Єдиний державний реєстр судових рішень
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 523/15136/15-а
Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Виноградова Н.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
за участю секретаря: Авраменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними,-
В С Т А Н О В И В:
15.09.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (МОУ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ООВК), в якому просив визнати протиправними дії МОУ щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги призначеної позивачу згідно Протоколу №27 від 10.07.2015 року засідання комісії з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі, загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов`язати МОУ здійснити позивачу перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення, виходячи з щомісячного розміру грошового забезпечення 2406,35 грн.; зобов`язати ООВК після отримання рішення комісії МОУ, видати наказ та виплатити йому недоплачену суму одноразової грошової допомоги з врахуванням раніше виплаченої суми; стягнути з МОУ на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 16.06.2016 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що розрахунок та виплата одноразової грошової допомоги по інвалідності повинна проводитись в порядку та розмірах, що були чинні на момент встановлення йому інвалідності.
У зв`язку з викладеним ставиться питання про скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року та прийняття нової про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу військового комісара Врадіївського районного військового комісаріату від 16.11.2001 року № 54, ОСОБА_1 з 16.11.2001 року був виключений із списків особового складу військкомату у зв`язку зі звільненням у запас на підставі п.4 наказу Заступника міністра оборони України Командувача Сухопутними військами Збройних сил України від 20.06.2001 року за № 115.
11.06.2007 року позивачу було встановлено 2-гу групу інвалідності внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, на підтвердження чого було надано копію виписки з акту огляду МСЕК серії 2-18 ОВ за № 060214.
В липні 2007 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності.
Одеським обласним військовим комісаріатом було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, виходячи із розміру 5000 грн. та подано документи до НАСК "Оранта" на виплату позивачу грошової допомоги у розмірі 1750 грн.
Позивачем було оскаржено до суду зазначене рішення.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2013 року у справі №1527/11808/12, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2013 року залишено без змін, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням 1750 грн. раніше виплачених НАСК «Оранта» та прийняти рішення щодо виплати допомоги згідно заяви позивача від 11.06.2007р.
У вказаних судових рішеннях суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та п.п.3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
Однак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що на день звільнення ОСОБА_1 діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.
Позивач вимушений був знову звертатись до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.06.2014 року по справі № 523/3706/14 вищезазначений позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року скасовано постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 18.06.2014 року по справі № 523/3706/14, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язано відповідача вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.
15.01.2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеського обласного військового комісаріату на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року.
Виходячи з цього, 19.05.2015 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо оформлення та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
В подальшому, комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у сумі 20358 грн. за вирахуванням вже сплачених 1750 грн. Відповідна виплата одноразової грошової допомоги в сумі 18608 грн. позивачу була здійснена з рахунку Одеського обласного військового комісаріату, що підтверджується платіжним дорученням №292 від 28.07.2015 року (а.с. 40).
Позивач вважає, що зазначена допомога була розрахована та виплачена в значно меншому розмірі, оскільки розраховувалась виходячи з розміру грошового забезпечення за його останньою посадою на день звільнення, замість врахування, при проведенні розрахунку, розміру грошового забезпечення за посадою на день встановлення йому інвалідності.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на день встановлення позивачу інвалідності, позивач не проходив військову службу, тому Міністерством оборони України цілком правомірно було призначено одноразову грошову допомогу позивачу, виходячи з грошового забезпечення позивача, яке він отримував на день звільнення з військової служби.
Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
У даному випадку спір між позивачем та відповідачем полягає у правильності здійснення розрахунку при виконані постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року по справі № 523/3706/14.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
Отже, обов`язковість рішень суду, що набрали законної сили, полягає в тому, що ці рішення не можуть бути скасовані або змінені будь-якими державними органами, службовими та посадовими особами, при цьому державні органи або їх посадові особи не мають права приймати будь-яких актів, що суперечать рішенню суду, яке набуло чинності.
З матеріалів справи вбачається, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 була розрахована, виходячи з грошового забезпечення позивача на день звільнення з військової служби, тобто станом на 16.11.2001 року та складалась з: окладу за військове звання у розмірі 125 грн., посадового окладу - 165 грн., процентної надбавки за вислугу років 30% - 87 грн. у загальній сумі 377 грн.
В свою чергу, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФЗ-208 від 17.11.2008 року ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби його грошове забезпечення становило 623.51 грн. та складалось з: окладу за військове звання - 125 грн., посадового окладу - 165 грн., надбавки за вислугу років 30% - 87 грн., надбавка за таємність 15% - 24,75 грн., надбавка 40% від посадового окладу - 66 грн., премія 33,3% - 155,76 грн. (а.с.96).
Однак, позивач вважає, що одноразова грошова допомога повинна розраховуватись в розмірах, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (встановлення позивачу інвалідності) за аналогічною посадою з урахуванням чинних нормативно-правових актів, виходячи з місячного грошового забезпечення у розмірі 2406,35 грн.
Розмір складових грошового забезпечення за посадою або за аналогічною посадою, з якої було звільнено позивача, що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин (встановлення позивачу інвалідності) встановлювались наступними нормативно-правовими актами: Указом Президента України від 29.01.1999 року № 98/99, Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173/2002, Указом Президента України від 05.05.2003 року №389/2003, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року №829, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №594, Наказом Міністра оборони України від 06.03.1995 року №50, Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року №75, Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149, Наказом Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175.
Проте, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФЗ-208 від 17.11.2008 року про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 , на момент звільнення з військової служби позивачу виплачувались: оклад за військовим званням відповідно до Указу Президента України від 29.01.1999 року № 98/99; посадовий оклад відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року №829; надбавка за вислугу років 30% відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року №829 та Наказу Міністра оборони України від 05.03.2001 року №75; надбавка за таємність 15% відповідно до Наказу Міністра оборони України від 06.03.1995 року №50; премія 33,3%.
Однак, зазначені виплати не були включені Міністерством оборони України при розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі Постанова №975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З метою реалізації положень статті 16 Закону №2011-ХІІ розроблено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Постанова № 499).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Постанови №499 (у редакції від 28.05.2008 року) одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Також вказаним підпунктом передбачений розмір грошового забезпечення.
Водночас частина друга статті 9 Закону №2011-XII елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
На думку колегії суддів, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Постанову №499, а Закон №2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції збігається з висновком Верховного Суду України викладеному у постанові від 20.01.2015 року по справі №21-521а14.
Частиною першої ст. 244-2 КАС України встановлено що, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Проте Міністерство оборони України при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги не врахувало надбавки за вислугу років 30% - 87 грн., надбавка за таємність 15% - 24,75 грн. та премію 33,3% - 155,76 грн.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України повинно проводити розрахунок, виходячи з грошового забезпечення позивача на момент звільнення з військової служби у розумінні статті 9 Закону №2011-XII, а саме враховуючи посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Що ж до вимог щодо зобов`язання Одеського обласного військового комісаріату видати відповідний наказ та виплатити одноразову допомогу, то підстав для їх задоволення суд не вбачає, оскільки вчинення Одеським обласним військовим комісаріатом таких дій є наслідком прийняття відповідного рішення Міністерством оборони України.
Також позивачем була заявлена позовна вимога стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Колегія суддів зазначає, що за правилами статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з роз`ясненнями постанови Пленумом Верховного Суду України від 32 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд у таких спорах повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу що позивається із таким позовом.
За змістом частини 1 статті 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди (у вигляді фінансових обмежень при лікуванні та в повсякденному житті, втрати нормальних життєвих зв`язків, моральних страждань тощо).
З огляду на зазначене, колегія суддів відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення 5000 грн. моральної шкоди, як необґрунтованих.
Також позивачем було заявлено позовну вимогу про зобов`язання Міністерства оборони України подати до суду звіт про виконання судового рішення після спливу місячного строку з моменту набрання законної сили постанови суду.
Зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п`ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Норми ст. 267 КАС України створені законодавцем з метою спонукання недобросовісних відповідачів до вчинення дій по виконанню судових рішень.
В свою чергу позивачем не наведено підстав, котрі б свідчили про намір Міністерства оборони України ухилятись від виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Міністерства оборони України щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги призначеної ОСОБА_1 згідно Протоколу №27 від 10.07.2015 року засідання комісії з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі, загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Зобов`язати Міністерство оборони України здійснити позивачу перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення, виходячи з: окладу за військове звання - 125 грн., посадового окладу - 165 грн., надбавки за вислугу років 30% - 87 грн., надбавка за таємність 15% - 24,75 грн., надбавка 40% від посадового окладу - 66 грн., премія 33,3% - 155,76 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В.Бойко
Суддя: Т.М.Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв
