ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2016 р. Справа № 42/339-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В. І., суддя Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
за участю представників сторін:
апелянта - ОСОБА_1, довіреність №146 від 30 травня 2016 року,
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 11 серпня 2014 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" (вх. №2281 Х/1-42) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14 червня 2016 року, винесеної за наслідками розгляду заяви ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 42/339-10
за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків,
до АТЗТ "Гея", м. Харків,
про стягнення коштів
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2016 року у справі № 42/339-10 (суддя Яризько В.О.) було відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 42/339-10.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" з вказаною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2016 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" до провадження.
09 вересня 2016 року та 12 вересня 2016 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору (вх.№8884, вх.№8916).
31 серпня 2016 року від АТЗТ "Гея" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
12 вересня 2016 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа НБУ №20-0004/71121 від 23 серпня 2016 року (вх.№8935).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2016 року від 12 вересня 2016 року з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було задоволено клопотання товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС", продовжено строку розгляду апеляційної скарги на 15 діб та відкладено розгляд справи.
Крім того, з огляду на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" вимог ухвали від 26 серпня 2016 року, а саме ненадання доказів оплати судового збору за подання апеляційної скарги, було вирішено частково задовольнити клопотання клопотання про відстрочення сплати судового збору, відстрочивши відповідну сплату до початку наступного судового засідання - 26 вересня 2016 року
26 вересня 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії договору між Національним банком України та ТОВ "ЮК "Амстердам" про дострокове припинення дії договорувід 30 січня 2014 року №34-Л а також доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У судове засідання, яке відбулось 26 вересня 2016 року, з'явились представник апелянта та відповідача. Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року по справі № 42/339-10 позовні вимоги ПАТ "Земельний банк" до АТЗТ "Гея" задоволено повністю: стягнуто з АТЗТ "Гея" на користь ПАТ "Земельний банк" суму неповернутого кредиту в розмірі 19 822 557,52 грн.; заборгованість по відсоткам за період з 31.03.2010 р. по 31.10.2010 р. у сумі 2 919 075,25 грн.; пеню за прострочення повернення кредиту за період з 27.08.2010 р. по 31.10.2010 р. у сумі 555 574,70 грн.; пеню за прострочення сплати процентів за період з 27.08.2010 р. по 31.10.2010 р. у сумі 63963,73 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.; розірвано договір № 04-10/К про відкриття кредитної лінії від 31.03.2010р.
04 січня 2011 року на виконання рішення суду виданий відповідний наказ зі строком пред'явлення до виконання до 05 січня 2014 року, який на даний час знаходиться на примусовому виконанні в Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження № 26600868.
Постановою Правління Національного банку України від 30 липня 2010 року № 375 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 02 серпня 2010 року Публічного акціонерного товариства Земельний банк.
30 січня 2014 року між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "АМСТЕРДАМ" та Національним банком України було укладено тристоронній договір № 34-Л про передавання в управління непроданих активів.
Цим Договором ПАТ "Земельний банк" передав права на управління непроданими активами ТОВ "Юридична фірма "Амстердам".
09 лютого 2015 року між Національним банком України, ТОВ "АМСТЕРДАМ" та ТОВ "ЮФ "АРІЕС" (далі - Управитель) було укладено тристоронній договір № 42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк".
Відповідно до умов договору ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією з сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".
Посилаючись на вказану обставину ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС", в якій заявник просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні № 26600868 від 19 травня 2011 року, відкритого відповідно до наказу господарського суду Харківської області № 42/339-10, а саме публічне акціонерне товариство "Земельний банк" на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЄС";
Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви місцевий господарський суд наголосив, що укладання договору управління майном не тягне за собою процесуальне правонаступництво управителя відносно установника управління як це передбачено ст. 512 ЦК України, ст. 25 ГПК України. Одночасно суд дійшов до висновку, у відповідності до п. п. 13.10, 13.11 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, управитель стає правонаступником прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано. А оскільки згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14 червня 2016 року юридичну особу ПАТ "Земельний банк" не припинено, відсутні правові підстави для відповідного правонаступництва.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції не обгрунтовано відмовив ТОВ "Юридична фірма "Арієс" в заміні стягувача у виконавчому провадженні № 26600868 від 19 травня 2011 року, оскільки на підставі договору про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Зембанк" № 42-Л від 09 лютого 2015 року ТОВ "Юридична фірма "Арієс" є довірчим власником управління активів ПАТ "Зембанк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Зембанк".
Заявник вважає, що суд першої інстанції невірно витлумачив наявні правовідносини, що виникли щодо підстав управління активами ПАТ "Земельний банк", між Національним банком України та Управителем (ТОВ "Юридична фірма "Арієс"), з посиланням на норми п.2. ч.1 ст.512 ЦК України, ст.ст.79, 104 ЦК України та норми "Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №369; ст 25 ГПК України, ст.8 Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає норм матеріального законодавства, зважаючи на наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладання договору управління майном не тягне за собою процесуальне правонаступництво управителя відносно установника управління як це передбачено ст. 512 ЦК України, ст. 25 ГПК України.
Однак судом не було повністю проаналізовано зміст статті 25 ГПК України яка на відміну від статті ст. 512 ЦК України, встановлює більший перелік підстав для заміни кредитора у зобов'язанні.
Питання процесуального правонаступництва, про які йдеться у заяві, що є предметом даного судового розгляду, та його правові підстави врегульовані приписами ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
З правової конструкції ч. 1 ст. 25 ГПК України слідує, що господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу у випадках:
-у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою;
-припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);
-заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні;
-в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зазначеною статтею ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).
Втім суд першої інстанції не врахував належним чином зміст тристороннього договору № 42-Л між Національним банком України, ТОВ "АМСТЕРДАМ" та ТОВ "ЮФ "АРІЕС", особливості процедурі ліквідації банку і правові наслідки передачі непроданих активів банку в управління під час її здійснення, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що за вказаним договором не відбулось заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Відповідно до ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка застосовується до спірних правовідносин в силу п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
Порядок передачі непроданих активів ліквідатором банку визначений главою 13 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 № 369 (далі - Положення).
Так, згідно із п. 13.1 Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки.
Як передбачено п. 13.5 Положення, комісія Національного банку приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.
Пунктом 13.9 Положення визначено, що за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку.
Договір набирає чинності з дати його підписання.
Відповідно до п. 13.10 Положення ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором).
09 лютого 2015 року між Національним банком України, ТОВ "АМСТЕРДАМ" та ТОВ "ЮФ "АРІЕС" (далі - Управитель) було укладено тристоронній договір № 42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк".
Відповідно до умов договору ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією з сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".
Згідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.
Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
При цьому, як передбачено ч. 5 ст. 1033, ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном з обмеженням права відчужувати майно, передане в управління, та укладати щодо нього договір застави згодою установника управління.
За п. 2.1. Договору установник управління зобов'язався протягом 5 робочих днів з дати укладення договору: передати управителеві активи згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до цього договору; документи, що підтверджують право власності на активи, документи, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки ПАТ "Земельний банк" щодо активів, у тому числі судові рішення, виконавчі документи, договори тощо.
У п. 2.4 договору сторони визначили, що управитель має право: володіти, користуватись і розпоряджатися активами відповідно до законодавства та цього договору; бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк", а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом трьох років (п. 9.1).
Загальна сума заборгованості позичальника - АТЗТ "Гея" за кредитним договором № 04-10/К від 31 березня 2010 року, яка була передана в управління ТОВ Юридична фірма "АРІЕС", складає 23556258,42 грн., що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № 42-Л від 09 лютого 2015 року та актами приймання-передавання активів 27 березня 2015 року.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином за вказаною угодою ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" набуло права бути правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасником) яких є ПАТ "Земельний банк".
При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав правової оцінки пунктам 9.4 - 9.6 договору, за змістом яких активи, що є предметом управління, не повертаються Установнику управління- ПАТ "Земельний банк.
Таким чином з правового аналізу ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка застосовується до спірних правовідносин в силу п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу" від 17 березня 2012 року № 346, Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369, відповідно до яких сторонами і було укладено правочин про заміну особи у відносинах, щодо яких виник спір, в даному випадку має місце правонаступництво, пов'язане із переданням в управління певного, чітко визначеного обсягу активів банку, що ліквідується, з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
Твердження суду першої інстанції про те, що заявник може набути прав установника у судових справах, виключно в разі ліквідації банку, з посиланням на Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 № 369З є безпідставним, оскільки в даному випадку правонаступництво відбувається в порядку статті 25 ГПК України у зв'язку з укладенням договору в якому чітко обумовлено факт переходу до заявника від ПАТ "Земельний банк" прав сторони виконавчого провадження. Відтак застереження, яке передбачене відповідним Положенням, застосовується у випадку неврегульованості в договорі управління непроданими активами моменту переходу прав сторони виконавчого провадження від установника управління до управителя.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин, в яких знайшов підтвердження факт набуття заявником прав ПАТ "Земельний банк" за визначеним вище правочином (договором №42-Л від 09 лютого 2015 року), та наведених вище норм матеріального та процесуального законодавства, суд дійшов висновку щодо наявності законних підстав для заміни сторони позивача у даній справі на його правонаступника- Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС".
Суд не погоджується з доводами АТЗТ "Гея" (Том 2 а.с.37) про неможливість задоволення заяви враховуючи правову позицію Верховного Суду України та Вищого господарського суду викладену у постанові від 19 серпня 2014 року № 923/945/13 та інформаційному листі № 01-06/131/16 від 28 січня 2016 року.
Так безпосередньо у інформаційному листі № 01-06/131/16 від 28 січня 2016 року Вищий господарський суд України звернув увагу судів на те, що заміна стягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у зобов'язанні чинним законодавством не передбачена.
Варто зауважити, що суть правового висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 19 серпня 2014 року № 923/945/13 зводиться до того, що договори за якими кредитор передає та наділяє іншу сторону за правочином правом виступати стягувачем за рішенням суду не створюють правових наслідків. Вказана позиція грунтується на тому, що відносини, пов'язані з виконанням судового рішення не мають цивільно-правового характеру, тобто сторона такого правочину не в змозі всупереч визначеної статтею 25 ГПК України процедурі заміни сторони у судовому процесі самостійно визначити особу як нового стягувача за рішенням суду. Так сторона наділена правом передачі свого обсягу прав за договором, який є підставою прийняття судового рішення іншій особі, і виключно після реалізації вже новим кредитором за зобов'язанням процедури, визначеної статтею 25 ГПК України, останній набуває статусу нового кредитора за судовим рішенням. Крім того, посилання суду в рішенні № 923/945/13 на необхідність "заміни кредитора" пов'язується виключно з тим, що предметом судового дослідження виступав договір відступлення права вимоги, у зв'язку з чим, було акцентовано увагу на необхідності першочергового передання прав кредитора за зобов'язанням. Так Верховним Судом України в даній справі не тільки не аналізувалось а й не зазначалось на можливості правонаступництва виключно на підставі укладення договорів, що передбачають заміну кредитора в порядку статті ст. 512 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявністть підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її обґрунтованістю та наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального права. У звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 14 червня 2016 року скасуванню, заява про ТОВ Юридична фірма "АРІЕС" про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 26600868 від 19.05.2011, відкритого відповідно до наказу господарського суду Харківської області № 42/339-10, а саме публічне акціонерне товариство "Земельний банк" на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЄС" задоволенню
Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14 червня 2016 року у справі № 42/339-10.
Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ Юридична фірма "АРІЕС" про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 26600868 від 19 травня 2011 року, відкритого відповідно до наказу господарського суду Харківської області № 42/339-10, а саме Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЄС".
Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 26600868 від 19 травня 2011 року, відкритого відповідно до наказу господарського суду Харківської області № 42/339-10, а саме Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЄС".
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2016 року.
Головуючий суддя В.В.Россолов
Суддя В.І.Сіверін
Суддя П.В.Тихий
