ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 грудня 2016 року № 826/9580/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом
Головного управління МВС України в Київській області
до
Головного управління ДФС у м. Києві
про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
В С Т А Н О В И В:
Позивач , в особі Головного управління МВС України в Київській області (надалі - Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0334140303 від 29.04.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; № 0333140303 від 29.04.2016 року про застосування штрафних санкцій за неподання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення Позивачем відповідних положень Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Податкового кодексу України та Закону при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву наданих Відповідачем, в яких Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Доводи Відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки..
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, код 08592218 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 22.04.2016 рік.
За результатами перевірки складено Акт №191/26-15-14-02-02/08592218 від 29.04.2016 р.
В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 рік; ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого встановлена несвоєчасна сплата єдиного внеску за листопад 2015 року; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого встановлено несвоєчане подання звіту «Про суми нарахованої заробітної плати (допомоги грошового забезпечення, компенсації) виплат за договорами цивільно-правового характеру та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за грудень 2015 року; ст. 111 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, ст. 59 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436- IV, пп.8.1.3 п.8.3 ст. 8 Інструкції «Про порядок обліку платників» від 15.02.1998 №80 та п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ГУ МВС України в Київській області не подана фінансова звітність (ліквідаційний (передавальний)) баланс; п. 4 Порядку обліку сум податків та зборів, несплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2012 № 1233, розділу 11 Порядку визначення сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2011 № 167, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.04.2011 № 483/19221, внаслідок чого встановлено порядок заповнення звітів про пільги за формою № 1-ПП.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено: рішення від 29.04.2016 року №0334140303, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.12.2015 по 21.01.2016 року в сумі 605239,65 та нараховано пеню у розмірі 61889,65 грн.; рішення від 29.04.2016 року № 0333140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 170 грн.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).
Зокрема, порядок обчислення та сплати єдиного внеску платниками такого внеску визначений ст. 9 Закону № 2464-VI. Так, згідно ч. 7 і абз. 1 ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
В силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, у відповідності до п. 4 розд. І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765)(що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016) облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.
За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо (п. 11 розд. І цього Порядку).
Порядок нарахування та обліку сум платежів в інтегрованій картці платника визначена розділом ІІІ зазначеного Порядку. Зокрема, п. 4 розд. ІІІ Порядку передбачено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.
Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
В силу приписів п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Одночасно судом враховується наступне. В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 2 - 3 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Зокрема, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Між тим, як визначено у п. 2 розд. VII «Фінансові санкції» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, у даному випадку за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
А за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Також, ч. 10 та 13ст. 25 Закону № 2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (а саме форма такого рішення про нарахування пені та застосування штрафів встановлена в додатку 12 до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449).
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (ч. 14 ст. 25 цього ж Закону).
З Акту перевірки вбачається, що Позивачем єдиний соціальний внесок за листопад 2015 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, а саме: 21.12.2015 року подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов'язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до контролюючого органу за листопад 2015 року на суму 5440100,96 грн. з урахуванням переплати в сумі 2674419,63 грн.
В ході розгляду справи, судом встановлено що станом на 21.12.2015 року у Позивача виникла заборгованість у розмірі 2765681,33 грн., яка повністю погашена 21.01.2016 року згідно сплати від 22.12.2015 року, 28.12.2015 року, 29.12.2015 року, 30.12.2016 року та корегую чого звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.01.2016 року зі зменшенням нарахування за листопад 2015 року.
Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Несвоєчасна сплата єдиного внеску тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 25 Закону № 2464-VI. А саме відповідно до ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З аналізу норм ч. 10 і 11 ст. 9, ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI вбачається, що за приписами Закону на платника ЄСВ покладається відповідальність саме за сплату єдиного соціального внеску, а не за зарахування його на відповідний рахунок. Також в Законі № 2464-VI відсутня норма щодо відповідальності платника за сплату ЄСВ на невірні бюджетні рахунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
З положень ст. 45 Бюджетного кодексу України вбачається, що органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Суд встановив, що у строки, передбачені Законом № 2464-VI, позивач здійснив сплату зобов'язань по ЄСВ до Державного бюджету України.
Натомість на підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у встановлений Законом строк для сплати задекларованого ЄСВ платник не вчинював дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми ЄСВ не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов'язання у визначений вказаною нормою строк, а відтак і для застосування на підставі ст. 25 Закону № 2464-VI штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15.
Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що Позивачем сплачено єдиний внесок, нарахований за відповідні базові звітні періоди, у межах законодавчо встановлених термінів шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунок контролюючого органу, Суд приходить до висновку, що висновки акта перевірки про несвоєчасну сплату позивачем ЄСВ за періоди листопад 2015 року не ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства, у зв'язку з цим застосування штрафу та нарахування пені згідно Рішення № 0334140303 від 29.04.2016 є помилковим.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем звіт за грудень 2015 року 20.01.2016 року було подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, звіт з відмуткою про одержання 20.01.2016 року було подано з помилками. Натомість 21.01.2016 року було подано повторний звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб т суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується квитанцією № 2 про вдалу автоматичну обробку звіту за грудень 2015 року.
Таким чином, перевіряючи правомірність застосування Відповідачем до Позивача штрафних санкцій за період грудень 2015 року згідно спірного Рішення, суд встановив, що таке нарахування суперечить змісту акта перевірки та нормам ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI.
За приписами ч. 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача № 0333140303 від 29.04.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в цілому, що є підставою для його скасування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 69-71, 94, 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0334140303 та № 0333140303 від 29.04.2016 року.
3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління МВС України в Київській області судові витрати в сумі 10006,94 грн.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук
