Справа № 300/213/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 жовтня 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого – судді Леска В.В.
суддів – Готри Т.Ю., Джуги С.Д.
при секретарі – Волощук В.І.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації, третя особа: Управління Державної Казначейської служби України у Міжгірському районі, про зобов’язання нарахувати та виплатити заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни, про стягнення витрат на відрядження і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом сектору охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплачених коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 23 травня 2016 року,-
в с т а н о в и л а :
28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА, в якому, з урахуванням заяви від 20 квітня 2016 року про залишення частини позовних вимог без розгляду та уточнення частини позовних вимог, просила:
-зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за одну годину її роботи за кожну відпрацьовану зміну за період з 01.01.2014 року до 01.12.2015 року;
-стягнути з відповідача на користь позивачки 12 000 гривень моральної шкоди;
-стягнути з відповідача на користь позивачки нараховані, але не виплачені суми витрат, понесених у зв’язку з відрядженням за період з 03.02.2014 року до 28.02.2014 року в сумі 879,72 гривень.
Позивачка зазначала, що з 25 червня 2001 року працює медичною сестрою стаціонару (палатною) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні, її роботодавцем є відповідач ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА. За характером роботи вона працює позмінно, зміна триває 24 години, але заробітна плата нараховується їй тільки за 23 години. Вважала, що відповідач порушує її право на оплату праці та відпочинок, оскільки протягом зміни вона не може відлучитися на перерву, як це передбачено законом, і в той же час безпідставно не оплачує цю годину.
Крім того, відповідач не оплачує позивачці витрати на відрядження в м. Ужгород, де вона проходила навчання на курсах підвищення кваліфікації за період з 03.02.2014 року до 28.02.2014 року в сумі 879,72 гривень.
У вересні та жовтні 2015 року відповідач безпідставно, без видачі наказу, виплатив позивачці заробітну плату в меншому розмірі на 413,73 гривні, відрахувавши надбавку за вищу кваліфікаційну категорію, з посиланням на те, що у передбачений строк вона не пройшла чергову перекваліфікацію.
Розмір завданої моральної шкоди в сумі 12000 грн. позивачка обгрунтувала порушенням роботодавцем її законних прав на отримання коштів за відрядження та заробітної плати за фактично відпрацьовані в робочу зміну години.
Відповідач ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА пред’явив до ОСОБА_1 зустрічний позов, у якому просив стягнути з ОСОБА_1М на користь ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА зайво виплачені внаслідок лічильної помилки грошові кошти в сумі 3 800,34 гривень та судові витрати.
Зустрічний позов мотивував тим, що згідно з наказом Управління охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації від 29.03.2010 року № 63 ОСОБА_1, як медичній сестрі відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні, була присвоєна вища кваліфікаційна категорія і видане посвідчення № 1902, термін дії якого закінчився 28 березня 2015 року.
Посилаючись на п.2.4.1.6 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 року № 308/519 зазначав, що виплата заробітної плати з урахуванням підвищеного посадового окладу за наявності кваліфікаційної категорії проводиться працівникам протягом п’яти років з дня затвердження наказом органу (закладу) охорони здоров’я рішення атестаційної комісії про її присвоєння (підтвердження). Особам, які бажають пройти атестацію на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії і своєчасно подали необхідні документи в атестаційну комісію (не пізніше як за два місяці до закінчення п’ятирічного строку з моменту попередньої атестації (переатестації) указана виплата проводиться до винесення рішення атестаційної комісії про її підвищення (підтвердження) або відміну.
Оскільки ОСОБА_1 не проходила чергову атестацію для підтвердження вищої кваліфікаційної категорії, така категорія була втрачена і вона втратила право на отримання надбавки до заробітної плати.
Відповідач зазначав, що централізованій бухгалтерії ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА не було відомо, що позивачка не проходила чергову атестацію, а тому і надалі їй продовжувалося нарахування до заробітної плати надбавки за вищу кваліфікаційну категорію. Відповідач за первісним позов вважав, що внаслідок такої лічильної помилки, яка була виявлена тільки у вересні 2015 року, ОСОБА_1 було зайво виплачено 3800,34 гривні, які просив стягнути на свою користь.
Рішенням Воловецького районного суду від 23 травня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районного державної адміністрації Закарпатської області про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни, про стягнення витрат на відрядження та відшкодування моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплачених коштів задовольнити частково.
Ухвалено: «Стягнути з ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження за період з 03.02.2014 року до 28.02.2014 року в сумі 879 (вісімсот сімдесят дев’ять) гривень 72 копійки.
В позові про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 01 січня 2014 року до 01 грудня 2015 року та про відшкодування моральної шкоди відмовити.
У зустрічному позові ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплачених коштів відмовити повністю».
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни та відшкодування моральної шкоди, яке ухвалене при неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, ОСОБА_1 просить рішення суду в оскарженій частині скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що порушуючи вимоги закону відповідач безпідставно виплачує їй заробітну плату за відпрацьовані 23 години у зміну, оскільки така триває 24 год., на протязі яких вона не має права відлучатися з робочого місця, надана їй можливість протягом робочого часу приймати їжу і забезпечувати цілодобовий пост повинна оплачуватись, що не врахував суд при ухваленні рішення, чим завдано їй моральні страждання.
В запереченні ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог відхилити як необгрунтовану та безпідставну і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання у визначений час не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 197, ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 1 січня 2014 року до 1 грудня 2015 року та стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що Правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача встановлена тривалість робочого часу 24 години, а додатком № 4 до Колективного договору для працівників відділень районної лікарні передбачено встановлення тривалості робочої зміни до 24 годин з обов'язковою перервою для відпочинку та прийому їжі через кожні 6 годин протягом робочої зміни, і прийшов до висновку про безпідставність позову, оскільки протягом робочої зміни позивачці надається перерва для відпочинку і приймання їжі, та відсутності вини відповідача у невиплаті коштів на відрядження через неналежне бюджетне фінансування видатків та правомірне утримання таких із заробітної плати позивачки за не підтвердження кваліфікаційної категорії.
Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
За статтею 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Оплата праці працівників у цьому випадку провадиться за весь фактично відпрацьований за графіком час.
Зазначені питання врегульовані в ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації правилами внутрішнього трудового розпорядку, погодженими профспілковим комітетом, затвердженими наказом Міжгірської районної лікарні від 26.03.2009 року №42-0, згідно пунктів 16 і 20 яких тривалість робочого часу встановлюється у відповідності до колективного договору (24 год.). За рішенням трудового колективу дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24 год. (крім водіїв транспорту). На тих роботах, де за умовами виробництва перерву для відпочинку і харчування встановити неможливо, працівнику повинна бути надана можливість приймати їжу протягом робочого часу. Перелік таких робіт і місце харчування встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом закладу, установи, організації, підприємства.
Колективною угодою на 2015-2016 роки, схваленою загальними зборами трудового колективу працівників галузі (охорони здоров’я), протокол № 10 від 4 вересня 2015 року, про співпрацю та соціальне партнерство між сектором охорони здоров’я Міжгірської РДА та Міжгірською районною організацією профспілки працівників охорони здоров’я передбачено встановлення трудового розпорядку, в тому числі час початку і закінчення роботи, порядку роботи змінами, перерви у роботі згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку (статті 57, 58, 142 КЗпП), встановлення тривалості робочого дня, тижня, з дотриманням додатку № 4, згідно п. 3 якого для працівників відділень РЛ встановлено тривалість робочої зміни до 24 годин, крім водіїв санітарного транспорту.
Встановлено, що згідно наказу № 152 від 25 червня 2001 року ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри відділення інтенсивної терапії Міжгірської районної лікарні.
Наказом № 1-к від 2 січня 2008 року посаду сестри медичної інтенсивної терапії змінено найменуванням «сестра медична стаціонару (палатна)», про що є запис в трудовій книжці ОСОБА_3, роботодавцем якої є відповідач ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської РДА.
З функціональних обов’язків сестри медичної стаціонару (палатної) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні ОСОБА_1 вбачається, що в своїй роботі палатна медична сестра керується правилами внутрішнього трудового розпорядку лікарні, режиму відділення, режимними наказами МОЗ №720,№120..., наказами та вказівками головного лікаря, його заступників, завідувача відділенням, лікарів-реаніматологів. Категорично забороняється залишати робоче місце медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії без дозволу чергового лікаря чи анестезіолога.
Згідно наданої апеляційному суду копії табеля обліку робочого часу відділу ВАІТ Міжгірської РЛ з січня 2014 року по листопад 2015 року включно тривалість робочого часу м/с ОСОБА_1 становила 15 денних + 8 нічних годин, а всього 23 год..
З графіку роботи (змінності) медпрацівників ВАІТ Міжгірської районної лікарні з січня 2014 року по листопад 2015 року включно, затвердженого адміністрацією, вбачається, що тривалість робочої зміни м/с ОСОБА_1 становила 24 години. Перерва для відпочинку та прийому їжі надається 15 хвилин протягом кожних 6 годин із забезпеченням цілодобового поста.
У наведеному випадку позивачка постійно має бути присутня на робочому місці, тому через такі умови праці перерву встановити не можна. У разі встановлення перерви працівники мають право використовувати її на свій розсуд, у тому числі відлучатися з місця роботи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що час на прийом їжі повинен бути вписаний в робочий час і підлягає оплаті в повному обсязі, тому вимога позивачки про зобов’язання ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити їй заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року підлягає задоволенню, оскільки у зв’язку із тривалістю робочої зміни ОСОБА_1 24 години, яка встановлена Правилами внутрішнього трудового розпорядку і Колективним договором, та цілодобовим забезпеченням поста немає можливості на перерву для відпочинку і прийому їжі, а надана позивачці перерва на 15 хвилин на вказані потреби протягом кожних 6 годин під час робочого часу підлягає оплаті в повному обсязі за весь фактично відпрацьований за графіком час.
Колегія суддів вважає, що не нарахуванням та не виплатою заробітної плати за одну годину кожної зміни за вказаний вище період позивачці заподіяно моральну шкоду, оскільки вона без законних підстав була позбавлена можливості отримувати винагороду за працю, чим була змушена докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав.
При визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що порушені трудові права позивачки відновлені постановленим рішенням, яким зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року.
В зв’язку з цим колегія суддів вважає, що 2000 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених ОСОБА_1 моральних страждань. Відшкодування моральної шкоди на користь працівника проводиться на підставі ст. 2371 КЗпП України.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки судом неправильно застосовано норми права і висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись вимогами ст. 309 ЦПК України вважає, що рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов в оскарженій частині задовольнити частково.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1378,00 грн..
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Воловецького районного суду від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату заробітної плати за одну годину кожної відпрацьованої зміни та стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року.
Стягнути з ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 охорони здоров’я Міжгірської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 1378,00 грн..
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді:
