БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 __________ тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/504/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
"13" червня 2016 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Страшного О.М. при секретарі - Граб С.О., розглянувши в м. Борзна у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача: визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
01 червня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якому просить визнати недійсним Договір фінансового лізингу №002412 від 23.01.2016 року та застосувати наслідки недійсності договору фінансового лізингу, стягнувши з відповідача 28750,00 грн. суму грошових коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок у якості авансового платежу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне: 23.01.2016 року він уклав договір фінансового лізингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинговою компанією «Ваш авто». Предметом такого договору став трактор марки «Zoomlion RF 404-B».
25.01.2016 року позивач перерахував, на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 28750,00 гривень.
Позивач вважає, що спірний договір містить в собі несправедливі умови, нотаріально не посвідчений, а відповідач, при його укладенні, взагалі, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності ліцензії на надання фінансових послуг, до яких відносяться послуги з фінансового лізингу, тому зазначений договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним, тому позивач просить повернути йому сплачені ним кошти.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час розгляду справи був проінформований належним чином.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 23.01.2016 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» договір фінансового лізингу № 002412, надалі «Договір».
Згідно п.1.1 даного Договору предметом фінансового лізингу є трактор марки «Zoomlion RF 404-B», обєм двигуна «40 к.с. дизель», тип КПП: «МКПП», привід: «4 х 4».
Згідно квитанції від 23.01.2016 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж, у розмірі 28750,00 гривень.
За умовами п.1.3., зазначеного Договору, Лізингодавець (Відповідач) бере на себе зобовязання придбати Предмет лізингу у власність (отримати право власності на Предмет лізингу), та передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу (Позивач) на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом лізингу на умовах даного Договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.
Згідно п.1.7 предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.
Відповідно до додатку 1 вартість предмета лізингу становить 287500.00 гривень.
Умовами п. 4.1. Договору та Додатком № 1 до Договору передбачена передача предмету лізингу у користування лізингоодержувачу (ОСОБА_1О.) після сплати адміністративного платежу у розмірі 10% від вартості предмету лізингу, авансового платежу у розмірі 50% від вартості предмету лізингу, комісії за передачу предмета лізингу у розмірі 3% від вартості предмету лізингу, а також сплати різниці між вартістю предмету лізингу, зазначеною у Договорі та вартістю предмету лізингу на момент його купівлі лізингодавцем (ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»).
Разом з тим, як вбачається зі спірного Договору та додатку до нього, він містить несправедливі умови, відповідно до п.1.4 якого, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищевказаними зобов'язаннями відповідає продавець, відомості про якого в договорі, і додатках до нього, взагалі відсутні.
Згідно з п.10.13 Договору розмір лізингової плати може індексуватися залежно від зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність лізингодавця, збільшенням або зменшенням податків та змінами ситуації на грошовому ринку.
Також, розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачено.
Крім того, лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів.
У п. 10.5 Договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу. Пункт 10.15 Договору за змістом теж свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі.
Також п.10.15 договору передбачає, що в разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди, про корегування розміру платежів та вартості предмета лізингу, лізингодавець вправі, в односторонньому порядку, розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються.
Таким чином, суд, аналізуючи вищезазначені положення договору, дійшов висновку про те, що навіть при сплаті лізингоодержувачем лізингових платежів, що перевищують більше ніж 50 % вартості предмета лізингу, лізингодавець має право не повертати дані кошти.
Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмета лізингу, порядку перерахунку, з одночасним правом змінювати, в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч.. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Оскільки вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює Відповідач, так як в Договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.
Також, п.12.1. розділу 12 Договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору, згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Передбачені пунктами 1.7., 4.1. Договору та Додатком № 1 до Договору зобов'язання лізингоодержувача сплатити адміністративний платіж у розмірі 10% від вартості предмету лізингу, виходять за межі переліку передбачених законом платежів.
Нечітке визначення підстав зміни розміру платежів, вартості предмета лізингу та порядку перерахунку (п. 9.4. Договору), з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надають лише одному учаснику відносин (Лізингодавець) право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин (Лізингоодержувач) можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору, а тому вищезазначені положення Договору (п. 9.4. Договору) є несправедливими умовами, а виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю Лізингоодержувача, оскільки умовами Договору передбачена сплата Лізингоодержувачем штрафу за дострокове розірвання Договору (п. 12.1. Договору).
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»:
5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
1) такі положення також підлягають зміні; або
2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»:
1. Нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:
1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;
3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;
4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;
6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.».
Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством (ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Оскільки Договір містить ряд несправедливих умов, що зумовлює зміну всіх інших положень Договору, відповідач застосував при укладенні Договору нечесну підприємницьку практику, що виражається у введенні споживача в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як специфікація (Договір не містить специфікації до Предмету лізингу, його основних характеристик), ціни та способу розрахунку ціни на предмет Договору лізингу, суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним.
Крім того, відсутність у відповідача ліцензії на надання фінансових послуг, до яких відносяться послуги з фінансового лізингу, є самостійною підставою для визнання Договору фінансового лізингу № 002412 від 23.01.2016 р. недійсним.
Договір фінансового лізингу № 002412 від 23.01.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» передбачає залучення фінансових активів від фізичних осіб, оскільки умовами Договору передбачено сплату 50% вартості предмета лізингу у якості авансових платежів (абз. 5 розділу «Визначення термінів», п. 1.7. Договору, Додаток № 1 до Договору), що є фактичним залученням коштів для придбання предмету лізингу, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, яка у Відповідача відсутня.
Водночас, після 28.06.2015 року (дата набрання чинності Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015р.)1, у п. 2 ч. 1 ст.7 Закон про ліцензування видів господарської діяльності, чітко передбачено ліцензування такого виду господарської діяльності, як надання фінансових послуг, до яких відносяться послуги з фінансового лізингу (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Частиною 1 ст. 227 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином (ч. 2 ст. 227 ЦК України).
Крім того суд вважає, що при укладанні оспорюваного договору фінансового лізингу, були порушені вимоги, щодо його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).
Оскільки Договір фінансового лізингу № 002412 від 23.01.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО», за своєю правовою природою, є змішаним договором (ст. 628 ЦК України) та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору та відповідних норм ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»; на порушення вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України3, Договір фінансового лізингу № 002412 від 23.01.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» нотаріально не посвідчений, такий Договір згідно зі статтею 220 ЦК України суд визнає нікчемним.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Вищезазначені висновки суду, щодо визнання договору фінансового лізингу недійсним, у зв'язку із його несправедливими умовами, відсутності ліцензії у відповідача та нотаріального посвідчення договору, повністю узгоджується з висновком (правовою позицією) Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15, що була викладена у постанові суду від 16.12.2015 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача, на користь позивача 28750,00 грн., сплачених за спірним договором.
Предметом позову є захист прав споживачів, за подання такого позову позивачі звільняються від сплати судового збору відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 8, 10-11, 57, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, ст. 220, 227, 509, 628, 799, 806, 808 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів фінансових послуг - задовольнити.
Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №002412 від 23.01.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, місцезнаходження: вул. Шовковична, 42 - 44, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 28750 (двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят ) грн. 00 коп. суму грошових коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» у якості авансового платежу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392, місцезнаходження: вул. Шовковична, 42 - 44, м. Київ, 01601), на користь держави, витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 гривень 20 коійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Борзнянського районного суду О.М. Страшний
