Справа № 730/504/16-ц Провадження № 22-ц/795/1734/2016
Головуючий у I інстанції -Страшний О. М. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2016 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Позігуна М.І., Харечко Л.К.,
при секретарі - Халимон Т.Ю.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів: визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Борзнянського районного суду від 13.06.2016 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів: визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - задоволено, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не досліджено всі обставини справи.
Незаконність оскаржуваного рішення суду заявник обґрунтовує тим, що судом не досліджено правовідносини, що склались між сторонами, невірно встановлено правову природу правочину.
Підписуючи договір ОСОБА_1 ознайомився зі всіма істотними та іншими умовами і підписав кожну сторінку договору, а відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Твердження суду про несправедливі умови договору є безпідставним, не наведено мотивів, відповідно до яких суд дійшов висновку про наявність ознак несправедливості.
Щодо відсутності ліцензії у відповідача та посилання суду на правові позиції Верховного Суду України, відповідач вказує на різницю виду послуг, таку як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та послуг фінансово лізингу. Відповідач стверджує, що виконав всі вимоги, які встановлено законодавством та отримав необхідну Довідку (рішення про взяття на облік) як установу з правом надання послуг з фінансового лізингу. За доводами відповідача відсутні нормативно-праві акти, які встановлюють порядок отримання ліцензії на здійснення такого виду діяльності як надання послуг фінансово лізингу, а відповідно до норм ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг» , який повністю регулює такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг та є спеціальним законом, не існує норми про обов'язковість нотаріального посвідчення вказаного вище договору.
Невірним є думка суду, що сторонами не визначено предмет лізингу, не визначено його специфікацію та основні характеристики.
Штрафні санкції за одностороннє розірвання Лізингоодержувачем Договору діють не увесь строк дії Договору, а лише до моменту отримання ним транспортного засобу сплативши частково або повністю авансовий внесок. В разі розірвання Лізингоодержувачем Договору Лізингодавець повертає сплачені кошти з урахуванням штрафу, а значить споживач має право на одержання відповідної компенсації. Позивачем подання заяви про зміну умови Договору, або виключення з п.12.1. штрафних санкцій за розірвання Договору не ініціювалось.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що умови оспорюваного договору є несправедливими, не відповідають вимогам ст. 808, 799 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 002412, предметом якого є транспортний засіб марки/модель Zoomlion RF 404-B, об'єм/тип двигуна - 40 к.с., тип КПП - МКПП, привід 4х4 (а.с. 10-15).
На виконання умов даного Договору ОСОБА_1 згідно квитанції від 23.01.2016 року були внесені кошти в сумі 28750,00 грн. на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (а.с. 19).
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відносини, що виникають у зв"язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п"ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов"язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов"язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов"язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов"язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв"язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).
Згідно п. 1.4. Договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов"язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов"язаннями відповідає продавець.
За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов"язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов"язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Окрім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Судом встановлено відсутність ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов»язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що відсутні нормативно-праві акти, які встановлюють порядок отримання ліцензії на здійснення такого виду діяльності як надання послуг фінансово лізингу, а відповідно до норм ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг» повністю врегульваний такий вид економічної діяльності, як фінансовий лізинг, і є спеціальним законом в цих правовідносинах.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.
Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Враховуючи викладене, доводи що оспорюваний договір не підлягає посвідченню, не є обгрунтованими.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року №6-2766 цс 15 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції невірно встановлено правову природу правочину, не враховано, що ОСОБА_1 ознайомився зі всіма істотними та іншими умовами і підписав кожну сторінку договору, необґрунтованість висновків суду про несправедливі умови договору, не визначення предмету лізингу, його специфікація та основні характеристики, не наведення мотивів, відповідно до яких суд дійшов висновку про наявність ознак несправедливості, є необгрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність Довідки (рішення про взяття на облік), як установи з правом надання послуг з фінансового лізингу та нарахування штрафних санкцій за одностороннє розірвання Лізингоодержувачем Договору, які діють не увесь строк дії Договору, а лише до моменту отримання ним транспортного засобу за умови сплати частково або повністю авансового внеску, а разі розірвання Лізингоодержувачем Договору Лізингодавець повертає сплачені кошти з урахуванням штрафу, а значить споживач має право на одержання відповідної компенсації, з врахуванням того, що позивачем заява про зміну умови Договору, або виключення з п.12.1. штрафних санкцій за розірвання Договору не ініціювалась, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.
Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», подану представником ОСОБА_2, відхилити.
Заочне рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
