_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 520/10154/16-а
Провадження № 2-а/520/564/16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2016 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгоровій Н.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до інспектора другої роти четвертого батальйону
Управління патрульної поліції у місті Одесі
Департаменту патрульної поліції
Рибакова Олександра Васильовича,
треті особи: Управління патрульної поліції у місті Одесі
Департаменту патрульної поліції,
Демержи Д.В.,
про визнання дій та протоколу протиправними,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 26 серпня 2016 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом, який неодноразово уточнював, до інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибакова Олександра Васильовича, треті особи: Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції, Демержи Д.В., про визнання дій та протоколу протиправними, в якому просить суд: визнати дії інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибакова Олександра Васильовича зі складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року відносно ОСОБА_1 - протиправними; визнати протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року, складений інспектором другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибаковим Олександром Васильовичем відносно ОСОБА_1 таким, що складено - протиправно.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 11 січня 2016 року о 19 годин 50 хвилин він став учасником дорожньо-транспортної пригоди при наступних обставинах, а саме: керуючи автомобілем «Тойота RAV-4» реєстраційний номер НОМЕР_1 він рухався по Люстдорфській (Чорноморській) дорозі в місті Одесі в напрямку свого будинку, розташованого по вулиці Малиновського в місті Одесі. Біля першої станції Люстдорфської дороги міста Одеси він, рухаючись на зелений колір сигналу світлофора, здійснив поворот з Люстдорфської дороги праворуч на вул. Малиновського. Таким чином, він виїхав на регульоване перехрестя. У той момент позаду його автомобіля пролунав удар, коли він вийшов з автомобіля, то побачив що позаду його автомобіля стояв автобус «Богдан» (маршрутне таксі) реєстраційний номер НОМЕР_2. Він також побачив, що задня частина пластмасового бампера і скляна частина лівого заднього ліхтаря його автомобіля розбиті. На задній частині бампера були видні сліди жовтої фарби автобуса, який заподіяв зазначені пошкодження. Тоді позивач викликав патрульну поліцію. Через деякий час прибув перший екіпаж патрульної поліції, якій відібрав показання у нього та водія автобуса. Але потім приїхав другий екіпаж патрульної поліції, а перший покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. Співробітник другого екіпажу патрульної поліції - відповідач по справі - підійшов до автомобіля позивача і заявив: «якщо удар був збоку Вашого автомобіля, то Ви винні, а якщо позаду, то водій автобуса!». Тоді громадянин ОСОБА_5, якій був свідком по справі у Приморському районному суді міста Одеси, звернув увагу відповідача на те, що у автомобіля позивача розбитий задній бампер, лівий задній ліхтар і що на задній частині бамперу автомобіля позивача чітко видна жовта фарба від автобуса. Після чого відповідач пішов до свого автомобіля для складання протоколу про адміністративне правопорушення. В результаті цих подій відповідачем був складений зазначений протокол, стосовно позивача про адміністративне правопорушення в порушенні пункту 16.11. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 і, відповідно, в скоєнні адміністративного проступку, передбаченого положеннями статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач стверджує, що відповідач при складанні зазначеного протоколу порушив вимоги положень статей 6, 7 Закону України «Про Національну поліцію», статті 256 КУпАП, а також нормативних актів МВС України, зокрема, Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №77 від 26.02.2009 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 р. за №374/16390) та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853). При цьому позивач зазначає, що остання Інструкція (далі - Інструкція №1395) вступила в юридичну силу з 13.11.2015 року, якою був затверджений новий за формою і змістом бланк протоколу про адміністративне правопорушення, то старий бланк протоколу втратив свою юридичну силу з 13.11.2015 року.
Позивач стверджує, що дії відповідача по складанню зазначеного протоколу призвели до порушення його конституційних прав, викладених у статті 3 Конституції України, зокрема, прав на гідність і безпеку. Тому позивач просить згідно до положень частини 3 статті 8 та частини 2 статті 55 Конституції України визнати дії відповідача по складанню зазначеного протоколу протиправними, а зазначений протокол, відповідно, в якості документу, оформленого з порушенням вимог ст.256 КпАП України та Інструкцій № 77 і № 1395, складеним протиправно.
Позивач також вважає, що після складення зазначеного протоколу його конституційні права могли бути захищені тільки в порядку, встановленому КпАП України, загальним (кримінальним) судом та тому до розгляду зазначеного протоколу в цьому суді він не міг за чинним законодавством оскаржити зазначені дії відповідача в порядку адміністративного судочинства. І оскільки постановою Приморського районного суду міста Одеси від 5 лютого 2016 року по справі №522/1259/16-п він був визнаний невинним в скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення, а на підставі положень статті 38 КпАП України після 12 квітня 2016 року апеляційне провадження згідно до положень пункту 7 частини 1 статті 247 КпАП України не могло бути розпочато, то він вважав, що його права остаточно захищені в судовому порядку. Однак це рішення суду першої інстанції несподівано для нього було скасовано 3 серпня 2016 року постановою апеляційної інстанції з посиланням на зазначений протокол і показання відповідача. Тому позивач вважає моментом, з якого він дізнався про порушення своїх конституційних прав в результаті протиправних дій відповідача саме 3 серпня 2016 року. І саме тому з цього моменту, на його думку, і повинен обчислюватися строк позовної давності, передбачений положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі, та просив суд його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти задоволення позову не надавав.
Представник третьої особи Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, під час судового засідання представник заперечив проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Третя особа Демержи Д.В. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши наявні документи в матеріалах справи та витребувану адміністративну справу №522/1259/16-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, заслухавши пояснення свідків, суд дійшов до наступного висновку.
Вирішуючи даній спір суд зазначає, що на підставі положень статей 287, 294 КУпАП в загальному (кримінальному) суді можна оскаржити лише один вид рішення суб'єкта владних повноважень: в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції щодо накладення адміністративного стягнення. Оскарження же дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин в порядку, передбаченому КпАП України не передбачено. Таким чином правові положення, встановлені КпАП України, не забезпечують фізичним особам право на оскарження будь-яких дій або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що діють у сфері публічно-правових відносин.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року (справа №К/9991/44212/12) висловлена правова позиція, що оскільки інспектор ДАІ діє саме як посадова особа суб'єкту владних повноважень, на якого відповідно до чинного законодавства покладено обов'язок по здійсненню владних управлінських функцій, зокрема, таких як контроль за дорожнім рухом, то даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 17 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КпАП України.
Згідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до положень статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 2 та 5 статті 55 Конституції України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Згідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За приписами частин 1,4 статті 6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Судом встановлено, що біля 20 години 11 січня 2016 року по вулиці Люстдорфської дороги в місті Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода між автомобілем «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автобусу «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія Демержи Д.В.
У зв'язку з вказаною дорожньо-транспортною пригодою, 11 січня 2016 року інспектором другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибаковим Олександром Васильовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 відносно ОСОБА_1.
У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 в 20 годині 00 хвилин керуючи автомобілем марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Люстдорфській дорозі,36Б, в місті Одесі при виїзді з другорядної дороги не надав переваги автомобілю «Богдан» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням Демержи Д.В., який рухався по головній дорозі в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження від зіткнення, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КпАП України.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2016 року (справа №522/1259/16-п) провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ознаками ст.124КпАП України - закрито.
Постановою апеляційної інстанції Одеської області від 03.08.2016 року апеляційну скаргу Демержи Д.В. частково задоволено, постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 05.02.2016 року відносно ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України скасовано. Прийнято нову постанову, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого сит.124 КпАП України.
Згідно до положень частини 2 статті 38 КУпАП (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода за участю позивача мала місце 11 січня 2016 року, тому термін накладення адміністративного стягнення у даній справі закінчився 12 квітня 2016 року. При цьому згідно до пункту 7) частини 1 статті 247 КУпАП (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Таким чином, конституційні права позивача по даному спору не могли бути захищені в порядку, передбаченим КпАП України після 12 квітня 2016 року.
Тому, на думку суду, після 12 вересня 2016 року цей спір у випадку звернення позивача до суду підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ця справа вже не пов'язана з накладенням адміністративного стягнення, а конституційні права людини і громадянина підлягають обов'язковому судовому захисту на підставі положень частини 3 статті 8, частини 2 статті 55 Конституції України, Конвенції, а також КАС України.
Згідно до положень статті 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2013 року (справа № К-24796/10) висловлена правова позиція, що за змістом статті 256 цього Кодексу протокол про адміністративне правопорушення є основним документом, єдиною підставою для розгляду місцевим судом справи про адміністративне правопорушення.
Згідно до положень статей 254, 257 КпАП України адміністративно-правовий процес із залучення фізичної особи до адміністративної відповідальності розпочинається з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно до положень статті 251 КпАП України, протокол є одним із джерел доказів в справі про адміністративне правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАСУ, - а є лише підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, згідно з вимогами КУпАП.
Разом з тим дії суб'єкта владних повноважень по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, безсумнівно, мають правові наслідки для конституційних прав людини на повагу до його гідності та забезпечення його безпеки, передбачених положеннями статті 3 Конституції України, оскільки пов'язані з вилученням посвідчення водія, внесенням в базу даних Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України «НАІС», що зачіпає конституційні права людини про захист персональних даних, які підлягають захисту в порядку положень частини 1 статті 22, статті 32 Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних». При цьому за аналогією закону (КПК України) у відповідної фізичної особи виникає статус підозрюваного (обвинуваченого) у вчиненні адміністративного правопорушення, в якому людина перебуває аж до моменту відкриття адміністративного провадження в загальному (кримінальному) суді, в порядку передбаченому положеннями КпАП України. Відповідно зазначені дії суб'єкта владних повноважень є окремо взятими процесуальними діями у сфері публічно-правових відносин, що підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства згідно до положень частини 2 статті 55 Конституції України, частини 2 статті 2, пункту 1) частини 2 статті 17 КАС України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють вищевказані Правила дорожнього руху.
Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію», ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», пункту 4 Положення про Національну поліцію,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 877 від 28.10.2015 року, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Національною поліцією у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. В свою чергу, Національна поліція у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснює свої функції відповідно до Постанови КМ України № 341 від 14 квітня 1997 року «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ» та вищезазначених Інструкцій №77 і № 1395.
При вирішенні спорів за позовами на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень суди відповідно до частини 3 статті 2 КАСУ повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) справедливо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Найважливішою складовою частиною складу будь-якого правопорушення є об'єктивна сторона правопорушення. При цьому об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення та об'єктивні умови його здійснення. Обов'язкові ознаки об'єктивної сторони так званих матеріальних складів правопорушень є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння.
У зазначеному протоколі відповідач вказав, що позивачем були порушені положення пункту 16.11. ПДР, а також статті 124 КпАП України, згідно якої має місце порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Таким чином, диспозицією зазначеної правової норми є порушення правил дорожнього руху, а гіпотезою - заподіяння пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Однак, суд встановив, що зазначена дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11 січня 2016 року, сталася на регульованому перехресті, яке розташовано у районі першої станції Люстдорфської дороги, що підтверджується довідкою Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради за № 01-14/2077 від 15 серпня 2016 року.
Також вказані обставини підтверджуються та були перевірені під час огляду даних з відеореєстратора позивача, на яких також вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11 січня 2016 року, сталася на регульованому перехресті, яке розташовано у районі першої станції Люстдорфської дороги.
У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_6, який також підтвердив, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 11 січня 2016 року, сталася на регульованому перехресті, яке розташовано у районі першої станції Люстдорфської дороги.
Судом також встановлено, що до оспорюваного протоколу не були долучені дані з відеореєстратора позивача, що є порушенням вимог пункту 6.1. розділу VI Інструкції № 77 та пункту 1 розділу VIII Інструкції №1395.
Згідно до положень ч. 1 ст.256 КпАП України, якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі, однак в оспорюваному протоколі не зазначена матеріальна шкода, яка була заподіяна автомобілю позивача.
В зазначеному протоколі також не вказано, що позивач заподіяв будь-які конкретні пошкодження будь-яким транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну, як це передбачено матеріальним складом зазначеного проступку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача по внесенню в зазначений протокол відомостей про те, що позивач порушив вимоги пункту 16.11. Правил дорожнього руху є протиправними, оскільки цей пункт Правил дорожнього руху, розташований в підрозділі «Нерегульовані перехрестя» розділу 16 Правил дорожнього руху «Проїзд перехресть», авказана дорожньо-транспортна пригода за участю позивача відбулася на регульованому перехресті, визначення якого дається в пункті 16.1. Правил дорожнього руху, відповідно до змісту якого перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. Визначення ж нерегульованого перехрестя дано в положенні частини 2 пункту 16.1. Правил дорожнього руху, відповідно до змісту якого у разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету.
Також суд приходить до висновку, що відповідач в зазначеному протоколі в порушення вимог статті 256 КпАП України не зазначив суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеному у статті 124 КпАП України, за якою складено протокол.
У зазначеному протоколі відповідачем всупереч вимогам статті 256 КпАП України також не були зазначені свідки і їх адреси.
Згідно зі статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи із змісту даної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При розгляді даного спору суд бере до уваги, що а ні відповідач, а ні треті особи не ставили питання відносно пропуску строку звернення до адміністративного суду. При цьому суд зазначає, що позивач надав клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду по даній справі, суд визнає обґрунтованим твердження позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів у даному спорі лише 3 серпня 2016 року, оскільки саме 03 серпня 2016 року було скасовано постанову Приморського районного суду міста Одеси від 5 лютого 2016 року по справі № 522/1259/16-п, якою в даному випадку остаточно були захищені його права, свободи та інтереси. Таким чином, на думку суду, строк звернення до адміністративного суду позивача починає обчислюватися з 3 серпня 2016 року. У зв'язку з цими обставинами суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом.
Оцінюючи зібрані в даній адміністративній справі докази в їх сукупності, суд керується статтями 3,8,62 Конституції України, а також загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до положень частини 6 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, дії інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибакова Олександра Васильовича зі складання протоколу про адміністративне правопорушеннясерії АП2 № 457024 від 11.01.2016 року відносно ОСОБА_1, слід визнати протиправними, у зв'язку з чим, протокол про адміністративне правопорушеннясерія АП2 № 457024 від 11.01.2016 року, складений інспектором другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибаковим Олександром Васильовичем відносно ОСОБА_1 є таким, що складено протиправно.
Керуючись ст.ст. 71, 158, 159, 160 - 163, 185, 186 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибакова Олександра Васильовича, треті особи: Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції, Демержи Д.В., про визнання дій та протоколу протиправними - задовольнити.
Визнати дії інспектора другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибакова Олександра Васильовича зі складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року відносно ОСОБА_1 - протиправними.
Визнати протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №457024 від 11.01.2016 року, складений інспектором другої роти четвертого батальйону Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції Рибаковим Олександром Васильовичем відносно ОСОБА_1 таким, що складено - протиправно.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Калініченко Л. В.
