емоціях, через те, що ОСОБА_24 його образив. ОСОБА_24 казав, що він нічого не крав. Тоді він, ОСОБА_21 , пішов до охоронця, щоб ще раз попитати про крадіжку м`яса. В цей час до цеху зайшов ОСОБА_19 . Коли він, ОСОБА_21 , вийшов до охоронця, охоронець підтвердив, що м`ясо вкрав ОСОБА_25 . Потім до нього, ОСОБА_21 , підійшов ОСОБА_26 , він з ОСОБА_26 поговорив про гроші та корову і ОСОБА_26 поїхав. Коли він, ОСОБА_21 , уже йшов до бойні, то з бойні вийшов ОСОБА_24 за ним ОСОБА_19 . ОСОБА_24 пішов в бік своїх рідних на території бойні стояли дружина ОСОБА_27 і тесть. Він, ОСОБА_21 , попросив робочих занести Лаврику м`ясо, яке в ящику поставили в багажник автомобіля, на якому приїхав ОСОБА_19 . Чи заходив на бойню ОСОБА_28 йому не відомо, принаймні він його там не бачив. Він знав ОСОБА_19 до цього, ОСОБА_19 підробляв таксистом, про те, що ОСОБА_19 працює в міліції йому нічого не було відомо. Також пояснив, що горілками він не користується, так як горілки використовуються при забої свиней, а він займається коровами.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованих йому складах злочинів не визнав і показав, що у квітні 2015 року він близько 09 годин прибув за місцем служби. Від керівництва отримав усну вказівку поспілкуватись з раніше судимою особою ОСОБА_29 . Оскільки його колега ОСОБА_30 був на автомобілі, він попросив ОСОБА_31 його підвезти. ОСОБА_32 попередив свого начальника і вони поїхали за місцем проживання ОСОБА_29 . Власова вдома не було, сусідка сказала, що він буде біля 12 години, про що він доповів своєму керівництву і керівник сказав чекати ОСОБА_29 . ОСОБА_32 погодився почекати з ним. В цей час ОСОБА_33 зателефонував ОСОБА_19 , якого вони в подальшому підхопили біля лікарні, та втрьох поїхали на бійню, щоб придбати м`яса для собаки ОСОБА_19 . Під`їхали на бійню, ОСОБА_19 вийшов і пішов у цех, хвилини через 2-3 повернувся, сказав, що там немає людини, яка віддасть м`ясо, і треба до нього поїхати. Після цього ОСОБА_19 сів до машини і вони поїхали через кілька дворів від бійні, де зупинились. ОСОБА_19 вийшов з машини, сказав почекати кілька хвилин. Він, ОСОБА_28 , також вийшов, оскільки в машині було жарко. ОСОБА_19 зайшов на подвір`я, там були якісь чоловік, жінка та дівчина ОСОБА_34 . ОСОБА_35 він знав, оскільки вчився з нею в одній школі. ОСОБА_19 переговорив із дівчиною, поспілкувався з кимось по телефону, вийшов з подвір`я і сказав «Поїхали». Вони проїхали метрів 100, на дорогу вийшов хлопець, також йому наглядно знайомий, бачив його в райвідділку, ОСОБА_19 і той хлопець на задньому сидінні говорили про м`ясо, яке той повинен віддати чи відрізати, і поїхали на бойню, машину зупинили біля рефрижератора. На бійні ОСОБА_19 з ОСОБА_36 пішли до цеху. Він, ОСОБА_28 , до бійні не заходив, розмовляв по телефону, потім спілкувався зі своїм знайомим ОСОБА_37 , потім підійшла ОСОБА_38 з дорослим чоловіком і запитала, де ОСОБА_24 , на що він сказав, що не знає. Вони поспілкувались. Вона пішла в сторону бійні, з якої вийшов ОСОБА_24 і вони пішли до виходу. Через кілька хвилин вийшов ОСОБА_19 з коробкою з м`ясом, погрузили в багажник, завезли до ОСОБА_19 додому та поїхали до райвідділку.
Захисники обвинувачених зазначали, що обвинувачення базується на неналежних та недопустимих доказах.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що наприкінці квітня 2015 року він з братом працювали робили ремонт у будинку для людей. Йому подзвонила його дружина ОСОБА_38 та сказала, що його шукають працівники міліції і передала трубку якомусь чоловіку. Він представився оперуповноваженим ОСОБА_19 , сказав, що треба поговорити про крадіжку м`яса на бійні, на що він повідомив, що йому про це нічого не відомо, однак погодився зустрітись, оскільки був неподалік. Коли він вийшов на вул. Ціолковського, то побачив червоного кольору автомобіль ВАЗ-99, підійшов до машини, там було троє хлопців. Він знав, що це працівники міліції, оскільки бачив їх у райвідділі. ОСОБА_39 запропонував йому поїхати до бойні, ОСОБА_19 почав запихувати його до машини, це було навпроти будинку ОСОБА_40 . ОСОБА_28 сказав, що вони хочуть лише поговорити і він погодився, сів у машину, вони поїхали. Коли під`їхали до його двору, з двору вийшла його дружина ОСОБА_38 , машина зупинилась, він вийшов з машини, за ним вийшов ОСОБА_19 . Дружина сказала йому йти додому, він вже хотів іти додому, однак ОСОБА_19 повідомив його про відповідальність за непокору працівникам міліції. Він повідомив дружині, що все буде добре і поїхав на бойню з хлопцяит. Коли вони приїхали з машини - втрьох вийшли з машини він, ОСОБА_19 і ОСОБА_28 . ОСОБА_19 його заштовхав до приміщення бойні, де був ОСОБА_21 та інші працівники бойні. ОСОБА_21 сказав, щоб працівники бойні вийшли і вони вийшли. У приміщенні бойні в нього стався конфлікт з ОСОБА_21 і ОСОБА_21 його вдарив в район голови, в очах у нього потемніло, ОСОБА_21 вийшов, зайшов ОСОБА_19 і він продовжував говорити з ОСОБА_19 , який погрожував йому підвісити його на крючок, наносив йому удари, думає, що ОСОБА_19 йому і підпалював ногу, він, ОСОБА_24 , тушив ногу. Також ОСОБА_19 сказав йому написати розписку, розписку він написав. Розписку йому диктував ОСОБА_19 , кому він віддав розписку він не пам`ятає. В приміщенні бойні висіла корова, тому місця було не так багато. Після того як він вийшов з бойні, він побачив, що на території знаходились якісь люди, яких він не знає, побачив дружину із тестем та пішов з ними додому. Пам`ятає, що ОСОБА_28 також йому щось говорив в бойні. Чи був він увесь час присутній у бойні чи ні він не знає.
Коли він давав показання у прокуратурі, він казав, що може плутатись у своїх показаннях. Також показав, що він має багато судимостей і перебуває на іспитовому терміні.
Відповідно до ч. 1ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ізст. 25 КПК Українипрокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Саме на них відповідно до ч. 2ст. 9 КПК Українипокладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Положеннямист. 91 КПК Українипередбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно із положеннями ч. 1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.
Так, сторона обвинувачення як на докази винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та докази винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України, посилається на: показання свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , протокол освідування особи, протокол огляду місця події, протокол проведення слідчого експерименту, протокол про пред`явлення впізнання по фотознімках, висновок судово-медичної експертизи, висновок судово-технічної експертизи, відеозапис слідчого експерименту.
За змістом ст. ст. 22, 23, 94, 95 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд приходить до наступних висновків.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 показала, що вона є дружиною ОСОБА_6 27 квітня 2015 року приблизно після обіду до будинку, де вона проживає, прийшли працівники міліції ОСОБА_19 та ОСОБА_28 . Їх зустріла її мати і покликала її. У неї вони запитали про чоловіка, однак вона сказала, що він на роботі та дала зі свого мобільного набрати номер свого чоловіка. ОСОБА_19 з її мобільного подзвонив до її чоловіка і вони домовились про зустріч. При цьому ОСОБА_19 та ОСОБА_28 приїхали на червоному автомобілі, який припаркували біля двору і в якому ще перебував водій. Після цього ОСОБА_19 та ОСОБА_28 поїхали, однак подзвонила її кума ОСОБА_42 і сказала, що ОСОБА_48 запхали в машину і поїхали. Вона вийшла на дорогу і перегородила шлях автомобілю. Автомобіль зупинився, з нього вийшов ОСОБА_24 , а потім вийшов ОСОБА_19 . Вона запропонувала ОСОБА_49 йти додому. Однак ОСОБА_19 попередив про відповідальність за непокору працівникам міліції. ОСОБА_28 також говорив про відповідальність. ОСОБА_24 погодився. Їй пояснили, куди вони їдуть і вона погодилась, щоб ОСОБА_24 поїхав із ними. Після цього вона з вітчимом також пішли на бойню. Коли вона з вітчимом прийшли на територію бойні, то знайшли вищевказаний червоний автомобіль. В автомобілі нікого не було, водій сидів на подвір`ї та курив, ОСОБА_28 розмовляв з якимось чоловіком. У водія вона запитала: «Де ОСОБА_25 .?», однак водій їй не відповів, підійшов ОСОБА_28 і сказав, що ОСОБА_27 тут немає і запропонував відійти порозмовляти. Коли вони відійшли, з бойні вийшов ОСОБА_24 без футболки та розірваними штанами, футболку тримав у руках та пішов у протилежному напрямку, вона пішла за ним. Що саме з ним сталось ОСОБА_24 їй не розповідав. Вона з ОСОБА_22 пішли додому, потім подзвонили до обласної прокуратури і пішли в прокуратуру Яготинського району. Коли вона йшла за ОСОБА_22 , то побачила, що з бойні вийшов ОСОБА_19 та інший чоловік, по статурі схожий на ОСОБА_21 , однак точно вказати не може. ОСОБА_24 їй повідомив, що його побили і треба йти до прокуратури. До цього випадку до ОСОБА_23 приїжджав дільничий, його забирали в райвідділок і відпустили. Знає, що її чоловік неодноразово судимий. Хто саме бив ОСОБА_48 їй не відомо. ОСОБА_19 вона знає з дитинства, бо він її сусід. До того як ОСОБА_48 забрали на бойню на ньому ніяких ушкоджень не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_50 показав, що він є вітчимом ОСОБА_41 та відповідно тестем ОСОБА_51 . Наприкінці квітня 2015 року до них додому приїхали троє працівників міліції та запитали ОСОБА_35 про місцезнаходження ОСОБА_51 . ОСОБА_38 зі свого мобільного набрала ОСОБА_48 і вони домовились про зустріч, йому, ОСОБА_52 , вона повідомила, що працівники міліції з ОСОБА_22 поїхали на бійню. При цьому вона гралась з дитиною. Після цього вона почала переживати, що ОСОБА_23 довго немає, бійня знаходиться на невеликій відстані від їхнього дому, і він з нею пішли на бійню. Там він у одного з працівників міліції запитав про місцезнаходження ОСОБА_23 , той сказав, що ОСОБА_24 втік у яр. Після цього він побачив ОСОБА_48 , за яким бігла ОСОБА_34 . ОСОБА_24 тримав футболку в руках, був побитий, з розірваними штанами. Прийшовши додому, вони подзвонили до прокуратури Київської області і їм сказали йти до місцевої прокуратури, що вони і зробили. Потім з прокуратури вони пішли до лікарні. Всі ці слідчі процедури закінчилась біля 12 години ночі.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що у нього у кінці квітня 2015 року був перший робочий день на бойні, він прийшов влаштовуватись до ОСОБА_21 на роботу. Перед обідом привезли на бойню корову. Вони вбили корову і ОСОБА_21 почав показувати йому як розрізати тіло корови. Потім прийхали якісь хлопці і запитали про м`ясо для собаки, ОСОБА_21 сказав їм приїхати пізніше. Коли вони вдруге приїхали до приміщення бійні їх зайшло двоє, ОСОБА_21 попросив його вийти, щоб переговорити з хлопцями, він вийшов на вулицю, ходив по території, курив, після цього вийшов ОСОБА_21 , який пішов переговорити зі сторожем, трохи згодом інші двоє хлопців, один з яких був без футболки, ОСОБА_21 розпорядився, щоб він виніс хлопцями м`яса для собаки, що він і зробив. Він на бойні працювати не став, бо йому робота не сподобалась. На території бойні також стояла машина, на якій привезли корову зелена волга.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_53 показав, що він працює сторожем на бійні, там і живе. 27 квітня 2015 року він перебував на роботі, тоді привезли корову для забою і ОСОБА_21 попросив його допомогти забити корову. Потім ОСОБА_21 попросив його вийти з бойні, оскільки йому треба було побалакати з хлопцем. Він вийшов і гуляв по території, якісь чоловіки приїздили на машині, однак чи були вони працівниками міліції, чи ні, йому не відомо. Так він гуляв близько 15-20 хвилин.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_54 показав, що він наприкінці квітня 2015 року приїхав на роботу на автомобілі, який належав його батьку. На той час він працював о/у КМСД Яготинського РВ. Прийшов до свого кабінету та займався своїми справами. Через деякий час до нього прийшов ОСОБА_10 та попросив його зїздити по робочих справах, оскільки заступник керівника Яготинського РВ дав ОСОБА_10 певне завдання. Оскільки вони службовим транспортом не забезпечені, то досить часто допомагають один одному. Він погодився допомогти ОСОБА_10 . Вони поїхали за вказаною ОСОБА_28 адресою, ОСОБА_28 взяв папку та пішов. В цей час йому, ОСОБА_55 , зателефонував ОСОБА_19 та попросив з ним зїздити на бойню забрати коров`яче вим`я для собак. Він погодився, в цей час повернувся ОСОБА_28 і вони поїхали за ОСОБА_19 . ОСОБА_19 вони підібрали біля Яготинської ЦРЛ. ОСОБА_19 сів на заднє сидіння, ОСОБА_28 сидів на передньому пасажирському сидінні. Коли вони приїхали на бойню, ОСОБА_19 вийшов і пішов до приміщення бойні, через деякий час повернувся і сказав, що необхідно проїхати до хлопця, який має видати їм це вим`я. Від бойні вони проїхали метрів 100, зупинились біля воріт. ОСОБА_19 пішов всередину двору, а ОСОБА_39 вийшов з машини та стояв біля воріт. ОСОБА_19 повернувся і сказав, що треба ще проїхати і хлопець підійде. Вони проїхали і до них підійшов наглядно знайомий йому ОСОБА_25 . ОСОБА_24 сів в автомобіль на заднє сидіння за ним, ОСОБА_56 , з ним сів ОСОБА_19 , а на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_57 . Коли вони порівнялись з домоволодінням, біля якого зупинялись, на дорогу вибігла дівчина, він зупинив автомобіль, ОСОБА_24 відкрив двері, сказав, що все добре і вони поїдуть на бойню. Після цього вони поїхали на бойню. Приїхавши на бойню, він зупинився, а хлопці вийшли з машини і кудись пішли. Куди пішли він не знає. Він перевірив тосол, протер лобове скло, покурив, послухав музику, потім використовував інтернет у телефоні. Після цього до нього підійшов ОСОБА_28 і вони розмовляли. ОСОБА_28 був відсутнім хвилин 5. Хвилин через 15 вийшов ОСОБА_19 з приміщення бойні, винесли ящик з вимям, який поставили до багажника, після цього вони поїхали з бойні. Коли закривав багажник, то помітив, що на територію бійні зайшла дівчина, яка раніше виходила на дорогу, з нею був чоловік. Вони йшли до цеху. Після цього вони втрьох виїхали з бойні, метрів через 50 був будинок ОСОБА_19 , він зупинився і ОСОБА_19 пішов додому, заніс вим`я. Ввечері йому стало відомо про події на бойні від керівництва.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_46 показала, що вона є тещею ОСОБА_27 . Лаврика вона знає з дитинства, оскільки ОСОБА_19 живе по сусідству. Підїхали хлопці, зайшли двоє, ОСОБА_19 запитав про місцеперебування ОСОБА_23 і вона покликала доньку. Коли ОСОБА_24 повернувся додому в нього був на нозі опік. За яких обставин було отримано такий опік їй не відомо. Також показала, що ОСОБА_24 іноді перебуває з тілесними ушкодженнями.
Вище наведені показання свідків не є доказами, що поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а також вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та наявність в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
Свідок обвинувачення ОСОБА_42 безпосередньо в суді допитана не була, її присутність під час судового розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 КПК України стороною обвинувачення забезпечена не була, застосовані судом приводи результату не дали.
Згідно протоколу огляду місця події від 27 квітня 2015 року вбачається, що огляд проведено у приміщенні бійні за адресою: вул. Ціолковського в м. Яготині Київської області, що являє собою одноповерхову цегляну будівлю, яка зовні охороняється собаками. Приміщення бійні поділено на декілька частин, перша з яких розташована при вході - забійний цех, де виявлено оглядом відходи від тушок великої рогатої худоби. На стелі розміщені металеві гачки, зліва від входу на столі - бензопилка, праворуч від входу на стіні - електрощиток. У середній частині забійного цеху зліва від входу виявлено металевий стіл, на якому розміщені ножі, молот та сокира, праворуч посередині кімнати - рукомийник та електроводонагрівач, на стелі цеху під`єднано електромеханізм для підняття тушок. Також при огляді у приміщенні з холодильниками праворуч від входу було виявлено три газові балони, до яких під`єднано газові горілки, одна з вказаних горілок має ознаки нещодавнього використання (т.1, а.с. 52-83).
Згідно з протоколу проведення слідчого експерименту від 28 квітня 2015 року потерпілий ОСОБА_6 показав як ОСОБА_11 вдарив його ногою по ногах та заштовхнув його в приміщення бойні, після чого показав механізм ударів, що наносив йому ОСОБА_11 . Також потерпілий ОСОБА_6 показав, як ОСОБА_11 дістав газову горілку та почав підпалювати його штани з правого боку, та схопивши його за футболку відштовхнув. В подальшому ОСОБА_11 ще палив ногу ОСОБА_6 газовою горілкою. Під час слідчого експеримента потерпілий показав, що в нанесенні йому ушкоджень ОСОБА_11 допомагав працівник міліції на прізвище ОСОБА_16 , який наносив йому удари кулаком лівої та правої руки. Після чого ОСОБА_6 написав розписку ОСОБА_11 та показав, що при виході зустрівся з дружиною і тестем (т. 1, а.с. 91 - 101).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 62 від 30 квітня 2015 року у ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці та садна обличчя, садна грудної клітини, синці спини, опік другого пальця правої кисті, передньої черевної стінки, правого стегна, за давністю можуть відповідати терміну вказаному в постанові, а саме 27 квітня 2015 року. Синці та садна обличчя, садна грудної клітини, синці спини характерні для дії тупого твердого предмету (ів), або при ударі об такий (і) та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Опік другого пальця правої кисті, передньої черевної стінки, правого стегна характерні для дії відкритого полум`я, або розкалених предметів та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Виявлені ушкодження могли утворитися за обставин , на які вказано в протоколі проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 182-183).
Згідно висновку судової пожежно-технічної експертизи № 6-03-32 від 19 травня 2015 року запалювання наданих на дослідження речей (штанів та футболки), які добровільно видав ОСОБА_6 під час освідування 27 квітня 2015 року, від полум`я газових пальників (горілок), що були надані на експертизу, можливе (т. 2, а.с. 5-15).
Згідно протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т. 1 а.с. 162-178) вбачається, що ОСОБА_50 , ОСОБА_38 , ОСОБА_6 впізнали на фотознімках ОСОБА_19 , ОСОБА_28 та ОСОБА_31 .
Як вбачається з протоколу освідування особи від 27 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 20-21) на тілі потерпілого ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: крововилив в м`які тканини надорбітальної ділянки справа синьо-фіолетово-вишневого кольору, незначне садно в ділянці підборіддя, забої, садна в ділянці грудної клітини на задній поверхні обох сторін в нижніх відділах, в передній поверхні у верхніх відділах, в підоплічній ділянці, термічний опік вогнем ІІІа ступеня площею 0,5% в нижній третині правого стегна по латеральній поверхні. Одяг пропалений (штани) в боковій поверхні правого стегна, опіковий міхур в ділянці нігтьової фаланги другого пальця правої кисті.
Разом із тим протокол освідування особи, протоколи пред`явлення для впізнання, висновок судово-медичної експертизи, висновок пожежно-технічної експертизи, протокол огляду місця події ні кожен окремо, ні у своїй сукупності не є доказами наявності в діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а також вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та наявності в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
Також у судовому засіданні були допитані і свідки захисту.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_58 показав, що до нього звернувся ОСОБА_10 та попросив його підвердити обставини їхньої зустрічі на бойні наприкінці квітня 2015 року. Того дня він приїхав на бойню до ОСОБА_21 , щоб придбати м`яса на шашлик, ОСОБА_21 йому сказав почекати близько 30 хвилин. В цей час підїхала машина ОСОБА_59 , з яким він вчився в паралельних класах. В машині, крім ОСОБА_60 , було троє осіб. Двоє з цих осіб кудись пішли, ОСОБА_61 був біля машини, а ОСОБА_39 , якого він також знав, розмовляв по телефону, а потім розмовляв із ним про війну на Сході України. Ні ОСОБА_61 , ні ОСОБА_39 до приміщення бойні не заходили. Хто поїхав першим він не пам`ятає, чи він, чи одночасно.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_62 показав, що він привіз на бойню до ОСОБА_21 корову на зеленій волзі з прицепом. З ОСОБА_21 він співпрацює по роботі, привозить йому на забій тварин. Він сидів в автомобілі та чекав, коли ОСОБА_21 завершить забій та розрахується з ним, оскільки після забою ОСОБА_21 з ним зазвичай розраховувався. Однак, коли він сидів в автомобілі, йому зателефонували і йому треба було їхати забирати іншу корову. У зв`язку із чим він вийшов з машини і хотів сказати ОСОБА_21 , щоб він з ним розрахувався, однак ОСОБА_21 стояв на подвір`ї бійні та з кимось спілкувався, тому він заглянув до самої бійні та побачив, що там висить його корова і там знаходяться два хлопці, які сварились між собою нецензурною лайкою. Один з хлопців був з голим торсом, у іншого в руках був якийсь довгий металевий предмет. Він вийшов з приміщення бойні і повідомив ОСОБА_21 про те, що за грошима приїде пізніше, а також, що привезе ОСОБА_21 ще одну корову. В цей час з приміщення бойні вийшли двоє хлопців, ОСОБА_21 пішов до них. Коли він приїхав за грошима, на бойні вже були працівники міліції і його попросили побути понятим.
Оцінюючи протокол проведення слідчого експерименту від 28 квітня 2015 року та відео слідчого експерименту, а також доводи прокурора про те, що ОСОБА_24 змінив свої показання, в сукупності з показаннями потерпілого у судовому засіданні суд виходить із наступного. За змістом ст. ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Також суд приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що диск з відео слідчого експерименту не відкривався у порядку ст. 290 КПК України, доказів іншого в судовому засіданні здобуто не було, а відтак відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень ст. 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази.
Крім того, звертаючись із заявою про злочин до прокуратури Яготинського району, ОСОБА_6 наголошував, що через екстремальність ситуації він можливо не точно виклав події, може помилятися. У судовому засіданні, допитаний потерпілий ОСОБА_6 також неодноразово наголошував на тому, що ОСОБА_63 завдав йому удар в голову, після цього в очах у нього потемніло і він не може точно сказати хто саме йому наносив інші удари, хто його підпалював. Крім того, на відео слідчого експерименту ОСОБА_24 зазначав, що його ОСОБА_21 вдарив і по ногах, однак пошкодження ніг ні у протоколі освідування, ні у висновку судово-медичної експертизи не відображені.
Оцінюючи показання ОСОБА_6 в частині того, що він пам`ятає, що ОСОБА_28 також йому щось говорив в бойні, однак чи був ОСОБА_39 увесь час присутній у бойні, коли його били, чи ні він не знає, суд приймає до уваги показання свідка захисту ОСОБА_64 , який показав, що в той час як він перебував на території бійні, під`їхала машина ОСОБА_59 , в машині, крім ОСОБА_60 , було троє осіб, двоє з яких вийшли з машини і кудись пішли, ОСОБА_61 був біля машини, а ОСОБА_28 , якого він також знав, розмовляв по телефону, а потім розмовляв з ним. Також суд приймає до уваги і показання свідка обвинувачення ОСОБА_65 про те, коли вони приїхали на бойню, всі вийшли з машини і кудись пішли, у подальшому ОСОБА_39 підійшов до нього, при цьому ОСОБА_28 був відсутнім біля 5 хвилин.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що він лише один раз вдарив ОСОБА_48 в обличчя і більше ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_49 не наносив, удар він наніс на емоціях, оскільки ОСОБА_24 його образив нецензурною лайкою, суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_66 , який показав, що коли ОСОБА_21 вже перебував на території бойні та розмовляв зі сторожем, він, ОСОБА_67 , зайшов до самої бойні і там двоє хлопців дуже сварились, а також показання свідка ОСОБА_18 про те, що після того як ОСОБА_21 вийшов і спілкувався на території бойні зі сторожем, через деякий час з приміщення бойні вийшли двоє хлопців. Крім того, допитаний у судовому засіданні потерпілий вказував, що ОСОБА_21 його вдарив через конфлікт, після чого ОСОБА_21 вийшов.
Оцінюючи показання ОСОБА_41 про те, що їй зателефонувала кума ОСОБА_40 та повідомила, що ОСОБА_68 «запхали в машину», суд приймає до уваги показання самого ОСОБА_23 про те, що йому спочатку запропонували проїхати до бойні, а коли вийшла на вулицю дружина і сказала, щоб він йшов додому, ОСОБА_19 йому сказав про відповідальність за непокору; показання свідка ОСОБА_65 , з яких вбачається, що ніхто силоміць ОСОБА_6 не змушував їхати на бійню; показання свідка ОСОБА_47 про те, що коли ОСОБА_24 поїхав на бойню ОСОБА_38 , знаючи про це, сиділа гралася з дитиною і лише потім вирішила піти на бойню за ОСОБА_69 .
Показання ОСОБА_41 в частині того, що ОСОБА_39 говорив ОСОБА_49 про відповідальність за непокору працівникам міліції не свідчить про наявність у діянні ОСОБА_70 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержавних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Інших доказів винуватості ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих їм складів злочинів стороною обвинувачення не надано, у судовому засіданні не здобуто, можливості здобуття таких доказів вичерпано.
Так, для повторного допиту потерпілий у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої дані на судовому слідстві показання підтримав.
Згідно постанови від 08 травня 2015 року ОСОБА_16 оголошено в розшук (т. 1 а.с. 261-262).
Згідно постанови від 29 травня 2015 року (т. 2 а.с. 63-65) з матеріалів досудового розслідування за №42015110320000007 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ДІМ СДІМ Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_16 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України, та зареєстровано їх в ЄРДР за №42015110000000280.
Крім того, суд всебічно сприяв стороні обвинувачення у доведенні обставин, передбачених ст. 91 КПК України. Так до свідків неодноразово застосовувались приводи, суд, дотримуючись неупередженості та об`єктивності, ініціював питання про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, характеризуючи обвинувачених, зокрема, вимог на судимість. Також було з`ясовано, що ОСОБА_11 раніше судимий згідно вироку Яготинського районного суду Київської області від 11 вересня 2013 року за ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до штрафу у сумі 51 тис. грн., штраф сплачено остаточно 06 червня 2014 року (перша квитанція від 10 грудня 2013 року, друга квитанція від 06 червня 2014 року).
Також суд приймає до уваги доводи сторони захисту про недопустимість доказу протоколу освідування особи, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України для освідування особи слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) при проведенні освідування потерпілого поняті були відсутні.
За таких обставин суд, дослідивши всі матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про відсутність у діянні ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та недоведеність стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України (оскільки факт кримінального правопорушення встановлено, однак беззаперечно доведено, що обвинувачений його не вчинив, сторона обвинувачення вичерпала можливості надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли).
Також суд приходить до висновку про недоведеність наявності у діянні ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України (оскільки нанесений ОСОБА_11 ОСОБА_6 удар правою рукою в ліву сторону обличчя, спровокований конфліктом між ними, не може бути кваліфіковано ст. 127 КК України, доказів того, що ОСОБА_11 умисно заподіяв ОСОБА_6 сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості чи визнання, поза розумним сумнівом у судовому засіданні не здобуто)
Разом із тим у судовому засіданні достовірно встановлено наявність у діянні ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що визнано самим ОСОБА_11 . Наявність легкого тілесного ушкодження підтверджено і висновком СМЕ. Однак вказане правопорушення віднесене до приватного обвинувачення, обов`язок по підтриманню якого покладається на потерпілого, який після дачі показань у судовому засіданні просив справу розглядати без його участі і на подальші виклики суду не реагував, як не реагував на виклики суду представник потерпілого. Відтак суд позбавлений можливості вирішити питання про винність ОСОБА_21 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Однак наведені обставини не позбавляють права ОСОБА_6 на внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Питання про речові докази (т. 1 а.с. 26) слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання про судові витрати (т. 2 а.с. 4, 17) слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення наявності в діянні ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 за п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення наявності в діянні ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_6 залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.
Речові докази по справі: футболку зеленого кольору, штани синього кольору, штани чорного кольору та три газових пальника, які надійшли разом із висновком судової пожежно-технічної експертизи до прокуратури Київської області у спецпакеті «Україна МВС Експертна служба» №3281509, знищити.
Судові витрати на проведення судової пожежно-технічної експертизи у сумі 982 грн. 08 коп. та на проведення судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 760 грн. 80 коп. відшкодувати за рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Яготинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СуддяОСОБА_1
